Жива вервиця в світі 
Церковний календар
Опис
Вмуч. Євстратія і тих, що з ним; муч. Михаїла і Теодора Чернігівських
|
Св. Євстатій жив у II ст. і був римським генералом. Одного разу під час полювання він побачив між рогами оленя фігуру Ісуса Христа, розіп'ятого на хресті, Який до нього заговорив. Після цієї пригоди він навернувся до Христової віри і охрестився разом зі своєю дружиною і двома синами. Євстатій відзначався великою любов'ю і щедрістю до ближніх. Загинув він разом зі своєю родиною мученицькою смертю у 118 році за правління імператора Адріана.
Щоб урятувати Чернігівщину для себе, самохіть чи поневолі, поїхав з поклоном до найсильнішого зі своїх ворогів, хана Батия. Але замість урятуватися, він попав у пащу лева, звідки не було вже для нього вороття. Батий намагався намовити Михайла, щоб він за татарським звичаєм поклонився образам ханських предків і очистив себе переходом через вогонь. Князь Михайло не хотів принижувати святу християнську віру, тому відмовився від пропозиції. Це визначило його долю. Приятелі князя хотіли допомогти йому втекти з табору, та й це шляхетний князь відкинув, щоб не спровокувати помсту Батия. Після цього татари піддали Михайла мукам, а згодом, 20 вересня 1246 року, відрубали йому голову. Разом з князем Михайлом загинув мученицькою смертю і його вірний боярин Теодор.Духовні читання
Молитва
Прославляю й величаю тебе, Господи, бо ти зглянувся на моє смирення і не залишив мене в руках ворожих, але врятував від лиха душу мою. І нині, Владико, нехай покриє мене рука твоя, і нехай прийде на мене милість твоя, бо тривожиться душа моя та тяжко вона страждає при виході з мого нещасного й нужденного тіла, — щоб ніколи лукавий супротивник хитро не напав на неї і не замотав її у темряві за всі свідомі й несвідомі гріхи, які мені трапилися у цьому житті. Будь милостивий до мене, Владико, і нехай не побачить душа моя понурого погляду лукавих демонів, а нехай приймуть її осяйні й світлі твої ангели. Прослав твоє святе ім'я і своєю силою приведи мене на Божий твій суд. Під час суду наді мною нехай не схопить мене рука князя світу цього, щоб втягнути мене, грішного, в пекельну безодню, але стань коло мене й будь мені Спасителем і Заступником. Помилуй, Господи, забруднену пристрастями життя цього душу мою, і прийми її, очищену покаянням та сповіддю, бо ти благословенний на віки вічні. Амінь.
Читання
Ап. – Еф. 219 зач.; 1, 22-2, 3.
22. І він усе підкорив під його ноги й вивищив його понад усе, як Голову Церкви, 23. яка є його тілом, повнотою того, що виповнює все в усіх. 1. І ви були мертві вашими провинами й гріхами, 2. в яких ви колись звичаєм цього світу жили, згідно з владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах бунту. 3. Між тими і ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів, і були ми з природи дітьми гніву, як і інші.
Єв. – Мр. 48 зач.; 10, 46-52.
46. І приходять вони в Єрихон. Коли ж він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихону, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. 47. Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він і промовив: "Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!" 48. Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: "Сину Давидів, змилуйся надо мною!" 49. Ісус же спинивсь і каже: "Прикличте його!" Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього: "Бадьорся! Устань лишень, кличе тебе." 50. Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. 51. Ісус, до нього звернувшись, каже: "Що ти хочеш, щоб я зробив тобі?" А сліпий йому: "Учителю мій, - щоб я бачив!" 52. Сказав Ісус до нього: "Іди, віра твоя спасла тебе." І негайно прозрів той та й пішов дорогою за ним.