Ап. Матія

Духовні читання

Молитва
Христові самовидці, ви явилися світлими світилами, завжди всю землю просвіщаючи і темряву багатобожжя розганяючи світлом благочесного вчення; тому мене, сущого у темряві пристрастей, що ходжу без страху Божого, просвітіть вашими святими молитвами, богоносні апостоли.

Читання

Ряд.: Ап. – 2 Кор. 171 зач.; 2, 4-15.

4. З великого бо горя та туги серця написав я вам і крізь ревні сльози - не щоб ви сумували, а щоб знали мою до вас любов надмірну. 5. Коли ж хтось і засмутив, не мене засмутив, але - щоб не перебільшувати - почасти вас усіх. 6. Досить такому тієї кари, яку наклала більшість; 7. так що, навпаки, краще вам простити та втішити, щоб надто великий смуток не зламав такого. 8. Тому благаю вас: Покажіть йому любов. 9. На те бо я і написав вам, щоб випробувати вас, чи ви слухняні в усьому. 10. Кому, отже, прощаєте, то і я прощаю; бо коли я простив, - оскільки мав я щось прощати, - то ради вас зробив те перед обличчям Христовим, 11. щоб нам не впасти жертвою сатани, бо задуми його нам добре відомі. 12. Прибув ото я в Троаду, щоб проповідувати Євангелію Христову; та хоч двері були мені відчинені в Господі, 13. я не мав спокою для свого духа, бо не знайшов там Тита, брата мого, і, попрощавшися з ними, пішов у Македонію. 14. А Богові подяка, який у Христі завжди веде нас у своїм переможнім почеті й через нас на кожному місці виливає запахущість свого знання. 15. Бо ми для Бога -пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть.

Єв. – Мт. 94 зач.; 23, 13-22.

13. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. 14-15. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим. 16. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винуватий. 17. Нерозумні і сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує те золото? 18. І хто клянеться жертовником, то це нічого; хто ж клянеться тим даром, що на ньому, той винуватий. 19. Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує той дар? 20. Хто клянеться жертовником, той клянеться ним і всім тим, що на ньому. 21. І хто клянеться храмом, той клянеться ним і тим, хто живе в ньому. 22. І хто клянеться небом, той клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому.

Ап. – Ді. 2 зач.; 1, 12-17; 21-26.

12. Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму - день ходи в суботу. 13. Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова. 14. Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір'ю Ісуса, та з його братами. 15. І ставши тими днями Петро серед братів, - зібралось їх разом яких 120, - промовив: 16. «Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса. 17. Він же був прилічений до нас і прийняв частку служіння цього.

21. Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, 22. почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, - щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.» 23. І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвище Юст, і Матія. 24. І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, 25. щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав, щоб відійти на своє місце. 26. І кинули жереб, жереб же впав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.

Єв. – Лк. 40 зач.; 9, 1-16.

1. Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги, 2. і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати. 3. Він до них промовив: “Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте. 4. В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу. 5. А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.” 6. І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди. 7. Ірод четверовласник довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Йоан воскрес із мертвих, 8. інші - що Ілля явився, а ще інші, - що якийсь пророк із давніх устав з мертвих. 9. Ірод сказав: “Йоанові я стяв голову. Хто ж це такий, що я про нього таке чую? ” І намагався побачити його. 10. Апостоли ж, повернувшися, розповіли йому про те, що зробили. Тоді він узяв їх і пішов осторонь у напрямі міста, що зветься Витсаїда. 11. Люди, довідавшись про те, пішли слідом за ним. Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того. 12. День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до нього та й кажуть: “Відпусти людей: хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці.” 13. А він їм каже: “Дайте ви їм їсти.” Ті відповіли: “У нас усього п'ять хлібів і дві риби. Хіба що підемо та купимо поживи для всього народу цього.” 14. Було бо їх яких п'ять тисяч чоловік. Ісус сказав до своїх учнів: “Розсадіть їх гуртами по п'ятдесят приблизно.” 15. Вони так зробили й усіх розсадовили. 16. А він узяв п'ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом.