Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
2526272829301
2345678
9101112131415
16171819
20
2122
23242526272829
303112345

Опис

Картинка приоритету свята Муч. Сергія і Вакха


Тіла Христового і Святого Письма побожна душа якнайбільше потребує.

СЛОВА УЧНЯ

О, Найсолодший Господи Ісусе, які то великі солодощі у побожній душі, що разом з Тобою споживає Твою вечерю, де дають скуштувати їй не якусь страву, а тільки Тебе, єдиного її Улюбленця, жаданого понад усі бажання серця.

І мені теж солодко було би перед лицем Твоїм виливати з глибини серця сльози і разом з побожною Магдалиною омивати ними Твої ноги.

Але де та гаряча побожність? Де ті потічки святих сліз?

Справді, моє серце повинно б перед лицем Твоїм і святих Твоїх ангелів загорітися і заплакати з радості.

Бо ж я маю Тебе тут, у Таїнстві, справді присутнього, хоч і закритого чужим видом.

Бо мої очі не могли б знести того, щоб побачити Тебе у дійсному Божому сяйві, але навіть і увесь світ не витримав би блиску слави Твоєї величності.

Так ти укритий у Таїнстві, щоб допомогти моїй немочі.

Я дійсно маю Тебе і поклоняюся Тобі, якому ангели в небі віддають поклін, однак я це у вірі роблю, а вони – на образ Твій без покривала дивляться.

Мені треба задовольнитися світлом правдивої віри і в ній жити доти, доки не завітає день вічного сяйва та тіні видів зникнуть.

А коли настане завершення (І Кр. 13,10), тоді скінчиться вживання Таїнств, бо святим у небесній славі не треба ліку Таїнства.

Вони бо веселяться без кінця-краю перед лицем Бога, оглядаючи Його славу лицем у лице і переходячи з ясності в ясність, у незмірні глибини Божества, розкошують у Слові Божім, що тілом стало, як було споконвіку і буде навіки.

Як згадаю ті чудеса, стає мені вже надто важкою всяка, навіть духовна, втіха, бо поки явно не бачу Господа мого в Його славі, за ніщо маю все те, що на світі бачу і чую.

Ти, Боже, мені свідком, що ніяка річ не може втішити мене, ніяке створіння не в силі заспокоїти, лише Ти, Боже мій, якого бажаю оглядати повіки вічні.

Але це не можливо, поки я підвладний смерті.

Тому мені треба зберегти велику терпеливість і упокоритися Тобі у кожному моєму бажанні.

Бо й святі Твої, Господи, що вже з Тобою веселяться в Царстві Небесному, поки тут жили, з вірою і великою терпеливістю очікували на прихід Твоєї слави.

У що вони вірували, в те й я вірю; на що вони надіялися, на те і я надіюся; туди, куди вони потрапили, і я маю надію за Твоєю Благодаттю потрапити.

Тим часом хочу жити у вірі і кріпитися прикладом святих.

Також буду мати перед собою Святе Письмо на втіху і як те дзеркало життя, а над усе – це Твоє найсвятіше Тіло на особливий лік і притулок.

Бо в цьому житті, як відчуваю, мені найбільше треба двох речей і без них це нужденне життя було б мені нестерпне.

Як довго я сидітиму в цьому тілі, наче у в`язниці, потребуватиму двох речей, а саме – хліба і світла.

Тому то Ти дав мені, немічному, Своє святе Тіло на поживу душі і тіла і поставив слово Твоє за світило ногам моїм (Пс. 118,105).

Без тих двох речей я не міг би праведно жити, бо слово Боже є світлом душі моїй, а Твоє Таїнство – хліб життя.

Їх можна назвати теж двома столами, які стоять у скарбниці святої Церкви по один і другий бік.

Другий стіл закону Божого, що містить у собі святу науку, навчає правдивої віри і нехибно вводить нас аж всередину, за завісу, де є Святиня Святині.

