Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

• Що вчить Церква про штучне запліднення? (Наталя)

• Що вчить Церква про штучне запліднення? (Наталя)

Скажіть будь-ласка чи можна штучно запліднювати і чи є гріхом,я живу з чоловіком 2 роки,і не можу завагітніти,лікуємся двоє,і нема результату,і нам лікар запропонував штучне запліднення,ми не знаємо що робити.Порадьте нас.Буду дуже вдячна. (Наталя)

Штучне запліднення або дітородження – це акт, у якому беруть участь як чоловік так і жінка і результатом якого являється виникнення нового людського життя. Цей вчинок вимагає від супругів взаємної відповідальності, яка поширюється на саму основу подружнього життя.

Це питання слід розглядати в медичному плані у звязку з лікуванням чоловічого або жіночого безпліддя. Етична проблема, яку слід пояснити, полягає в наступному: до якого моменту медичне або біологічне втручання має характер терапевтичної допомоги, а не являється вчинком заміни чи маніпуляції? Лікувати – означає усувати перепони, помагати суттєвим процесам, але це не значить замінювати собою відповідальність інших, в нашому випадку сімейної пари, в тому, що належить лише їй і є невідємним від неї.

Технології проведення штучного запліднення

Взяття чоловічого сімені з ціллю штучної інсемінації може бути проведене безпосередньо перед введенням його у жіночі статеві органи – в такому випадку використовується свіже сімя – або є можливим взяття сімені ще задовго перед інсемінацією і зберігати його в замороженому виді (кріоконсервація) аж до того моменту, коли його слід розморозити незадавго до введення у статеві органи жінки.

Що стосується способу взяття сімені, то його можна отримати у звязку із статевим стосунком, після статевого стосунку або без статевого стосунку.

1. У зв’язку із статевим стосунком:

§ в процесі перерваного статевого стосунку;

§ при статевому стосунку із використанням презервативу.

2. Після статевого стосунку:

§ із використанням продіравленого презерватива, що дозволяє зібрати частину сімя;

§ взяття сімя із вагіни жінки.

3.  Без статевого стосунку:

§ виконуючи мастурбацію;

§ за допомогою уколу, що виконується в зоні епідедимуса або вивідної протоки. (Тут слід зауважити, що за допомогою цієї техніки, чоловічі гамети не досягають ще своєї повної зрілості).

Відразу ж після того, як було отримано сімя, його переноситься у статеві органи жінки в той момент менструального циклу, який є найбільше сприятливим для природньої овуляції або овуляції викликаної за допомогою гормонів.

Сперма може бути перенесеною у різні частини статевих жіночих шляхів, в залежності від перешкоди, яку слід подолати: у вагіну жінки, наприклад при імпотенції (внутрівагінальна інсемінація); в порожнину шийки матки, у випадку непрохідності згину матки (внутріматкова інсемінація) або в маткову трубу (внутріутробна інсемінація).

У випадку, коли мова йде про подругів, які живуть у законному шлюбі, використання сімені чоловіка, отриманого в результаті подружнього стосунку або відразу ж після нього, деякі моралісти вважають штучною інсемінацією у непрямому значенні цих слів”, щоби відрізнити це від штучної інсемінації в прямому значенні цих слів”, яка полягає у взятті сімені не у звязку із статевим актом.

Моральні аспекти гомологічної штучної інсемінації

В загальному, цей тип інсемінації не має в собі протипоказів або труднощів морального порядку, оскільки мова йде про лікувальну допоміжну поміч для того, щоби подружній стосунок, цілісний у всіх своїх компонентах (фізичних, психічних, духовних) міг закінчитися народженням дитини.

Також і для навчання Католицької Церкви такі вчинки не становлять особливих етичних проблем, якщо при цьому застосовуються технології (зокрема, при взятті сімені), не викликуючі моральних заперечень. Сімя, після його взяття, можна цілком правомірно використовувати для збільшення можливості зачаття.

Тим не менше, моральна оцінка гомологічної штучної інсемінації відрізняється в залежності від того, чи йде мова про штучну інсемінацію в прямому значенні цих слів, чи натомість про просту допомогу подружнього стосунку.

У випадку штучної інсемінації у непрямому значенні цих слів” здійснюється технічна допомога для того, щоби сімя, викинене в процесі подружнього акту, могло зєднатися з яйцеклітиною і в такий спосіб, відбулося б запліднення.

Вже Папа Пій ХІІ, а потім і Папа Павло VI у своїй енцикліці Humanae Vitae, а пізніше і Папа Іван Павло ІІ в інструкції Donum Vitae настоюють на одному важливому аспекті: обовязковому збереженні духовно-фізичної єдності подружнього акту. Втручання гінеколога можна вважати дозволеним при умові, що воно сприяє ефективності такого акту у здійсненні його дітородної функції, але ні в якому разі не заміняє його. Зачаття та народження дитини у всій своїй досконалій повноті відбувається лише тоді, коли воно являється плодом як фізичного так і духовного поєднання подругів:

Народження нової особи, у чому чоловік і жінка співпрацюють з силою Творця, повинно бути плодом і знаком взаємного дарування подругів, їхньої любові та вірності. Вірність подругів у подружжі включає в себе взаємну повагу їхнього права стати батьком і матірю лише один через одного.

