Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
123
4
567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930311234

Опис

Картинка приоритету свята Неділя 6-а по Пасці, про сліпородженого


 

Неділя сліпородженого

Назву ця неділя отримала задля чуда прозріння сліпонародженого юнака. Сила чудес Ісуса дуже налякала первосвящеників, книжників та фарисеїв, які боялись, що весь народ піде за Ним. Тому вони винесли постанову, що виключать із синагоги всіх, які увірують в Ісуса. З Євангелія від Івана ми довідуємося, який великий страх мали батьки оздоровленого сліпонародженого юнака. Вони боялися покарання, бо навіть не прийшли подякувати Ісусові й вдавали, що вони з цим чудом нічого спільного не мають: "Питайтеся нашого сина, він дорослий". 

Як не дивно, людина темна, яка не мала змоги нічого бачити, повірила в Ісуса Христа, що Він є обіцяним Сином Божим, Який мав прийти на цей світ. А не повірили ті, які повинні були добре це знати і пізнати в Ньому обіцяного Месію. Більшість людей народжуються на цей світ зрячими, але слід ще духовно прозріти, тому що всі ми на цей світ приходимо засліплені гріхом. Духовне прозріння відбувається через слухання слова Божого і покаяння, тобто навернення на шлях спасіння.

 

Духовні читання

Святий Тома Кемпійський. "Наслідування Христа"

Розділ 20

Про любов самоти і мовчання.

Шукай сприятливої хвилини, щоб зайнятися своєю душею, і одночасно думай про Божі добродійства.

Лишай те, що цікаве, а читай такі речі, які більше спонукають до каяття, ніж захоплюють розум.

Коли залишиш непотрібне балакання, безцільну біганину та ще й слухання новинок і чуток, знайдеш доволі часу, щоб без перешкоди віддатися побожним розважанням. Найбільші святі, скільки могли, оминали людські товариства і прагнули на самоті служити Богові.

Один мудрець сказав: "Скільки разів я пішов між люди, я вернувся вже менш добрим чоловіком" (Сенека, лист 7).

Ми самі дуже часто це усвідомлюємо, коли з кимось забалакаємося.

Легше зовсім мовчати, ніж не проговоритися хоч би одним слівцем.

Легше тихо-мирно заховатися вдома, ніж між людьми намагатися уберегти себе.

Той, хто намагається дійти до дібр душевних і духовних, має разом з Ісусом триматися на віддалі від великого натовпу.

Ніхто так безпечно не йде поміж люди, як той, хто радо від усіх ховається.

Ніхто так безпечно не промовляє, як той, хто радо мовчить.

Ніхто так безпечно не старшинує, як той, хто навчився слухати.

Ніхто так безпечно не радіє, як той, хто в серці має засвідчення чистої совісті.

Але все-таки безпечність святих була наповнена божим страхом; і хоч вони просвічували великими чеснотами і ласкою, проте, були не менш обережними і покірними в серці.

А безпечність грішників постає з гордості і зухвальства; і в кінцевому результаті переходить у самообман.

У своєму житті не надійся на повну безпеку, хоч би воно й здавалося, що ти добрий монах або побожний пустельник.

Нераз ті, яких люди вважали кращими, через самовпевненість потрапляли в дуже скрутне становище.

Тому то для багатьох людей корисніше не бути цілком вільними від спокус, але частіше терпіти напади, щоб вони не стали надмірно безпечними, щоб часом тим не загордилися і не мали такого великого бажання до світових втіх.

О, яку чисту совість зберіг би той, хто ніколи не шукав би про минаючої радості, хто ніколи не займався б світовими речами!

Якого солодкого миру, якого спокою зазнав би той, хто відкинув би від себе всіляку марну журбу, а думав тільки про спасенні та побожні речі і покладав надію на Бога!

Ніхто не удостоїться небесної втіхи, якщо не вправлятиметься пильно в святому каянні.

