Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
2526272829301
23456
7
8
9101112131415
16171819202122
23242526272829
303112345

Опис

Картинка приоритету свята Первомуч. і рівноап. Теклі


Свята Текля народилася у багатій язичницькій родині, що походила з Іконії у Малій Азії. Вона була надзвичайно вродливою, розумною і красномовною. До Христової віри навернулася під впливом проповіді св. апостола Павла. Після св. Хрещення посвятила своє дівицтво Господеві. Згодом була ув'язнена, витерпіла чимало мук, з яких вийшла неушкодженою. Коли поганський суддя випустив Теклю на волю, вона оселилася у горах Селевкії і там у молитві й пості дожила до 90 років.

Церква величає її як "первомученицю й рівноапостольну". У давній молитві до св. Теклі читаємо: "Ти, свята Текле, отримала від Ісуса потрійний вінець дівицтва, мучеництва і учительства; ти годувала св. апостола Павла у в'язниці і всю спадщину роздала убогим; ти, що ані важкими муками, ані намовами не відреклася святої віри; ти, коли була вже на вогнищі, знаком святого хреста стягнула велику зливу і загасила вогонь; тобі й голодні леви і гадюки та змії нічого не вдіяли, бо чудом Божої ласки вони тебе не торкнули, захорони мене від ворога моєї душі".

Духовні читання

Дуже корисно часто причащатися.

СЛОВА УЧНЯ
Ось я приходжу до Тебе, Господи, щоб із Твого дару мені добро сталося і щоб я звеселився при Твоїй святій вечері, що Ти, Боже, справив за милістю Твоєю убогому (Пс. 67,11). 
Ось у Тебе є все те, чого я можу і повинен бажати. Ти моє спасіння і мій викуп, моя надія і сила, моя краса і слава. 
Тому звесели нині душу слуги Твого, бо до Тебе, Господи Ісусе, я підношу душу мою (Пс. 85,4). 
Бажаю прийняти Тебе тепер побожно і з честю. Прагну ввести Тебе у свою домівку, щоб я заслужив собі, як Закхей, на Твоє благословення і на те, щоб належати до синів Авраамових. 
Моя душа жадна Твого Тіла. Моє серце прагне з`єднатися з Тобою. 
Дай мені себе, і буде з мене. Бо крім Тебе, ніяка втіха нічого не варта. 
Я не можу обійтися без Тебе і без Твоїх відвідин не можу жити. 
Тому мені треба часто приступати до Тебе для мого спасіння, щоб я часом не знемігся в дорозі, коли хто відніме від мене хліб небесний. 
Бо Ти, наймилосердніший Ісусе, коли навчав народи і зціляв усілякі недуги, одного разу сказав: "Не хочу відправляти їх додому голодних, щоб, бува, не охляли десь по дорозі" (Мт. 15,32). 
Зроби ж так тепер зі мною, коли Ти лишив Себе в Таїнстві на втіху вірним. 
Бо Ти є мила насолода душі, а хто достойно споживатиме Тебе, той буде мати свою частку і спадкоємство у вічній славі. 
Принаймні для мене, що так часто падаю і грішу, так хутко холону і слабну, конечно треба чистими молитвами, сповідями і святим прийманням Твого Тіла оновлятися, очищатися і зігріватися, щоб я часом, якщо на довший час занедбаю це, не кинув своєї святої постанови. 
Бо чуттєвість людини вже змалку має нахил до злого і, коли Божий лік не допоможе їм, вони зразу ж падають у ще гірші гріхи. 
Так Святе Причастя відвертає від злого і скріпляє у доброму. 
Бо якщо тепер я так часто буваю недбайливий і байдужий, коли причащаюся або служу, то що було б зі мною, якби я не приймав того ліку і не шукав такої великої допомоги? 
І хоч я не є щодня гідний святої відправи, ані як слід приготовлений, однак буду старатися за кожної нагоди приймати Божі Таїнства і ставати учасником такої великої благодаті. 
Бо доки вірна душа у смертнім тілі мандрує далеко від Тебе, для неї одинокою і найважливішою втіхою є те, що часто пам`ятаючи про свого Бога, може побожним серцем приймати свого Улюбленого. 
Яка дивна ласкавість Твоєї любові до нас, що Ти, Господи Боже і Творче, який всі духи оживляєш, волієш приходити до маленької душечки і з цілим своїм божеством і чоловіцтвом її голодну насичувати. 
О, щасливе те серце і блаженна та душа, яка гідна того, щоб Тебе, Господа Бога свого, побожно прийняти і, приймаючи Тебе, натішитися у цілковиту розкіш духовними радощами! 
О, якого великого Господа вона приймає! Якого миленького гостя вітає! Якого приємного товариша пригощає! Якого вірного приятеля знаходить собі! Якого гарного і чесного нареченого обіймає – нареченого, котрого повинна любити більше за всіх і за всі улюблені бажання! 
Перед обличчям Твоїм, найсолодший мій любий, хай замовкне небо і земля з усією своєю красою; бо вся та хвала і окраса, яку вони мають, походять зі щедрої ласкавості Твоєї, і вона ніколи не досягне величності Імені Твого, мудрість якого невимірна.

Читання

Ряд.: Ап. – Флп. 244 зач.; 3, 1-8.

1. Врешті, брати мої, радуйтеся у Господі. Писати вам те саме мені не важко, а вам воно корисно. 2. Уважайте на собак, уважайте на лихих робітників, уважайте на обрізання! 3. Ми бо “обрізання”, що духом служимо Богові, що хвалимось у Христі Ісусі, не покладаючися на тіло, 4. хоч я міг би покладатись і на тіло. Коли хтось інший думає покладатися на тіло, то я ще більше: 5. обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з коліна Веніямина, єврей з євреїв, фарисей за законом; 6. щодо горливости - гонитель Церкви, щодо справедливости в законі - бездоганний. 7. А те, що було мені зиском, з-за Христа я вважав за втрату. 8. Ба, більше: я вважаю за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати;

Єв. – Лк. 31 зач.; 7, 17-30.

17. Чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні. 18. Учні Йоана сповістили його про це все. Тоді Йоан покликав двох із своїх учнів 19. і послав їх до Господа сказати: “Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?” 20. Прийшовши ті мужі до нього, кажуть: “Йоан Христитель послав нас до тебе спитати: Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?” 21. Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дарував прозріння. 22. У відповідь Ісус сказав їм: “Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина; 23. і блаженний той, хто не спотикнеться через мене.” 24. А коли Йоанові посланці відійшли, Ісус почав говорити до народу про Йоана: “На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? 25. На що ж вийшли ви глядіти? На чоловіка, одягненого в м'які шати? Таж ті, що в пишних шатах і в розкошах, сидять у царських палацах. 26. На що ж тоді ви вийшли подивитись? На пророка? Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка. 27. Це той, про кого написано: Ось я посилаю посланця мого перед твоїм обличчям, що приготує путь твою перед тобою. 28. Кажу вам: Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана; а найменший у Царстві Божім - більший від нього.” 29. І ввесь народ, що його слухав, навіть і митарі, визнали справедливість Божу й христилися хрищенням Йоана. 30. А фарисеї та законники відкинули Божий про них намір і не христились від нього.