Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
2526272829301
2345678
910
11
12131415
16171819202122
23242526272829
303112345

Опис

Картинка приоритету свята Преп. Харитона, ісповідника; В’ячеслава, князя чеського; собор преп. отців Печерських, що спочивають у ближніх печерах


Святий Харитон жив у III ст. у місті Іконії, що в Малій Азії. Двічі погани мучили його, кидали в тюрму, але він відважно визнавав свою віру в Христа перед мучителями. Коли Харитона звільнили з в’язниці , він відразу ж пішов на прощу до святих місць у Палестині. Там він збудував неподалік Єрусалима чернечу лавру. Слава про численні чуда, які робив Харитон, розійшлася по всій околиці. Тоді він пішов у пустелю і замешкав у печері, але люди і там не давали йому спокою. Таким чином, переходячи з місця на місце, він збудував чотири лаври. А вкінці замешкав на стрімкій горі, де без перешкод молився, постив і жив тільки для Бога аж до глибокої старості.

Дружиною чеського князя Братислава була слов'янка — лютицька княгиня Драгомира, котра номінально була християнкою. 907 року у Братислава й Драгомири народився син Вячеслав, його взяла на виховання бабуся Людмила, що жила тихим життям вдовиці в Празі. Людмила мала тоді 50 років, була вченою й надзвичайно чесною християнкою. Її піклування про виховання малого внука дало добрі плоди - В’ячеслав глибоко перейнявся духом християнської побожності, яка згодом перетворилася на справжню святість.

Коли В’ячеслав став князем Чехії, тоді дав молодшому братові Болеславові частину краю. Також він видав маніфест, у котрому засвідчив, що він буде захищати Божий закон і Христову Церкву, до всіх підданих буде милосердним і справедливим, тільки вбиство каратиме суворо. Він щодня ставав на коліна перед Найсвятішими Тайнами у кивоті і молився за нещасну, поганством затемнену душу своєї матері.

Коли Болеслав побачив, що брат не передає йому престолу, то вирішив поквитатися з ним. 929 року Болеслав убив свого брата. Біля гробу св. Вячеслава почали діятися чуда. Наляканий ними Болеслав наказав перенести братове тіло до церкви св. Віта в Празі. Тоді народ відразу проголосив святого В’ячеслава мучеником, котрий віддав своє життя за оборону Христової віри.

Духовні читання

Про приготування до Святого Причастя.

Коли подумаю про Твою, Господи, достойність і про свою нікчемність, тремчу, як листок, і сам себе соромлюся.
Бо, коли не приступлю до Тебе, втрачу життя, а коли негідно підійду, тяжко провинюся. 
Що ж мені робити, Боже мій, Ти мій помічник і порада у потребі? 
Навчи мене простої дороги, порадь, як гідно приготуватися до Святого Причастя. 
Бо для мене корисно знати, як маю побожно і з говінням приготувати для Тебе своє серце, щоб прийняти Твоє Таїнство для свого спасіння, і для того, щоб принести таку велику і Божу жертву.

Читання

Ап. – Флп. 248 зач.; 4, 10-23.

10. Я вельми зрадів у Господі, що ваші старання про мене знову нарешті ожили, - ви про те старалися, та нагоди вам бракувало. 11. Я кажу це не тому, що терплю злидні, бо я навчився задовольнятись тим, що маю. 12. Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку: в усьому й в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. 13. Я можу все в тому, хто укріплює мене. 14. Однак, ви все ж таки зробили добре, що взяли участь у моїй скорботі. 15. І ви, филип'яни, знаєте, що на початку євангельської проповіді, коли я вийшов був з Македонії, крім одних вас, ніяка Церква не брала участи в даванні і прийманні, 16. бо й у Солунь ви раз і вдруге вислали були мені на потреби. 17. Не те, щоб я шукав дарів, я бо шукаю плоду, що множиться на вашу користь. 18. Я одержав усе, і маю надто. Мені доволі всього, відколи я дістав від Епафродита вашу милостиню, - пахощі солодкі, жертву приємну, Богові вгодну. 19. За те мій Бог виповнить усі ваші потреби, за багатством своїм, у славі, у Христі Ісусі. 20. А Богові й нашому Отцеві слава на віки вічні! Амінь. 21. Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас брати, які зо мною. 22. Вітають вас усі святі, а особливо з цісарського дому. 23. Благодать Господа нашого Ісуса Христа хай буде з духом вашим! Амінь.

Єв. – Лк. 33 зач.; 7, 36-50.

36. Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. 37. Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку 38. і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами. 39 Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це ж грішниця! 40. Тоді Ісус заговорив до нього: “Симоне, маю тобі щось сказати.” Той відповів: “Кажи, Учителю”. 41. “Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят. 42. А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?” 43. Озвався Симон і каже: “Гадаю, той, якому подарував більше.” Ісус сказав до нього: “Ти судив добре.” 44. І, обернувшися до жінки, промовив до Симона: “Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. 45. Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги. 46. Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги. 47. Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить.” 48. Потім сказав до жінки: “Прощаються тобі гріхи.” 49. І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: “Хто це такий, що й гріхи відпускає? 50. До жінки ж він промовив: “Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.”