Коли хочеш цілим серцем чинити жаль, ввійди в свою кімнатку і замкнися від світового гамору, як написано: "На ложах своїх кайтеся" (Пс.4,5).

В келії знайдеш те, що нераз загубиш у світі.

Келія стає солодкою, якщо її стало дотримуєшся, а коли її погано бережеш - вона родить нехіть.

Коли на початку свого духовного навернення будеш у ній пильно усамітнюватися і пильнуватися, вона пізніше стане тобі любою приятелькою і солодкою втіхою.

У мовчанні і спокої побожна душа прямує вперед і навчається розуміти тайни Святого Письма.

Тут вона знаходить потоки сліз, якими щоночі вмивається і очищується, щоб тим сердечніше здружитися зі своїм Сотворителем, чим далі тримається від усілякого світового гамору.

Хто віддалиться від знайомих і друзів, до того прийде Бог зі святими ангелами.

Краще жити в затишку і дбати про свою душу, ніж чуда робити, а про себе не дбати.

Похвально для ченця, якщо він рідко виходить з дому, нерадо показується і не бажає бачити інших.

Чому ти хочеш дивитися на те, чого тобі не вільно мати?

Минається світ і пожадливість його (Йо. 2,17).

Змислове пожадання тягне тебе, щоб вийти; але коли та година промине, що приносиш ти додому, окрім тягаря на совісті та схвильованого серця?

Нераз весела прогулянка сумно закінчується, а гамірна вечірня забава спричинює ранішні смутки.

Отак всіляка тілесна радість, яка облесно приходить, наприкінці ранить і вбиває.

Що можеш десь там побачити, чого б ти тут у себе не бачив? Чи, може, гадаєш, що натішишся доволі, - але до того годі тобі дійти.

Навіть коли б ти й побачив усе, що є на світі, то що це дало б, окрім марноти?

Піднеси свої очі до Бога і молись за свої гріхи і прогрішення.

Лиши пусте для пустих людей, а свою увагу зверни на те, що Бог тобі наказав.

Замкни вдома двері за собою і клич до себе Ісуса, свого улюбленця.

Лишися з Ним у келії, бо деінде не знайдеш такого тихого спокою.

Якщо б ти не виходив кудись і не слухав ніяких поговірок, легше втримав би себе в святому спокої.

А доки ти охочий послухати якісь новини, доти терпітимеш неспокій у серці.

Читання

Діяння святих апостолів 16, 16-34 

В тих днях, як апостоли йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала віщунського духа, і віщуванням справляла своїм панам великий прибуток. Ідучи слідом за Павлом, вона кричала: Ці люди - слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння! Чимало днів вона таке робила. Надокучило це Павлові, і, обернувшись, він сказав до духа: Наказую тобі ім'ям Ісуса Христа: Вийде з неї! І в ту ж мить він вийшов. Її пани, побачивши, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла і Силу й потягли на майдан до влади. Привівши ж їх до воєвод, сказали: Ці люди, юдеї, бунтують наше місто. Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ні приймати, ні виконувати. І натовп, разом і воєводи, накинувся на них, і, здерши з них одежу, веліли їх бити різками. Завдавши їм чимало ран, кинули їх у в'язницю, наказавши в'язничному пильно стерегти їх. Той, одержавши такий наказ, вкинув їх до самої середини в'язниці і забив їх ноги у колоди. Павло і Сила опівночі молилися і співали Богу, і в'язні слухали їх. Раптом зчинився великий землетрус, так що підвалини в'язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани з них всіх поспадали. Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, гадаючи, що в'язні повтікали, витяг меч і хотів себе вбити. Тут Павло скрикнув сильним голосом, кажучи: Не завдавай собі ніякого лиха, бо ми всі тут. Попросивши світла, в'язничний ускочив до в'язниці і, тремтячи, кинувся у ноги Павлові та Силі, та, вивівши їх з відти, мовив: Панове, що мені робити, щоб спастися? Ті відповіли: Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і дім твій. І вони звістили слово Господнє йому і всім, що були в його домі. Узявши їх тієї години вночі, він обмив їхні рани і охрестився з усіма своїми. Якже запровадив їх до себе в господу, накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував у Бога.

