Муч. Лонгина, сотника

Духовні читання

Ласка побожності набувається покорою і самозреченням.

ГОЛОС УЛЮБЛЕНОГО
Ласку побожності маєш без упину шукати, за неї гаряче благати, терпеливо і з уповзанням на неї чекати, з вдячністю приймати її, покірно берегти і пильно працювати разом з нею, а Богові лишити час і спосіб небесних відвідин. 
Над усе маєш упокоритися тоді, коли в серці обмаль, або таки ніякої, побожності не відчуваєш, але не треба надміру падати духом і марно у тугу вдаватися. 
Бог нерідко в одну мить дає те, у чому довший час відмовляв: Він часом дає при кінці молитви те, що спочатку відкладав. 
Коли б благодать давалася завжди, і вона приходила на кожне бажання, то немічному чоловікові не легко було б це знести. 
Тому-то треба дожидатися дару побожності у добрій надії й терпеливій покорі. А коли тобі не дається її або нерозважно відбирається, то приписуй це собі і своїм гріхам. 
Нерідко буває, що й маленька дрібничка перепиняє і неначе ховає благодать. Коли взагалі можна назвати чимось малим, а не радше чимось великим те, що не допускає такого великого добра. 
А коли ту саме малу, чи пак велику, перепону відкинеш і цілком переможеш, тоді станеться те, про що ти просив. 
Бо зразу ж, як тільки цілим серцем віддаси себе Богові і не будеш шукати цього або того за своєю волею або уподобанням, але радше цілком здаси себе на Нього, відчуєш, що ти з Ним з`єднався і заспокоївся; бо ніщо не буде тобі так миле і так подобатися, як любов і виконання волі Божої. 
Так, хто щирим серцем стане прямувати й зніматися вгору до Бога і очистить себе від усякої невпорядкованої любові чи від схильності до будь-якого створіння, той стане якнайбільше здатний до того, щоб одержати благодать, і буде гідний дару побожності. 
Бо Господь там дає своє благословення, де знаходить чисту посудину. 
І чим докладніше хто відрікається від того, що земне, і чим більше хто завмирає сам для себе, нехтуючи собою, тим швидше приходить благодать, тим достатніше її прибуває й вище вона підіймає вільне серце. 
Тоді гляне і наповниться, і з дива заб`ється й розшириться серце (Іс. 60,5) у його грудях, бо рука Божа з ним, і він увесь навіки віддав себе Йому в руки. 
Ось так благословляється чоловік (Іс. 127,4), що цілим серцем шукає Бога і не прив`язує душі своєї до марноти. 
Він, приймаючи Святу Євхаристію, заслуговує собі на велику ласку з`єднання з Богом, бо він не дивиться на свою власну побожність і втіху, але на Божу славу і честь, яка вище понад усяку побожність і втіху.

Читання

Ап. – 2 Кор. 168 зач.; 1, 8-11.

8. Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити. 9. Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих. 10. Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас, 11. якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.

Єв. – Лк. 20 зач.; 5, 27-32.

27. Після цього він вийшов, побачив митника, Леві на ім'я, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Ходи за мною!” 28. І той, кинувши все, встав і пішов за ним. 29. Потім Леві справив для нього бенкет великий у своїй хаті; була ж там з ними за столом велика сила митарів та інших. 30. Фарисеї та їхні книжники нарікали і, звертаючись до його учнів, говорили: “Чого ви з митарями й грішниками їсте й п'єте?” 31. Ісус у відповідь сказав їм: “Не ті, що при добрім здоров'ї, потребують лікаря, лише - хворі. 32. Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних.”