Преп. Спиридона, єп. Трімитійського

Духовні читання

Світло в повітці

Пастух переночував у криївці, спершись на старий, знищений мур. Наступного ранку помітив на мурі щілину завширшки кілька сантиметрів. Зацікавившись, оглянув її й виявив, що вона тягнеться вниз аж до землі. Коли ж придивився уважніше, то побачив, що щілина продовжується й на ґрунті. Пішов уздовж цього вузенького розламу. Иноді щілина зникала з поля зору під купами каміння, але згодом знову з’являлася й була вже ширшою. Йшов уздовж щілини впродовж трьох днів і врешті дістався місцевости, яку нещодавно розділив на дві частини землетрус. Будинки тут були зруйновані. Звідусіль лунали стогони й крики. Люди гарячково старалися врятувати тих, хто залишився під завалами. Пастух почав допомагати. