Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
303112
3
45
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930123

Опис

Картинка приоритету свята Преп. Іларіона Великого


Святий Іларіон Великий народився 291 року поблизу міста Гази в Палестині. Охрестившись у 15 років, жив зі св. Антонієм два місяці у пустелі. Після смерті батьків роздав успадкований маєток убогим, а сам 307 року повернувся у пустелю, що неподалік міста Маюма. За почином Іларіона постав у Палестині перший монастир,відтак він став батьком чернецтва у цьому краї.

Коли Іларіонові виповнилося 65 літ, він помандрував до Єгипту, де замешкав у пустелі поблизу Афродитополя. У час правління імператора Юліана Відступника погани розвалили монастир Іларіона, а його самого хотіли вбити, проте за Божою ласкою він залишився живим. Незабаром Іларіон перейшов до Сицилії, а опісля - до Дальмації (сучасна Хорватія), щоб на самоті провести решту свого життя. Там він робив різні численні чуда, зокрема під час землетрусу втихомирив морські хвилі, які могли затопити місто. Закінчив своє життя Іларіон Великий 371 року.

Духовні читання

Люди так уже зі своєї природи повязані між собою, що без товариства інших людей не можуть обійтися. Життя кожної людини так зв’язане з життям інших, що само собою ніяк не в силі існувати.

Порівняння: Як рослина черпає життя з коріння, зі землі, так і людина серед людства: доти живе, доки тримається (свого кореня) суспільства. І як рослина, відірвана від коріння, сохне, – так само гине й людина, відірвана від (свого середовища) людей. А та сила, що в’яже і спаює людей між собою, – то саме природна, несвідома любов [4, II т., 50].

Читання

Ап. 1 Сол. 269 зач.; 4, 1-12.

1. А втім, брати, ми просимо вас і благаємо в Господі Ісусі, щоб, як то ви від нас навчилися як слід жити на вподобу Богові, - як ви і живете, - щоб так досягали дедалі більшого поступу. 2. Ви бо знаєте, які накази ми дали вам від Господа Ісуса. 3. Це ж саме воля Божа: святість ваша - щоб ви стримувались від розпусти, 4. щоб кожний з вас умів тримати своє тіло у святості й пошані, 5. не в пристрасті жагучій, як погани, які не знають Бога; 6. не надуживаючи і не кривдячи в цій справі свого брата, бо Господь за те все відплачує, як ми про це вам уже казали та засвідчили. 7. Бо Бог нас покликав не до нечистоти, а до святости. 8. Тому, отже, хто на це не зважає, той не чоловіка зневажає, а Бога, що нам дає свого Святого Духа. 9. А щодо братньої любови, то ви не потребуєте, щоб до вас писати: самі бо ви навчені від Бога любити один одного, 10. і це чините супроти всіх братів по всій Македонії. Та ми благаємо вас, брати, досягати в цьому дедалі більшого поступу. 11. Пильно старайтеся жити спокійно, клопотатися кожен своїми справами та працювати власними руками, - так, як ми були наказали, 12. - і щоб поводилися чесно супроти тих, що зовні, - і ні в чому не зазнавали нестачі.

Єв. Лк. 61 зач.; 11, 42-46.

42. Та горе вам, фарисеї, бо ви даєте десятину з м'яти, рути та всякої городини, але занедбуєте правосуддя і любов Божу! І це треба було робити, і того не лишати. 43. Горе вам, фарисеї, що любите перші місця в синагогах та привітання на майданах. 44. Горе вам, бо ви, як оті гроби непомітні, по яких люди зверху ходять і не знають того.” 45. Озвавсь тоді один із учителів закону: “Учителю! - кажучи це, ти й нас ображаєш.” 46. Він же відповів: “Горе й вам, учителям закону, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж до тих тягарів і пальцем не доторкнетеся.