Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
Автор: Сілоам

Бути тими, ким Господь хоче нас бачити

Дата публікації: 25-05-2010
46546

Однією з великих небезпек, яка підстерігає нас, коли ми читаємо цей уривок про блаженства, є сприймати їх абстрактно, як щось таке, що є недосяжним ідеалом, як щось, до чого ми є покликані в кінцевій але дуже далекій перспективі нашого життя. З іншого боку дуже часто можна почути, що цей ідеал блаженств є просто недосяжний і важкий для того, щоби практично втілити його в життя. І тому коли ми черговий раз слухаємо це Євангеліє ми напружуємо свої внутртішні змисли, втихомирюємо своє серце, щоби щось нас заторкнуло через ці слова і не завжди це вдається. І це завжди відбувається допоки ми не беремо до уваги контекст, в якому Ісус промовляв ці слова. Знаємо, що євангелист Матей говорив конкретно до євреїв, до тих, які чекали париходу месії, які чекали наближення Царства Божого. І коли він говорив їм якісь слова як новий Мойсей (як видно з цілої стурктури Євангелія), то він говорив для них з одного боку слова потіхи, слова заохочення. А з другого боку – слова, які є конкретними вимогами і пересторогами. Іншими словами: те, що Ісус сказав одного разу (а виходячи з тієї цілої промови Нагірної проповіді, виглядає, що він їх не раз мусів казати), воно стояло конкретним завданням для його слухачів. Ми сьогодні як Церква, як новий Ізраіль, є тими, котрі в щоденному житті маємо брати ці речі на озброєння. І не як щось дуже недосяжне, а як щось, через призму котрого має мінятися наша свідомість і розуміння отих завдань і цілей, які стоять перед нами. Ізраїль, звичайно, хотів бути щасливим народом і прагнув Божого Царства, але коли Ісус прийшов, то сказав їм: якщо вони не визнають свого безсилля, то Царство Боже ніколи не прийде. Ізраїль звичайно хотів володіти землею (це є по сьогодні: недавні події сектора Газа і т.д. прожовжують ту саму тему), але Христос каже: як ви не станете тихими, як ви не перестанете вживати чисто світські войовничі середники і не зрозумієте, що земля є дана вам даром Божим, яку Він обіцяв ще Авраамові (Бог обіцяв Авраамові народ – що він буде народом, – і землю), і якщо ви не приймете її як дар Божий, і не визнаєте свого безсилля, Ви її ніколи не будете мати. Своїми способами, віськовими засобами ви її не втримаєте, Ізраїль, звичайно хотів, щоби Господь забрав від них їхній смуток. Особливо після їхньої трагічної події, яку ми називаємо вавилонським полоном і всіма іншими такими інвазіями чухих народів на їхніх землях. А Господь каже: ви ніколи не зможете бути потішені, якщо хочете, щоби ваша втіха відбулася за рахунок смутку інших народів, які ви підберете під себе, скинувши їхнє ярмо. Так само той Ізраїль, який хотів постійно у своїй історії бачити Бога, повинен був очищуватися, як Іван казав: не тільки полумиски очищувати і свої витончені обряди і різні приписи, але повинен бути чистим серцем. Конкретні вимоги до конкретного народу, до конкретного способу життя. Той, який мав зберігати світ від зіпусуття через власний приклад, бути «сіллю землі», – став згіршенням. Народ, який мав бути «світлом для світу», в тому сенсі щоби всі відкрили для себе любов Божу, настільки спотворено виявляв це світло Боже і настільким з бігом часу почав світити сам для себе, що воно спровокувало багато страшних політичних поментів в їхній історії, – це те, Господь мав на увазі, коли говорив Ізраїлеві ці слова. Ми, як новий Ізраїль, коли чуємо подібні речі переживаємо ті самі виклики, маємо подібні спокуси, стоячи у часі між Різдвом, Богоявленням і початком Великого Посту, напевно також мали би себе запитати. Напевно, після того як ми співали, що Бог є з нами аж до солідарності з нашими немочами (в наших немочах Бог є з нами), треба запитати наскільки ми готові бути тими, ким ми маємо бути. Один автор дуже гарно сказав, що вся нагірна проповідь, блаженства, слова «світло для світу», «сіль землі» – є всього навсього закликом до Ізраїля, щоб він був Ізраїлем, закликом до народу, щоб він був тим ким він є.

