Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Назад
Автор: Олег Ружилович

Чудова сімка з книги книг

Дата публікації: 05-10-2009
У Біблії згадується понад 100 різних рослин. Але тільки сім провідних аграрних культур плекали наші давні предки. Та це не завадило єгиптянам, грекам і римлянам побудувати міцні держави, створити шедеври мистецтва… Скільки ж рослин усетаки необхідно ненаситній у своїх потребах сучасній людині? Відповідь знаходимо у Книзі Книг. Адже Богу приємні всі – від прекрасної пальми й до лихого бур’яну.

У кожній релігії є міфи та легенди, пов’язані з наявністю певних рослин. Не є винятком і християнство. Так, у Біблії згадується понад 100 різних рослин.

У круговерті подій ми часом не помічаємо присутности дерев і трав, які оточують нас. Віддати їм належне допомагає Біблія. Відкривши книгу Буття, у райському садку зустрічаємо Дерево Життя та Дерево Пізнання Добра і Зла. Вони створені дня шостого, після Людини – і, власне, задля неї. Згодом різні рослини з’являються на сторінках Святого Письма, хоч і не завжди залишаються в нашій пам’яті. Проте біблійні рослини заслуговують на особливу увагу як ровесники давніх епох і свідки неповторних історичних подій. Вони допомагають нам усвідомити в’язь античної доби із сучасністю, зрозуміти моральні проблеми наших предків, відчути живий плин Історії.

Біблійні дуби й високі тополі часто асоціюються з місцями язичницьких обрядів: «Ви будете соромитися дубів, що вам такі любі; ви будете стидатися садів, що вам такі милі. Ви станете, як дуб, на якім зів’яло листя, і як той сад, що води не має» (Іс. 1, 29-30). Так промовляв пророк Ісая, осуджуючи відступників. Не звинувачуючи самі дерева, пророк гнівається на язичників, які їх обрали для своїх потреб. Водночас дерева вшановувались як свідки знаменних подій: дуб із урочища Мамре, у затінку якого Авраам приймав самого Господа, завжди вважався недоторканим; тривалий час його охороняли мешканці цієї заповітної місцини.

Шанобливе ставлення до рослин притаманне біблійній традиції. Але усвідомивши, що вона створена за образом Божим, людина перестала ототожнювати себе з рослинним і тваринним світом. Якщо в античних міфах перетворення в рослину відбувається безболісно – так, наприклад, німфа Дафна з легкістю стає лавровим деревом, рятуючись від любощів Аполлона, то в українській фольклорній традиції така метаморфоза завжди пов’язана з темними силами чаклунства і є трагедією людської особистости, як у баладі Тараса Шевченка «Тополя», написаній на основі народної пісні.

Рослини в Біблії вже не є захисниками роду або втіленням духу предків. Автори біблійних текстів приділяють увагу рослинам залежно від їх практичного або естетичного значення. Звичайно, пшениця, ячмінь та олива є мірилами добробуту. Дерева і трави, їхні плоди стають символами різних чеснот, а життя культурної рослини – навіть взірцем для наслідування. За часів пророків скотарство відступало, люди вже були щільно пов’язані з колом аграрних культур, тому такі порівняння були їм близькі. Діяв принцип аналогії: скажімо, етапи духовного виховання повторюють послідовність польових робіт – сівбу, догляд за рослинами, жнива: «Чи кожного дня оре ратай на посів, ралить землю свою й боронує? Чи ж, як рівною зробить поверхню її, він не сіє чорнуху й не кидає кмин, не розсіває пшеницю та просо й ячмінь на означенім місці…» (Іс. 28, 24–25).

Тим часом троянда і лілея згадуються завдяки своїй красі; стрункість кипариса і величність кедра ливанського були метафоричними образами, зразками для поетичних порівнянь. Це свідчить про високу естетичну культуру творців Біблії, котрі цінували красу поряд з иншими реаліями життя. Такі спостереження допомагають нам сьогодні зрозуміти духовну атмосферу середньої і пізньої античности, зокрема доби пророків і раннього християнства.

