Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
2526272829301
2345678
910
11
12131415
16171819202122
23242526272829
303112345

Опис

Картинка приоритету свята Преп. Харитона, ісповідника; В’ячеслава, князя чеського; собор преп. отців Печерських, що спочивають у ближніх печерах


Святий Харитон жив у III ст. у місті Іконії, що в Малій Азії. Двічі погани мучили його, кидали в тюрму, але він відважно визнавав свою віру в Христа перед мучителями. Коли Харитона звільнили з в’язниці , він відразу ж пішов на прощу до святих місць у Палестині. Там він збудував неподалік Єрусалима чернечу лавру. Слава про численні чуда, які робив Харитон, розійшлася по всій околиці. Тоді він пішов у пустелю і замешкав у печері, але люди і там не давали йому спокою. Таким чином, переходячи з місця на місце, він збудував чотири лаври. А вкінці замешкав на стрімкій горі, де без перешкод молився, постив і жив тільки для Бога аж до глибокої старості.

Дружиною чеського князя Братислава була слов'янка — лютицька княгиня Драгомира, котра номінально була християнкою. 907 року у Братислава й Драгомири народився син Вячеслав, його взяла на виховання бабуся Людмила, що жила тихим життям вдовиці в Празі. Людмила мала тоді 50 років, була вченою й надзвичайно чесною християнкою. Її піклування про виховання малого внука дало добрі плоди - В’ячеслав глибоко перейнявся духом християнської побожності, яка згодом перетворилася на справжню святість.

Коли В’ячеслав став князем Чехії, тоді дав молодшому братові Болеславові частину краю. Також він видав маніфест, у котрому засвідчив, що він буде захищати Божий закон і Христову Церкву, до всіх підданих буде милосердним і справедливим, тільки вбиство каратиме суворо. Він щодня ставав на коліна перед Найсвятішими Тайнами у кивоті і молився за нещасну, поганством затемнену душу своєї матері.

Коли Болеслав побачив, що брат не передає йому престолу, то вирішив поквитатися з ним. 929 року Болеслав убив свого брата. Біля гробу св. Вячеслава почали діятися чуда. Наляканий ними Болеслав наказав перенести братове тіло до церкви св. Віта в Празі. Тоді народ відразу проголосив святого В’ячеслава мучеником, котрий віддав своє життя за оборону Христової віри.

Духовні читання

Про приготування до Святого Причастя.

Коли подумаю про Твою, Господи, достойність і про свою нікчемність, тремчу, як листок, і сам себе соромлюся.
Бо, коли не приступлю до Тебе, втрачу життя, а коли негідно підійду, тяжко провинюся. 
Що ж мені робити, Боже мій, Ти мій помічник і порада у потребі? 
Навчи мене простої дороги, порадь, як гідно приготуватися до Святого Причастя. 
Бо для мене корисно знати, як маю побожно і з говінням приготувати для Тебе своє серце, щоб прийняти Твоє Таїнство для свого спасіння, і для того, щоб принести таку велику і Божу жертву.

Читання

Ап. – Флп. 248 зач.; 4, 10-23.

10. Я вельми зрадів у Господі, що ваші старання про мене знову нарешті ожили, - ви про те старалися, та нагоди вам бракувало. 11. Я кажу це не тому, що терплю злидні, бо я навчився задовольнятись тим, що маю. 12. Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку: в усьому й в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. 13. Я можу все в тому, хто укріплює мене. 14. Однак, ви все ж таки зробили добре, що взяли участь у моїй скорботі. 15. І ви, филип'яни, знаєте, що на початку євангельської проповіді, коли я вийшов був з Македонії, крім одних вас, ніяка Церква не брала участи в даванні і прийманні, 16. бо й у Солунь ви раз і вдруге вислали були мені на потреби. 17. Не те, щоб я шукав дарів, я бо шукаю плоду, що множиться на вашу користь. 18. Я одержав усе, і маю надто. Мені доволі всього, відколи я дістав від Епафродита вашу милостиню, - пахощі солодкі, жертву приємну, Богові вгодну. 19. За те мій Бог виповнить усі ваші потреби, за багатством своїм, у славі, у Христі Ісусі. 20. А Богові й нашому Отцеві слава на віки вічні! Амінь. 21. Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас брати, які зо мною. 22. Вітають вас усі святі, а особливо з цісарського дому. 23. Благодать Господа нашого Ісуса Христа хай буде з духом вашим! Амінь.

Єв. – Лк. 33 зач.; 7, 36-50.

36. Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. 37. Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку 38. і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами. 39 Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це ж грішниця! 40. Тоді Ісус заговорив до нього: “Симоне, маю тобі щось сказати.” Той відповів: “Кажи, Учителю”. 41. “Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят. 42. А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?” 43. Озвався Симон і каже: “Гадаю, той, якому подарував більше.” Ісус сказав до нього: “Ти судив добре.” 44. І, обернувшися до жінки, промовив до Симона: “Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. 45. Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги. 46. Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги. 47. Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить.” 48. Потім сказав до жінки: “Прощаються тобі гріхи.” 49. І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: “Хто це такий, що й гріхи відпускає? 50. До жінки ж він промовив: “Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.”