Дяка Тобі, Господи Ісусе, Світло відвічного Світла, за стіл святої науки, що його поставив нам через своїх слуг, пророків, апостолів, інших учителів.

Дяка Тобі, Творче і Відкупителю людей, за те, що Ти, бажаючи показати всьому світові свою любов, справив велику вечерю, в якій подав на стіл не праобразне ягня, але Своє найсвятіше Тіло і Кров.

Всіх вірних звеселяєш святою вечерею і напоюєш їх чашею спасіння, в якій містяться всі райські радощі, а з ними бенкетують святі ангели, але з більшою розкішшю і більшим щастям.

О, яка то велика і яка достойна влада священиків! Їм дано святими словами освячувати Господа величної слави, величати Його своїми устами, тримати своїми руками, споживати своїми устами і подавати іншим людям!

О, які чисті повинні бути ці руки, які невинні уста, яке святе тіло, яке непорочне має бути серце священика, в якому стільки разів оселяється Творець чистоти!

Із уст священика, що так часто приймає Христове Таїнство, не повинно виходити інше слово, як тільки святе, як тільки чесне і добре.

Очі його, що так часто споглядають Тіло Христове, повинні бути невинні і сором`язливі.

Чисті і підняті до неба руки, що так часто дотикаються Творця неба і землі.

Священиків особливо стосуються слова Закону: Будьте святі, бо Я є святий, Господь Бог ваш (Лев. 19,2).

Всемогутній Боже! Твоя благодать хай допомагає нам, що прийняли священичий обов`язок, щоб ми могли достойно і побожно служити Тобі у святості й чистій совісті.

А якщо ми не в силі жити в такій невинності, як повинні б, то дай нам хоч сердечно плакати над гріхами, яких ми допустилися, і дай нам у покорі серця та з щирою постановою волі відтепер ревніше служити Тобі.

Духовні читання

Святі Сергій і Вакх були хоробрими старшинами римської армії у час правління імператора Максиміана. Залишалися вони улюбленцями правителя до того дня, коли, будучи християнами, не захотіли принести жертву поганському божкові. За те, що Сергій і Вакх рішуче відмовилися від ідолопоклонства, у них відібрали зброю і військові відзнаки, а опісля одягнули в жіночий одяг та водили на глум юрби вулицями міста. Згодом їх відвели до міста Ресафи в Месопотамії, де так сильно бичували, що Вакх одразу від ран помер. Його тіло викинули на дорогу, але собаки стерегли, щоб воно не стало поживою для хижих птахів. Сергія ще водили вулицями в черевиках із набитими всередині цвяхами, а потім відрубали голову 303 року.

Читання

Ап. – Флп. 238 зач.; 1, 20-27.

20. за моїм твердим очікуванням і надією, що я не буду осоромлений ні в чому, а, навпаки, я цілком певний, що нині, як і завжди, Христос буде звеличений у моїм тілі, чи то моїм життям, чи смертю. 21. Для мене бо життя - Христос, а смерть - прибуток. 22. Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; - та що вибрати, не знаю. 23. Тягне бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще; 24. та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі. 25. І це певно знаю, що зостанусь і перебуватиму з усіма вами на розвиток вам і радість у вірі, 26. щоб через мене ваша хвала збільшувалась у Христі Ісусі, завдяки моєму поворотові до вас. 27. Тільки поводьтеся достойно Євангелії Христової, щоб я, - чи то як прийду і вас побачу, чи то бувши далеко, - довідаюся про вас, що ви стоїте твердо в однім дусі, змагаючись однодушно за євангельську віру.

Єв. – Лк. 23 зач.; 6, 12-19.

12. Тими днями він вийшов на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога. 13. А як настав день, "покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: 14. Симона, якого назвав Петром, Андрія, його брата, Якова, Йоана, Филипа, Вартоломея, 15. Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Симона на прізвище Зилота, 16. Юду, сина Якова та Юду Іскаріотського, який став зрадником. 17. Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.