Преп. ісп. Василія, єп. Парійського

Духовні читання

Практичне заохочення до духовного життя

Розділ 6

Про невладнані пристрасті.

Як тільки людина чогось недоладно забажає, зразу ж стає їй неспокійно на серці.

Гордий і захланний ніколи не має спокою; вбогий і покірливий в дусі заживає глибокого миру.

Людина, яка ще не завмерла для себе геть чисто, хутко попадає у спокусу і навіть у дрібничках і марницях дається перемогти.

Нерозумний і такий, що певною мірою ще тілесний та схильний до змисловості, не легко зможе остаточно відірватися від земних побажань.

І тому він нераз сумно почуває себе, коли від них відвертається, та й будь-чого сердиться, коли йому не вдається.

А коли досягне того, чого бажає, зараз непокоїть його недобра совість, тому що дав волю своїй пристрасті, а вона ніяк не веде до того спокою, якого він шукав.

Так-то правдивий спокій добувається тим, що ведеться боротьбу з пристрастями, а не з тим, що їм догоджується.

Читання

Євангеліє: Йоана 5:1-15

1 По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму.

2 А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п'ять критих переходів.

3 Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода:

4 ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, -хоч яка б там була його хвороба.

5 Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років.

6 Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»

7 «Не маю нікого, пане, - одрікає йому недужий, - хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.»

8 Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!»

9 Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день - субота.

10 Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!»

11 А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, - сказав мені, хто мене оздоровив.»

12 Спитали його: «Хто він - той, що сказав тобі: Візьми і ходи?»

13 Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці.

14 Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.»

15 Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, - Ісус.

Діяння: Апостолів 10.1-16

32 І сталося, що Петро, обходячи всі усюди, прибув і до святих, що мешкали в Лідді.

33 Там він знайшов одного чоловіка, на ім'я Еней, що лежав на ліжку вісім років і був паралітик.

34 Петро сказав до нього: «Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко!» І вмить той підвівся.

35 І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, і навернулися вони до Господа.

36 Була ж у Яффі одна учениця, на ім'я Тавита, що значить у перекладі Дорка (Сарна). Вона була повна добрих діл та милостині, що чинила.

37 І сталося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили її і поклали в горниці.

38 А що Лідда лежить близько Яффи, учні, почувши, що Петро там, послали двох чоловіків з просьбою до нього: «Не отягайся прийти аж до нас!»

39 Петро негайно рушив з ними. І як прийшов, вони його повели наверх у горницю, де всі вдови оточили його з плачем, показуючи йому туніки й плащі, що їх робила Дорка, бувши з ними.

40 Велівши всім вийти з хати, Петро став на коліна й почав молитися, а повернувшись до тіла, мовив: «Тавито, встань!» І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла.

41 Він же подав їй руку та й підвів її і, прикликавши святих та вдів, поставив її живою.

42 Довідалась про це вся Яффа, і багато повірило в Господа.

43 Доволі днів Петро перебув у Яффі в одного гарбаря Симона.