Коли ми читаємо блаженства, нагірну проповідь, ми згадуємо пам’ять тих людей, які вповні були людьми, які хотіли бачити Бога. Сьогодні згадуємо тих, яких Церква ставить нам за приклад, тих, які відкрили в собі незбагненні скарби, які Господь кожному з нас дає. Павло каже, що це дари Ісусові, Іван їх називає, що це талант, але ті люди могли відкрити для себе те, що Господь в них вклав і вони стали тими, ким мали бути. І тому одного назвали Великим, другого – Золотоустим, третього – Богословом. Сьогодні, коли ми усвідомлюємо, що Бог є з нами, що він керує нашим життям, і стоїмо на пророзі Великого Посту, спитаймо кожен себе: що нам треба зробити, щоби бути тими, ким Господь хоче нас бачити? Що ми повинні для себе відкрити, щоб поставити на пік нашого життя? Щоби ми і свої таланти розвинули і принесли плід і щоби були тими, ким Господь кожного з нас хоче бачити у тому світі, і водночас могли через нашу автентичність, через правдивість нашого життя, через незатрачений його зміст виконувати його місію і бути тими, які є Його присутністю у тому світі.

http://www.ucu.edu.ua/siloam/article;3802/

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 8 + 4.

Сторінками Біблії

Біблія

Цар Давид: славний і грішний

Один автор писав: «Я вірив, що знаю Бога. Так само вірив, що знаю Давида, але Бог, якого я знав, не був подібний до Давида. І серце Боже та серце Давида не були схожими ні у чому. Тому, читаючи свідчення Бога про Давида, я був вельми здивований. Із цього виникли дві гіпотези: або я не знав Бога, або я не знав Давида. Але свідчення Бога завжди істинне, навіть якщо не відповідає моєму розумінню…» Отож історія царя Давида – виклик шукати Бога, Його справедливість і Його наміри ...

Що стало з людською душею Ісуса після Воскресіння?

Оскільки Ісус Христос — істинний Бог і істинна людина, у Нього повинна бути людська душа. Що сталося з цією душею після Воскресіння? Чи така сама в неї доля, як у душі будь-якої іншої людини? ...

Чи правда, що євреї досі очікують прихід Месії?

Питання: «Чи правда, що євреї досі очікують прихід Месії? І якщо це правда, чому таким Месією не міг бути для них наш Господь Ісус Христос?»...

Звідки взялася дружина у сина Адама і Єви?

"Каїн спізнав свою жінку, і вона зачала й вродила Еноха; він збудував також місто й назвав це місто іменем свого сина – Енох" (Бут. 4, 17). Звідки у Каїна взялася дружина?...

Від кого походять люди?

З дитинства нас вчили, що первородний гріх – це непослух Богові перших двох людських істот, і після цього все людське потомство втратило первісну благодать, з'явилася смерть, розбещеність, гріхи...

Біблійна історія сотворення

Чи можемо ми з нашими науково-природничими знаннями про виникнення світу вірити ще біблійній історії сотворення? Вона розповідає про сотворення світу та всіх живих істот протягом шести днів...

50 приводів, навіщо читати Святе Письмо

«Незнання Святого Письма є незнанням Христа». «Християнин, який не живиться Писанням, – не живе». (св.Єронім) «Що вам здається більшим і більш знаменитим: слово Бога чи тіло Христа?» (св.Цезарій Арльський)...

Біблія – це дзеркало душі

Часто задумувався: чому Біблія є дзеркалом душі? ... Як пише апостол Яків у свому соборному посланні. Дзеркало. Хммм...а чому саме дзеркало? Адже дзеркало - це холодний предмет, котрий служить нам, щоб...

Архів новин