Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
262728293012
3456789
10111213141516
17181920
21
2223
24252627282930
31123456

Опис

Картинка приоритету свята Преп. Патапія


Святий Патапій жив у VII ст. у Єгипті. Юнаком покинув світське життя і пішов у пустелю, де постійною молитвою, строгими постами і великим самозреченням намагався сповняти Божу волю. Господь наділив побожного пустельника даром чудотворення. Через якийсь час Патапій перейшов з пустелі до міста Царгорода. Неподалік Влахернської церкви Пресвятої Богородиці він поставив собі малу келію, у якій прожив аж до своєї праведної смерті.

Духовні читання

Так побудоване надприродне на природі. Благодать не ламає і не змінює суті природи; вона освячує тільки і підносить Божий надприродний закон, закон Євангелія, спирається і тільки доповнює природний закон. Та ціла будова, те нове сотворіння (як каже св. Ап. Павло) людства піднесеного і освяченого Божим життям благодати є, очевидно, архітвором понад усі можливі архітвори, бо є ділом всемогутности і безконечної мудрости Бога-Слова, що прийняв на Себе людське тіло. Через Своє Слово сотворив Бог пречудне діло людської природи, а після її падіння – більшим і вищим чудом – ту упалу природу з благодаттю, ті немовби природні підстави, на котрих спирається ціла будова благодати, те наче природне коріння, з якого виростає дерево благодати. Кажемо “наче”, бо природа, коли стає основою благодати, корінням того чудесного організму, яким є надприродне, має це не від себе, а є Божим даром. Першопочаток, саме зерно того організму, найменший камінь того фундаменту походить з неба, а не зі землі. Тому не можна би прийняти слів “фундамет” чи “корінь” у тому значенні, що одне чи друге належить іще до природи. Оскільки вона стає основою надприродного, зеренцем чи корінням того організму, яким є діло благодати, тоді вона вже є надприродним Божим даром, тоді вона вже є благодаттю. Та повна таємниць злука природи з надприродним, той кордон поміж ними, що захований десь в безоднях людської душі, – це тайна віри, може, одна з найтрудніших для розуміння і уявлення. Тим-то і наука віри про Божу благодать така повна безконечних майже труднощів, така щедра на проблеми, над котрими людський розум довгі віки працює і шукає, а не є ніколи в змозі розв’язати тих труднощів і відслонити заслони, яка прикриває тії правди, що їх бачимо тільки в дзеркалі і в еніґматі – згадці, як каже Ап. Павло (І Кор. 13, 12)

(Митр. Андрей Шептицький)

Читання

Ап. – Євр. 333 зач.; 12, 25-26; 13, 22-25.

25. Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє; бо коли ті, що зреклися того, який говорив на землі, не уникнули кари, то скільки більше ми, коли відвернемося від того, хто говорить з неба. 26. Того, голос якого колись був захитав землю, а нині обіцяв, кажучи: «Ще раз я захитаю не лиш землю, але й небо.»

22. Благаю вас, брати, прийміте це слово попередження, бож я коротко написав вам. 23. Знайте, що наш брат Тимотей уже випущений, і як прибуде скоро, то я з ним вас побачу. 24. Вітайте всіх ваших наставників і всіх святих. Вітають вас ті, що в Італії. 25. Благодать хай буде з усіма вами! Амінь!

Єв. – Мр. 43 зач.; 10, 2-12.

2. Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: "Чи можна чоловікові відпустити жінку?" 3. А він у відповідь сказав їм: "Що заповів вам Мойсей?" 4. Вони сказали: "Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити." 5. "То з-за серця вашого запеклого, - сказав Ісус їм, - написав він вам отой припис. 6. А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою. 7. Ось чому чоловік покине свого батька - матір і пристане до жінки своєї, 8. й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише - одне тіло. 9. Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає." 10. Удома ж учні знов його про те запитали. 11. А він сказав їм: "Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею. 12. І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить."