Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
303112345
6789101112
13141516171819
20212223
24
2526
27282930123

Опис

Картинка приоритету свята Муч. Мини, Віктора й Вікентія; муч. Стефаніди; преп. Теодора Студита, ісп.


Святий Мина

Святий Мина походив з Єгипту і був вояком за правління імператора Діоклетіана, жорстокого гонителя християн. Будучи побожним християнином, він невдовзі покинув військо, бо не хотів переслідувати своїх братів у Христі. Мина оселився у пустелі, де ревною молитвою і строгим постом прославляв Бога. 304 року погани ув'язнили його, а потім зарубали мечем.

Святий Віктор і Стефаніда

Св. Віктор був вояком за часів цісаря Антоніна й служив у війську, правдоподібно, у Єгипті. Коли його комендант довідався, що він християнин, хотів примусити його, щоб Віктор приніс жертву поганським божкам. Але відважний Христовий борець не злякався поганських погроз і почав уголос прославляти Ісуса Христа. За це його піддали жахливим мукам.

Під час того почала прославляти Христа також молода жінка Стефаніда. За те її відразу ув'язнили і завели до поганського судді, котрий почав намовляти її відступити від святої віри. Коли вона таку намову рішуче відкинула, суддя наказав прив'язати її до крон двох дерев і роздерти надвоє. Після цього відрубали сокирою голову також св. Вікторові.

Святий Вінкентій

Славний мученик св. Вінкентій походив з Іспанії. Завдяки батьківській опіці єпископа Сараґосси, Валерія, молодий Вінкентій здобув глибоку релігійну освіту, і відтак став дуже побожним. Згодом Валерій висвятив його на диякона і доручив йому уряд проповідника. Під час жорстокого переслідування християн, що його ініціювали римські цісарі Діоклетіан і Максимільян, єпископа Валерія і диякона Вінкентія ув'язнили й мучили. Згодом Валерія прогнали на заслання, а Вінкентій віддав Богові свою святу душу. Сталося це у Валенсії 304 року.

Св. Теодор Студит

Св. Теодор Студит належить до найславніших ченців християнського Сходу. Народився у Царгороді приблизно 760 року і походив з дуже побожної родини, усі члени якої вступили до монастиря. Мати Теоктиста з дочкою вступили до жіночого монастиря в Царгороді, а батько Фотин із трьома синами переїхали до свого маєтку в Саккудіоні і там розпочали чернече життя. Недалеко від них, у монастирі на горі Олімпі, був аввою Теодорів дядько св. Платон. На той час, коли Теодор, найстарший Фотинів син, повністю посвятив себе Господеві, йому було 22 роки. Незабаром дядько Платон долучився до них і став їхнім ігуменом. Коли Теодор засвоїв необхідні богословські знання, дядько вислав його до Царгороду, де його висвятили на священика. У тому часі о. Теодор зробив великий поступ у християнській досконалості й науці.

У 794 році св. Платон зрікся настоятельства й, за згодою ченців, передав його Теодорові. У 799 році Теодор покинув зі своїми ченцями давній монастир, який перебував під загрозою нападу арабів, і прибув до Царгороду. Тут він перейняв так званий монастир Студіон, який був збудований 463 року римським консулом Іваном Студієм. Завдяки Теодоровій святості й розумному духовному проводові, число ченців зросло в Студіоні до тисячі. Для своїх ченців написав він тут новий устав, що докладно впорядковував усе їх життя.

Своє багатостраждальне життя закінчив 826 року на острові святого Трифона близько Царгороду. Перед смертю прийняв Святі Тайни, попрощався зі своїми ченцями і сказав їм, щоб позасвічували свічки й заспівали похоронну пісню: "Блаженні непорочні..." Коли дійшли до слів: "Во віки не забуду оправданій Твоїх, яко в них оживил мя єси...", він, проспівавши ці слова, віддав Богові свою праведну душу.

Духовні читання

Надія є тим почуттям, яке родиться в душі при спостереженні відчуттями чи уявою майбутнього добра, насправді важкого для досягнення, але все-таки можливого для досягнення. Предметом надії мусить бути добро, бо не надіємось на щось, чого не любимо й чого не бажаємо. Але надія різниться від любови й бажання, бо не можемо надіятися на вже досягнуте люблене добро й не можемо бажати добра, якого неможливо досягнути. Тому кажемо, що предметом надії мусить бути добро майбутнє, себто добро ще не досягнуте. То й предмет мусить бути пов’язаний з труднощами, бо ніхто не надіється на добро, котре може мати з цілковитою певністю і без ніякого зусилля, як сходу сонця. Далі кажемо, що предметом надії є добро можливе для досягнення. Бо якщо любленого добра неможливо досягнути, будиться в душі не надія, а розпука. На добро, що його неможливо досягнути, ніхто не надіється. (Митрополит Андрей Шептицький)

Читання

Ап. – 1 Тим. 287 зач.; 5, 22-6, 11.

22. Рук надто поквапно не клади ні на кого і не робися причетним до гріхів інших. Бережи себе чистим. 23. Перестань пити воду, вживай і вина трохи з-за шлунку і твоїх частих недуг. 24. Гріхи деяких людей явні ще перед судом, а в інших виявляються опісля. 25. Так само й добрі діла бувають явні, а інші виявляються згодом.

1. Раби, що під ярмом, нехай уважають своїх панів достойними всякої поваги, щоб не зневажалось ім'я Боже й наука. 2. А ті, що мають панів вірних, хай ними не нехтують через те, що вони брати, а навпаки, нехай ще більш їм служать, - власне, тому, що ті, які зазнають від них послуг, вірні та любі. Цього навчай і умовляй. 3. А коли хтось навчає інакше й не притримується здорових слів, слів Господа нашого Ісуса Христа та побожної науки, 4. той засліплений гордістю, нічого не розуміє, хворий на пусті змагання та словесні суперечки. З цього виникають заздрість, сварка, зневаги, лукаві підозри, 5. постійні спори людей із зіпсованим розумом та позбавлених правди; гадають бо, що побожність то засіб зиску. 6. Великий це зиск - побожність, вона бо дає вдовілля. 7. Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо. 8. А маючи поживу та одежу, цим будемо вдоволені. 9. А ті, що хочуть багатіти, впадають у спокусу та в тенета, і в безліч бажань безглуздих та шкідливих, що штовхають людей у прірву та погибель. 10. Бо корінь усього лиха - грошолюбство, до якого деякі вдавшися, від віри відбились і прошили себе численними болями. 11. Ти ж, чоловіче Божий, утікай від цього. Шукай праведности, побожности, віри, любови, терпеливости, лагідности.

Єв. – Лк. 90 зач.; 18, 15-17; 26-30.

15. Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли. 16. Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже. 17. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.” 26. А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?” 27. Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.” 28. Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.” 29. Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства, 30. і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.”