За книгою Буття, у раю – садку Едемському – росли різні дерева, кожне з них «принадне на вигляд і на їжу смачне», а посеред раю – Дерево Життя та Дерево Пізнання Добра і Зла. Назви инших райських дерев, крім фіги чи смоківниці – невідомі. Певно, деякі з них дісталися Адамові, «щоб порати землю, з якої узятий він був» (Бут. 3, 23).

Найпершою з рослин у Біблії названа смоківниця, чиє листя правило Адамові з Євою за «одяг»; після неї згадані тернина й осот, тобто бур’яни, що заважатимуть людям здобувати свій гіркий хліб. Та не дивно, що земля й справді нерідко родить бур’яни замість хліба – це залежить від того, як її любимо та обробляємо. Дивуємось иншому: якщо походження бур’янів добре відоме, бо всі вони є звичайними рослинами і зустрічаються не тільки на полях, а й у дикій природі, то родовід багатьох головних культурних рослин залишається таємничим. Та, мабуть, уже час зрозуміти творчі можливості давніх цивілізацій і сприймати їх з належною шаною. Аналіз біблійних текстів підтверджує високий рівень природничих знань в античних країнах Середземномор’я, на Близькому Сході, в Індії. І це відповідає сучасним науковим уявленням про генетичні центри походження культурних рослин та про їхнє поширення у світі! При цьому питомою рисою біблістики є прагнення захистити заповітний «малий космос» Людини.

Надихаючи митців, Книга Книг підносить їхню творчість на всесвітній рівень. Нас дивують фрески Сікстинської капели та скульптура Мойсея, створені геніяльним Мікеланджело. Враження посилюється тим, що постаті людей, які говорили з Богом, близькі й співзвучні нам своєю земною природністю. А, впізнаючи знайомі рослини, краще розуміємо Біблію. Тому Іван Франко у поемі «Мойсей» залучив до громади біблійних рослин кедра, пальму, троянду та дуба, ще й не згадану у Святому Письмі слов’янську березу. І, нарешті, добре відомий, оспіваний в українських піснях дикий терен.

Серед біблійних рослин деяким деревам і травам належить визначне місце. Їх сім. Це число у біблійній традиції вважається богоугодним, а відтак – сприятливим для доброго зачинання і завершення, символом достатку, розквіту і миру. Воно вказує на повноту кращих якостей, і якщо йдеться про тварин або рослини, означає необхідне різноманіття. Водночас – це мінімальний набір порід або культур, які забезпечують добробут. Саме сім стародавніх культурних рослин згадуються як найважливіші в радощах і бідах. У книзі пророка Йоіла читаємо: «Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі! І виноградна лоза висхла, смоківниця зів’яла; дерево гранатове та й пальма, і яблуня – всі дерева у полі повсихали…».

Широке, порізане листя смоківниці, або фіґового дерева, вражає різноманітністю. На одній гілці воно може бути п’ятилопатевим, на иншій галузці того ж дерева – трилопатевим або навіть цілісним, иноді з півметра завбільшки. Ця культурна рослина не випадково згадується в Біблії першою після Дерева Життя та Дерева Пізнання Добра і Зла, бо відома з прадавніх часів. І була оспівана великим Гомером! В «Одісеї» бачимо смоківницю в казковому саду Алкіноя. А щоб рідний батько впізнав Одісея після повернення додому, герою довелося нагадати татові про його подарунки – сорок смоківниць та инші плодові дерева, кожне з яких мало власне ім’я («Одісея», 7 та 24 пісні).

Так Гомер засвідчив, що в Х–ХІІ століттях до Р. Х. смоківниця була вже звичайною рослиною на теплих берегах Егейського та Йонічного морів. Понад три тисячі років тому її привезли до Європи з Єгипту або Аравії. Античний ботанік Теофраст у ІV ст. до Р. Х. підтвердив, що греки шанували фіґові дерева і найкращим із них навіть давали імена… Неплідні ж рослини стародавні садівники вилучали. Завдяки цілеспрямованому відбору виведено багато різноманітних сортів, які родять від початку літа аж до зими.