З цього випливає, що штучна гомологічна інсемінація, яка вносить розєднання між союзом подругів та дітородженням:

(В рамках подружжя), може бути допустимою виключно у тих випадках, коли технічні засоби не підміняють собою подружнього акту, але служать для полегшення і допомоги, щоб акт досяг своєї природної мети.

І одинокою формою втручання, яку можна розглядати як допомогу” подружньому акту, – це є штучна інсемінація у непрямому значенні цих слів”.

Моральна оцінка штучної гетерологічної інсемінації

Немає сумнівів стосовно недопустимості взяття сімені від донора. Причини цього є повязані з єдністю сімейної пари і нерозривністю шлюбу:

Штучне гетерологічне запліднення суперечить єдності подружжя, гідності подругів, властивому покликанню батьків і праву дитини бути зачатою і приведеною на світ у подружжі і з подружжя... Більше того, воно є образою спільного покликання подругів, покликаних до батьківства і материнства: воно обєктивно позбавляє подружню плідність єдності та цілісності. Воно спричинює і проявляє розрив між генетичним батьківством дитини і відповідальністю за її виховання.

Наслідки цього проявляться і на дитині, яка буде змушеною взнати і прийняти цю ненормальну ситуацію. З психологічної точки зору перед дитиною постає важке завдання, а саме ідентифікації” батька.

В законодавство різних країн були введені певні юридичні формулювання, що стосуються констатації батьківства, збереження тайни донорства і нормативних актів, повязаних із торгівлею сімям. Однак залишається сумнівною допустимість положення, у відповідності з яким для дитини залишається тайною імя її справжнього батька: кожен громадянин має право, і це право відкрито визнається багатьма державами, знати, хто його справжні батьки.

Окрім того, слід зазначити, що з психологічної точки зору виникає можливість сімейних негараздів на підсвідомому рівні на грунті умовного” батьківства, коли такий умовний” батько знає, що він являється батьком лише з точки зору юридично-емоціональної, але зовсім не з біологічної, і задля цієї причини являється у двозначному положенні по відношенні до своєї дитини в порвнянні з його матірю. Ця обставина може виразитися і на відношеннях між двома подругами, котрі не являються у рівній мірі батьками своєї дитини.

Певні технології інтракорпорального запліднення

Однією з таких технологій являється GIFT (Gamet Intra Fallopian Transfer) – (перенесення гамет всередину маткової труби) і полягає вона в одночасному, але розділеному перенесенні чоловічих та жіночих гамет всередину фаллопієвої труби.

Показниками для такого методу являються деякі форми жіночої або чоловічої неплідності, несумісні із штучною інсемінацією, при умові, що жінка має, по крайній мірі, одну прохідну фаллопієву трубу. Прихильники цієї технології стверджують, що приблизно у 40% випадків повязаних з неплідністю, патологію якої ще не було виявлено або вже було виявлено і яку не завжди вдається подолати штучною інсемінацією, можна направити за допомогою цієї технології.

Використання цієї технології може бути повязане із бажанням не зіштовхуватися з етичними проблемами з точки зору як католицької моралі. На думку деяких моралістів, GIFT могла б служити як форма допомоги подружньому акту, але в жодному разі не його заміною, з коротким часом перебування гамет поза організмом, з інтракорпоральним заплідненням і без найменшої маніпуляції ембріонами. Таким чином:

Моральне сумління не обовязково засуджує використання деяких штучних засобів, призначених виключно для того, щоб полегшити природній акт, або щоб забеспечити нормально здійсненому природному акту досягнення його властивої мети.

Інструкція Donum Vitae не висловлюється ні ясно, ні неясно в обороні GIFT, оскільки новість цієї методики і умови її застосування залишають місце для певних сумнівів та неясностей, у яких ще слід розібратися.

Штучне гомологічне екстракорпоральне запліднення

Перед тим як перейти до моральної оцінки, слід нагадати про дві основні етичні вимоги, повязані з людським дітородженням, стосовно яких усі католицькі моралісти є згідні між собою: перша вимога – зберігати життя ембріона, друга – слідкувати за тим, щоби дітородження було б результотом союзу і особистісних відносин законних подругів.

