Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
27282930123
45678910
11121314151617
181920
21
222324
25262728293031

Опис

Картинка приоритету свята Преп. Патапія


Святий Патапій жив у VII ст. у Єгипті. Юнаком покинув світське життя і пішов у пустелю, де постійною молитвою, строгими постами і великим самозреченням намагався сповняти Божу волю. Господь наділив побожного пустельника даром чудотворення. Через якийсь час Патапій перейшов з пустелі до міста Царгорода. Неподалік Влахернської церкви Пресвятої Богородиці він поставив собі малу келію, у якій прожив аж до своєї праведної смерті.

Духовні читання

Так побудоване надприродне на природі. Благодать не ламає і не змінює суті природи; вона освячує тільки і підносить Божий надприродний закон, закон Євангелія, спирається і тільки доповнює природний закон. Та ціла будова, те нове сотворіння (як каже св. Ап. Павло) людства піднесеного і освяченого Божим життям благодати є, очевидно, архітвором понад усі можливі архітвори, бо є ділом всемогутности і безконечної мудрости Бога-Слова, що прийняв на Себе людське тіло. Через Своє Слово сотворив Бог пречудне діло людської природи, а після її падіння – більшим і вищим чудом – ту упалу природу з благодаттю, ті немовби природні підстави, на котрих спирається ціла будова благодати, те наче природне коріння, з якого виростає дерево благодати. Кажемо “наче”, бо природа, коли стає основою благодати, корінням того чудесного організму, яким є надприродне, має це не від себе, а є Божим даром. Першопочаток, саме зерно того організму, найменший камінь того фундаменту походить з неба, а не зі землі. Тому не можна би прийняти слів “фундамет” чи “корінь” у тому значенні, що одне чи друге належить іще до природи. Оскільки вона стає основою надприродного, зеренцем чи корінням того організму, яким є діло благодати, тоді вона вже є надприродним Божим даром, тоді вона вже є благодаттю. Та повна таємниць злука природи з надприродним, той кордон поміж ними, що захований десь в безоднях людської душі, – це тайна віри, може, одна з найтрудніших для розуміння і уявлення. Тим-то і наука віри про Божу благодать така повна безконечних майже труднощів, така щедра на проблеми, над котрими людський розум довгі віки працює і шукає, а не є ніколи в змозі розв’язати тих труднощів і відслонити заслони, яка прикриває тії правди, що їх бачимо тільки в дзеркалі і в еніґматі – згадці, як каже Ап. Павло (І Кор. 13, 12)

(Митр. Андрей Шептицький)

Читання

Ап. – Євр. 333 зач.; 12, 25-26; 13, 22-25.

25. Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє; бо коли ті, що зреклися того, який говорив на землі, не уникнули кари, то скільки більше ми, коли відвернемося від того, хто говорить з неба. 26. Того, голос якого колись був захитав землю, а нині обіцяв, кажучи: «Ще раз я захитаю не лиш землю, але й небо.»

22. Благаю вас, брати, прийміте це слово попередження, бож я коротко написав вам. 23. Знайте, що наш брат Тимотей уже випущений, і як прибуде скоро, то я з ним вас побачу. 24. Вітайте всіх ваших наставників і всіх святих. Вітають вас ті, що в Італії. 25. Благодать хай буде з усіма вами! Амінь!

Єв. – Мр. 43 зач.; 10, 2-12.

2. Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: "Чи можна чоловікові відпустити жінку?" 3. А він у відповідь сказав їм: "Що заповів вам Мойсей?" 4. Вони сказали: "Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити." 5. "То з-за серця вашого запеклого, - сказав Ісус їм, - написав він вам отой припис. 6. А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою. 7. Ось чому чоловік покине свого батька - матір і пристане до жінки своєї, 8. й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише - одне тіло. 9. Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає." 10. Удома ж учні знов його про те запитали. 11. А він сказав їм: "Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею. 12. І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить."