Про біблію

Біблія - Книга книг, найважливіший, найбільше читаний, перекладуваний і коментований твір. Біблійні знання правлять за предмет спеціяльної богословської науки. Ця наука зробила великий поступ наперед особливо за наших часів, включаючи та органічно опрацьовуючи при тому інші ділянки людського знання.

Завантажити Біблію

Якщо у Вас немає постійного зєднання до Інтернет-мережі, то Ви можете завантажити повний варіант Біблії в архіві

Завантажити Біблію
Розмір: 1.6Мб

Цитати із Біблії

Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу!

(1 до Коринтян 12:31)

Євангелії: Йоана

Зміст Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 попередня | наступна

11. Воскресіння Лазаря 1-44; юдейська рада вирішує вбити Ісуса 45-57

1 Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти.

2 Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги.

3 Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.»

4 Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.»

5 Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря.

6 Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував.

7 Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.»

8 Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?»

9 Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього.

10 Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!»

11 Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.»

12 А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.»

13 Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була.

14 Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся,

15 і радію я за вас, що мене там не було, - щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.»

16 Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.»

17 Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі.

18 Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п'ятнадцять,

19 і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові.

20 Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті.

21 Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, - мій брат не вмер би!

22 А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.»

23 І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне.»

24 «Знаю, - каже до нього Марта, - що воскресне у воскресіння, дня останнього.»

25 А Ісус їй: «Я - воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши - житиме!

26 Кожен, хто живе і в мене вірує, - не вмре повіки. Віриш тому?»

27 «Так, Господи, - каже йому, - вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.»

28 Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.»

29. Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього.

30 Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта.

31 Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати.

32 Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!»

33 Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений,

34 запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.»

35 Заплакав Ісус.

36 І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!»

37 А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?»

38 І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху.

39 «Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.»

40 «А хіба я тобі не казав, - озвавсь Ісус, - що коли віруєш, то побачиш славу Божу?»

41 Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене!

42 Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.»

43 А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!»

44 І мертвий вийшов із зав'язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв'яжіть його і пустіть, нехай ходить.»

45 І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.

46 Деякі з них, однак, пішли до фарисеїв та й оповіли їм, що вчинив Ісус.

47 Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду й заговорили: «Що робити нам? Силу чудес отой чоловік робить!

48 Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!»

49 Один же з них, Каяфа, що був первосвященик того року, мовив до них: «Нічого ви не розумієте,

50 то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине.»

51 Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ;

52 і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі.

53 Від того, отже, дня ухвалили вони його вбити.

54 Тому не ходив уже Ісус більше відкрито серед юдеїв, а подався звідти в околицю неподалеку пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми.

55 А надходила юдейська Пасха, і багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися.

56 Вони отже шукали Ісуса і, стоявши у храмі, говорили між собою: «Як вам здається? Хіба не прийде він на свято?»

57 Первосвященики ж і фарисеї повеліли, що коли хто знатиме, де він, то має виказати, щоб його схопити.

Зміст попередня | наступна

Пошук по Біблії

Виберіть, будь ласка, розділ для пошуку
Вкажіть, будь ласка, параметри пошуку
Вкажіть, будь ласка, ключові слова для пошуку