Вмуч. Якова Персянина; преп. Палладія

Св. Яків жив у п'ятому столітті у Персії і був у великій милості короля Ісдеґарда І. Щоб не втратити ласку, він ховався, не зізнаючись у належності до християнської віри і у часі переслідування християн так поводився, наче б він не був християнином. Коли про це довідалася його мати й жінка, надзвичайно засмутилися нечесною поведінкою Якова. Після смерті короля вони написали Якову листа з гіркими докорами. Докір рідних так засмутив Якова, що він покаявся у своєму гріхові. Після того він перестав бувати у королівському дворі, відрікся тих почестей, що за них він пожертвував вірою, і осудив себе за свою невірність. Коли про це довідався молодий король, син покійного гонителя християн, покликав його до себе й почав питати, чи він справді християнин. Яків тепер сміло заявив, що він вірить у Христа. Побачивши, що ніяким переконуванням не намовить його до відступства, король наказав покраяти його тіло на кусні. Відтак йому відрубали голову. Кажуть, що тіло Якова було розкраяне на двадцять вісім куснів. Християни потайки позбирали ті шматки тіла, поскладали до домовини і набожно похоронили. Св. Яків Персіянин прославив Христа мученицькою смертю 421 року. Святий Паладій вів життя пустельника поблизу Антіохії в Сирії. За безперевну молитву і строгі пости Бог наділив його даром чудотворення. Один розбійник убив якогось чоловіка і кинув тіло перед келією Паладія. Люди подумали, що це пустельник вчинив такий страшний злочин. Тоді Паладій щиро помолився і мертвий ожив, який і вказав на свого вбивцю, що стояв у натовпі між людьми.

Духовні читання

Дотримуйтеся Божого закону – стережіться гріха. Гріх – це смерть для душі, бо відбирає в неї Божу ласку, котра є життям і спасінням та найвищим, єдиним добром душі.

По грісі настає кара загніваного справедливого Бога. А гнів Божий, неласка Божа страшні! Страшна то річ, браття милі, – впасти в руки загніваного справедливого Бога. Страшна річ – бути вкиненим у пекельний вогонь; страшна річ – бути позбавленим щастя блаженних у небі.

Перед такою страшною карою холоне кров у жилах, а серце стискається зі страху. На таку страшну кару наражається грішник через один смертельний гріх. Гріхом смертельним може бути і діло, і думка, і слово, що перед людьми жодною не є провиною!

За одну грішну думку стали покарані небесні ангели навіки проклятими дияволами; за один гріх перших родичів цілий людський рід покараний. Одного гріха вистачить, щоб двері неба замкнути перед чоловіком і перед його ногами отворити пекельні ворота.

Хто з Вас згрішив, нехай плаче, покутує, нехай любов’ю до безконечно доброго свого Отця на небі стирає з душі пляму гріха, нехай гріхом бридиться і від нього відвертається, нехай його виправить і нехай просить всемилосердного Отця, щоб його гріх йому відпустив та прийняв його назад до своєї ласки так, як прийняв блудного сина його добрий батько.

Піднесіться з гріха, виправте своє життя і старайтеся в кожній хвилині життя любити над усе Бога, котрий Вас так полюбив, що Сина свого з неба до Вас для вашого спасіння прислав; котрий Вас так любить, що бажає і хоче вашого спасіння, хоче Вас як Отець своїх дітей пригорнути до себе, у своїм вічнім царстві мати в себе, як дітей гостити. (Митр. Андрей Шептицький)

Читання

Ап. – Євр. 317 зач.; 7, 18-25.

18. Так перша заповідь скасована через її неміч і безкорисність - 19. закон бо не зробив нічого досконалим, - уведено ж кращу надію, яка зближає нас до Бога. 20. Тим більше, що це не сталося без клятви: бо коли інші настановлялися священиками без клятви, 21. то цей мав клятву того, який сказав до нього: «Господь поклявсь, і каятись не буде: Ти - священик повіки.» 22. Ось чому Ісус став запорукою кращого союзу. 23. Крім того: отих священиків було більше, бо смерть не дозволяла їм зоставатися; 24. цей же, тому що перебуває повіки, має священство непроминальне 25. і тому може спасти повіки тих, які через нього до Бога приступають, бо він завжди живий, щоб за них заступатися.

Єв. – Лк. 108 зач.; 21, 37-22, 8.

37. Днями Ісус навчав у храмі, а ночами виходив і перебував на горі, званій Оливна. 38. Зранку ж увесь народ приходив до нього в храм, щоб послухати його. 1. Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха. 2. І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу. 3. Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох, 4. і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати. 5. Зраділи ті й згодилися дати йому гроші. 6. І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу. 7. Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху. 8. Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, - сказав, - “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”