Що стосується збереження життя людського ембріону при FIVET, то тут ми натрапляємо на поважні труднощі, по крайній мірі, при застосуванні сучасних методик. При сучасній технології відбувається запліднення декількох ембріонів. Оскільки відсоток вдалої імплантації і розвитку вагітності дуже низький (1 або 2 на 10), то заради досягнення більшого успіху створюють більше ембріонів для того щоби мати можливість повторити спробу у випадку неуспіху. Так званий надлишок” ембріонів є етичною і юридичною проблемою: він може бути знищений, або його використовують для експериментів, або виробництва косметичних засобів, або переносять в іншу жінку (і в цьому випадку, очевидно, не відбувається гомологічного запліднення).

Заплановане знищення ембріонів, являє собою з моральної точки зору – не лише католицької моралі – намірене знищення людської істоти (чи людських істот), як і у випадку штучного переривання вагітності. Така процедура, яка все частіше відбувається у багатьох лабораторіях, полягає у замороженні ембріонів для усунення часто виникаючої несинхронності між овуляційним і менструальними циклами у жінок, які вдалися до посиленої стимуляції. У цьому випадку також передбачається створення запасних ембріонів, і, таким чином, виникає їх надлишок”. Як причину, яка могла б морально оправдати це знищення залишившихся в живих ембріонів, деякі висовують ту обставину, що і при природньому заплідненні відбувається велика кількість міні-абортів до або після імплантації в наслідок різних аномалій чи несумісностей. Зокрема вони говорять таке:

Якщо сама природа виконує селекцію (відбракування) і з числа різних ембріонів імплантуються і розвиваються тільки ті, які мають найбільшу життєздатність, то і в лабораторних умовах також є допустимо застосовувати ряд спроб з ціллю досягнення кращого результату. В цьому випадку лікар лише “копіює” те, що відбувається в самій природі.

Однак не важко зауважити протиріччя і лукавство даного твердження. Протирічя міститься в тому факті, що ми звертаємося до природи для того, щоби оправдати знищення ембріонів. Але перш за все, слід провести чітку різницю між природньою смертю і спричиненою смертю. Якщо дане твердження є правильним, то його можна віднести і до інших випадків: наприклад, якщо велика кількість людей гине в результаті дорожньотранспортних аварій, то невже наперед запланована смерть внаслідок автодорожньої катастрофи перестала б із-за цього вважатися злочином? Або інший приклад: хоча багато старших людей помирає природньою смертю, хіба не буде вважатися морально винуватим той, хто навмисно стане сприяти їх смерті?

Інший аргумент, який висовується для того, щоби приховати цю проблему: знищення ембріонів – кажуть, що це лише явище тимчасове, бо коли технологія буде більш досконалою, втрати такого роду знижуться до рівня нормального ризику, невідємною від будь-якого терапевтичного акту. Однак і тут в основі закладена логіка, яка базується лише на результаті: ми використовуємо технологію, що приводить до смерті, в якості тимчасового досвіду заради досягнення кращих технологій. В будь-якому випадку, слід визнати, що на сьогодні технологія FIVET насичена невиправданим знищенням людських ембріонів, в яких розум, а не тільки католицька віра визнає структуру і цінність людських істот.

Що стосується інших можливих заперечень, а саме, що про ембріон можна говорити лише як про потенційну людську істоту, не здатну ще до соціальних відносин і т.п., то на них ми вже відповіли на нашій лекції на тему: хто є ембріон?

Існує ще одна обставина етичного характеру, а саме: при заплідненні в пробірці, навіть тоді, коли воно являється гомологічним, розєднюється поєднюючо-емоційний аспект подружнього акту і фізичний та дітородний аспект. В подружньому житті відбувається наступне: статевий акт зєднює подругів (фізично, емоційно, тобто зєднює як особистостей”) і разом з цим відкриває для них можливість народження дитини.

В звязку з цим в інструкції Donum Vitae говориться:

Подружній акт, в якому кожен з подругів навзаєм виражає своє самодарування, в той сам час виражає відкритість до дару життя. Це акт – нероздільно тілесний і духовний. Своїми тілами і за допомогою своїх тіл подруги довершують свої подружні стосунки, вони спроможні стати батьком і матірю. Для того, щоб поважати мову їхніх тіл і їхню природню щедрість, подружнє єднання мусить здійснюватися з повагою до його відкритості, до відтворення людського роду. Породження особи мусить бути плодом і результатом подружньої любові. Таким чином, початок людського життя випливає з процесу прокреації, який повязаний не лише з біологічним, але і духовним єднанням батьків, які у подружньому звязку стають одним тілом. Запліднення, яке досягається поза тілами пари, стає позбавленим значень та цінностей, які виражаються в мові тіла і в єднанні людських осіб.

Тому акт народження дитини, який не має тілесного виявлення, залишається полишеним не біологічного фактору (який відтворюється технологічно при перенесенні гамет), а міжособистісного спілкування, яке у всій повноті і єдності можна виразити лише в тілі.

о. Ігор Бойко ("Біоетика")

Назад