Густий затінок цього дерева, як і затінок платанів, на Сході дуже цінують. Говорячи, що хтось сидить під смоківницею, мають на увазі його душевний спокій, миролюбний стан. Побачивши Натанаїла під таким деревом, Христос покликав його згодом до себе в науку, і той став одним з апостолів.

Кажемо: неплідна смоківниця. Поширена алегорія виникла на основі оповіді євангелиста Марка (11, 13–21). І досить влучно! Адже невибаглива смоківниця родить щороку; її соковиті, схожі на груші плоди виростають у пазухах листків без будь-якої ознаки квітування. Цей феномен здавна дивував, увівши в оману навіть великого вченого, знавця рослин, автора класичного твору «Система природи» Карла Ліннея, аж поки ботаніки у ХІХ ст. не знайшли йому пояснення. Річ у тому, що запилення й утворення насіння в смоківниці відбувається приховано, а сам плід може вирости й без цього. Отже, могло бути неплідним лише «нікчемне» дерево, яке не виконувало свого призначення: «Я так хотів би з них врожай зібрати, – слово Господнє, – але на винограді нема грон, ані смоков на смоківниці, ба й листя – і те зів’яло. Дав я їм (заповіді), та вони їх топчуть» (Єр. 8, 13).

"Пізнай Правду"

Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 8 і 1?

Сторінками Біблії

Біблія

Цар Давид: славний і грішний

Один автор писав: «Я вірив, що знаю Бога. Так само вірив, що знаю Давида, але Бог, якого я знав, не був подібний до Давида. І серце Боже та серце Давида не були схожими ні у чому. Тому, читаючи свідчення Бога про Давида, я був вельми здивований. Із цього виникли дві гіпотези: або я не знав Бога, або я не знав Давида. Але свідчення Бога завжди істинне, навіть якщо не відповідає моєму розумінню…» Отож історія царя Давида – виклик шукати Бога, Його справедливість і Його наміри ...

Що стало з людською душею Ісуса після Воскресіння?

Оскільки Ісус Христос — істинний Бог і істинна людина, у Нього повинна бути людська душа. Що сталося з цією душею після Воскресіння? Чи така сама в неї доля, як у душі будь-якої іншої людини? ...

Чи правда, що євреї досі очікують прихід Месії?

Питання: «Чи правда, що євреї досі очікують прихід Месії? І якщо це правда, чому таким Месією не міг бути для них наш Господь Ісус Христос?»...

Звідки взялася дружина у сина Адама і Єви?

"Каїн спізнав свою жінку, і вона зачала й вродила Еноха; він збудував також місто й назвав це місто іменем свого сина – Енох" (Бут. 4, 17). Звідки у Каїна взялася дружина?...

Від кого походять люди?

З дитинства нас вчили, що первородний гріх – це непослух Богові перших двох людських істот, і після цього все людське потомство втратило первісну благодать, з'явилася смерть, розбещеність, гріхи...

Біблійна історія сотворення

Чи можемо ми з нашими науково-природничими знаннями про виникнення світу вірити ще біблійній історії сотворення? Вона розповідає про сотворення світу та всіх живих істот протягом шести днів...

50 приводів, навіщо читати Святе Письмо

«Незнання Святого Письма є незнанням Христа». «Християнин, який не живиться Писанням, – не живе». (св.Єронім) «Що вам здається більшим і більш знаменитим: слово Бога чи тіло Христа?» (св.Цезарій Арльський)...

Біблія – це дзеркало душі

Часто задумувався: чому Біблія є дзеркалом душі? ... Як пише апостол Яків у свому соборному посланні. Дзеркало. Хммм...а чому саме дзеркало? Адже дзеркало - це холодний предмет, котрий служить нам, щоб...

Архів новин