Прор. Софонїї

Святий Софонія жив у VII ст. до Христа в Юдеї і був одним із 12 "малих" пророків. За Божим наказом він об'явив ізраїльтянам, що за їхні гріхи спаде на них велика кара. Пророк Софонія передбачив, що після довгих років кари прийде день визволення з неволі й відбудови Єрусалима. Софонія також описує майбутнє Христове Царство: "Тоді бо я (Бог) поверну народам мову чисту, щоб усі ім'я Господнє призивали та щоб служили Йому однодушно. Виспівуй, о дочко Сіону! Вигукуй радо, Ізраїлю!.. Господь, твій Бог, посеред тебе, могутній, що врятує. Він буде вельми радуватися тобою, Він відновить тебе любов'ю Своєю. Він буде веселитися тобою під веселі співи" (Соф 3, 9; 14; 17).

Духовні читання

Добром є багатство, здоров’я й сила, – якщо тих дібр уживається вміло. Але коли хто вживає їх на Божу образу, а тим самим і свою вічну погубу, – тоді, очевидно, приносять вони людині не добро, а страшне нещастя!

І так у всіх речах! Бо нема й не може бути на цьому світі такого добра, що всесторонньо та безоглядно задовольняло б усі бажання людини.

Тому то й постійно користується людина свобідною волею: як сама хоче, так собі і за своїм уподобанням живе. Примусу на людей Бог не накладає!

А коли накладає свій св. Закон, то лишає людині повну свободу, – так, що може вона триматися дороги, яку показує її Божий Закон, або й... відступити від неї та й грішити! Може очима свого розуму глядіти на Божу правду і своєю волею хотіти Божої правди та й дивитись лише на те, що догоджає тілу, і цього одного хотіти та бажати... Кожної днини та в кожному ділі свого життя вибирає собі людина те, що хоче, – те, що їй найбільше подобається.

Коли є вона совісною і боїться Бога, – тоді подобається їй більше Божий Закон і радше волить виконувати його (хоч не раз із трудом і прикрістю), ніж, напр., упиватися, красти, чужоложити, – хоч це все догоджає її тілу...

(Митр. Андрей Шептицький)

Читання

Ап. – Євр. 326 зач.; 10, 35-11,7.

35. Не покидайте, отже, цього вашого довір'я, бо воно має велику нагороду. 36. Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю. 37. Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться. 38. А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому. 39. Та ми не з тих, що відступають собі на погибель, а з тих, що вірують, щоб врятувати душу. 1. Віра є запорукою того, чого сподіваємося, - доказ речей невидимих. 2. Через неї предки були добре засвідчені. 3. Вірою ми знаємо, що світ сотворений словом Божим, так що видиме з невидимого постало. 4. Вірою Авель приніс Богу кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє. 5. Вірою Енох був перенесений, щоб не бачити смерти; його не знайдено, бо Бог його переніс. Перед його перенесенням засвідчено було про нього, що він угодив Богові. 6. Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що він існує і дає нагороду тим, які його шукають. 7. Вірою Ной, повчений об'явленням небесним про те, чого не бачено ще, збудував богобоязно ковчег, щоб спасти дім свій; нею він осудив світ і став спадкоємцем праведности, яка з віри.

Єв. – Мр. 39 зач.; 9, 10-16.

10. І вони зберегли в собі це слово, питаючи один одного, що воно означає "воскреснути з мертвих." 11. І запитали його, промовивши: "А чого то книжники кажуть, мовляв, Ілля має прийти перше?" 12. Він же відрік їм: "Ілля має прийти перше і знову все до ладу приведе, - та як же про Сина Чоловічого написано, що мусить він багато вистраждати й буде погорджений? 13. Та от кажу вам, що Ілля вже прийшов був, а вони вчинили з ним, що їм забаглось, як і написано про нього." 14. Повернувшися ж до учнів, побачив навколо них силу народу, а й книжників, які сперечалися з ними. 15. Скоро ввесь народ його уздрів, то дивом великим здивувався і, бігши до нього, заходився його вітати. 16. А він спитав їх: "Про що сперечаєтеся з ними?"