Євангеліє від Івана 9, 1-38 

В той час Ісус, проходячи, побачив чоловіка, сліпого зроду. Спитали Його учні: Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що він сліпим родився? Відповів Ісус: Ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб діла Божі виявились на ньому. Поки дня, Я мушу робити діла Того, Хто послав Мене; бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти. Поки Я у світі, Я — світло світу. Сказавши це, плюнув на землю, зробив грязь із слини і помастив гряззю очі сліпому. І сказав до нього: Іди, вмийся в купелі Силоамській (що у перекладі означає: Посланий). І пішов той, умився, і вернувся зрячим. Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: Чи то не той, що все сидів і жебрав? Одні казали: То він. Інші: Ні, але подібний до нього. Він же каже: Це я. І спитали його: Як прозріли твої очі? Він відповів: Чоловік, що зветься Ісус, зробив грязь, помастив мені очі і сказав: Піди до Силоаму і умийся. Пішов я, умився, і прозрів. Вони його спитали: Де він? Каже той: Не знаю. І ведуть того, що був сліпий, до фарисеїв. Була ж субота, коли Ісус зробив грязь і відкрив йому очі. Фарисеї спитали його, як він прозрів. Він сказав їм: Він поклав мені на очі грязь, я вмився, і бачу. Деякі з фарисеїв казали: Цей чоловік не від Бога, бо не шанує суботи. Інші мовили: Чи може грішний чоловік такі чуда робити? І виникла серед них незгода. І знову кажуть сліпому: Ти ж що кажеш про того, що відкрив тобі очі? Той відповів: Він — пророк. Однак, юдеї не вірили, що він був сліпий і прозрів, аж поки не покликали батьків того прозрілого. І спитали їх: Чи то ваш син, про якого кажете, що він сліпим родився? Як же воно, що він тепер бачить? Батьки його у відповідь сказали: Знаємо, що то наш син, і що сліпим родився. А як він тепер бачить — не знаємо, і хто відкрив йому очі — не знаємо. Спитайте його: він дорослий і сам скаже про себе. Так казали його батьки, бо боялися юдеїв. Юдеї бо вже були змовилися, щоб виключити з синагоги кожного, хто Його визнаватиме Христом. Тому батьки його казали: Він дорослий, його спитайте. І вони покликали вдруге чоловіка, що був сліпий, та кажуть йому: Віддай славу Богові. Ми знаємо, що той чоловік — грішник. Озвався той: Чи він грішник, не знаю. Одне знаю: я був сліпий, і тепер бачу. Вони йому сказали: Що він тобі зробив? Як відкрив тобі очі? Той відповів: Я вже сказав вам, і ви чули; що іще хочете чути? Чи не хочете й ви його учнями стати? Ті з лайкою накинулись на нього і сказали: Ти — його учень! Ми — учні Мойсея. Ми знаємо, що до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він. У відповідь чоловік сказав їм: Тож воно і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він відкрив мені очі. Знаємо, що Бог не слухає грішників; а хто богобоязливий і чинить Його волю, того Він вислухає. Одвіку не чувано, щоби хто відкрив очі сліпому зроду. Якби він не був від Бога, не був би міг зробити нічого. Ті у відповідь йому сказали: Ти ввесь у гріхах родився, і нас навчаєш? І прогнали його геть. Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, і, зустрівши його, сказав до нього: Віруєш у Сина Людського? Той відповів: Хто Він, Господи, щоб я увірував у Нього? Сказав йому Ісус: І ти бачив Його, і той, хто говорить з тобою — це Він. Тоді той сказав: Вірую, Господи! І поклонився Йому.

Картинка приоритету свята Вмуч. Анастасії


Вмуч. Анастасії

Духовні читання

Вмуч. Анастасії

Читання

Вмуч. Анастасії