Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
2526272829301
2345678
910111213
14
15
16171819202122
23242526272829
303112345

Опис

Картинка приоритету свята Покров Богородиці


Східна Церква у своїх богослужбах залюбки підкреслює три найбільші привілеї Пресвятої Богородиці: її богоматеринство, її вседівицтво і її заступництво за нас перед Богом. І якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця нашому народо­ві. Наші князі, королі, військо, козаки й гетьмани радо вибирають Пречисту Діву Марію за свою покровительку й опікунку.

Князь Ярослав Мудрий у 1036 році розбиває печенігів і з вдячности до Бога і Його Пресвятої Матері будує в Києві собор святої Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах. У 1037 році у церкві Благовіщення він віддає увесь народ під опіку Божої Матері. І так, з волі нашого монарха Пресвята Богородиця стає офіційною Заступницею, Покровителькою і Царицею нашого народу. До неї в тяжкі хвилини звертаються наші князі і їхнє військо. Князь Мстислав, що княжив у Тьмуторокані, у бою з черкесами обіцяє збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо вона допоможе йому перемогти ворога. Він перемагає і радо виконує свою обітницю.

Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що перемогу над половцями завдячує Богові і Пречистій Діві Марії. Він навіть укладає окрему молитву в її честь. Наші князі і їхнє військо, йдучи в похід проти половців у 1103 p., складають обіти Богові і Пречистій Діві Марії і вщент розбивають половців. Князь Ігор Святославич, герой епосу "Слово о полку Ігоревім", після втечі з неволі, йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері Пирогощі, щоб подякувати їй за допомогу і рятунок. Галицький король Данило після успішного походу на Чехію поспішає з подякою до ікони Пречистої Діви Марії в Холмі та складає до її стіп багаті дари. Деякі наші князі на своїх печатках використовують іконки Божої Матері або молитви до неї. У нові часи в Україні знайдено дуже старовинні золоті, бронзові й мідні нашийні іконки, які по-грецьки називають енколпіями. Один з таких енколпіїв має грецький напис: "Богородице, будь моїм покровом і охороною, амінь".

За прикладом своїх провідників й увесь наш народ плекав глибоку набожність до Пресвятої Богоматері як своєї Опікунки, Покровительки і Заступниці. Він завжди з великим довір'ям звер­тався до неї і благав її допомоги чи то в справах особистих, чи родинних, чи в часи всенародного лихоліття. Її свята ікона знахо­диться в кожній українській хаті. Історія нашого народу записала багато чудесних випадків допомоги Божої Матері, передусім під час нападу ворогів на нашу землю.

Хто не знає чудесну охорону почаївського монастиря в липні 1675 року перед турецькою облогою? На ревну молитву монахів і вірних Пресвята Богородиця з'явилася над монастирською церквою і своїм омофором заслонила монастир. Ту чудесну подію увіко-вічнила пісня в честь Божої Матері "Ой, зійшла зоря вечеровая, над Почаєвом стала".

Почитання Пресвятої Богородиці в українському народі, як Заступниці і Покровительки, найкраще з'ясовує сільська хроніка Яжова Старого в Галичині. Згадуючи про страшні татарські напади і небесну опіку Пречистої Діви Марії, у хроніці сказано: "Нарід перестрашений і збідований втікав до своєї церковці, падав на коліна перед іконою Божої Матінки, молився гаряче й ніколи не був позбавлений її опіки".

Духовні читання

Про жертву Христову на хресті і про самозречення.

ГОЛОС УЛЮБЛЕНОГО
Коли я з розп`ятими на хресті руками і нагий добровільно жертвував себе Богу Отцю за твої гріхи, так, що нічого вже в мене не залишилося, чого б я не віддав геть чисто на жертву поєднання з Богом, так і ти повинен добровільно приносити мені себе щоденно у Службі Божій у жертву чисту і святу, найщиріше, як тільки зможеш, з усіма своїми силами і почуваннями. 
Нічого більше від тебе не жадаю окрім того, щоб ти прагнув весь віддатися мені. 
Якщо крім себе даси мені щось, на те я не зважаю, бо шукаю не дарунку твого, але тебе. 
Як тобі не вистачило б чогось, коли б ти все мав, а мене ні, так і мені ніяк не може сподобатися те, що мені даси, коли себе не принесеш у жертву. 
Себе мені пожертвуй і віддайся весь Богові, і твоя жертва буде мила. 
Я ж себе весь жертвував Отцеві за тебе і дав ще й Тіло своє і Кров на поживу, щоб я став увесь твій, а ти, щоб був мій. 
А коли лишишся при собі і не пожертвуєш себе добровільно моїй волі, твоє жертвування не буде повне і не настане між нами одностайне з`єднання. 
Тому всі твої справи повинно попереджати добровільне пожертвування себе в руки Бога, коли хочеш досягти свободи і благодаті. 
Бо тому так мало буває просвічених і вільних у серці людей, що вони не вміють цілковито відректися від себе. 
Моє слово незмінне: "Хто не відречеться всього, той не може бути моїм учнем" (Лк. 14,33). 
Отже, коли бажаєш стати моїм учнем, пожертвуй себе мені з усіма своїми почуваннями.

Читання

Ап. – Євр. 320 зач.; 9, 1-7.

1. Перший завіт мав також свої установи щодо служби і святиню земну. 2. Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься «Святе». 3. За другою ж завісою був намет, званий «Святе Святих», 4. із золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, цілковито покритий золотом; в ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту. 5. А зверху над ним херувими слави, що крильми отінювали віко. Але про це не час тепер говорити докладно. 6. І при такому влаштуванні всього цього в перший намет увіходять завжди священики, виконуючи служби, 7. в другий - раз на рік - лиш архиєрей, і то не без крови, що її він приносить за свої і людські провини.

Єв. – Лк. 54 зач.; 10, 38-42; 11, 27-28.

38. Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. 39. Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” 41. Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, 42. одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.” 27. Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” 28. А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”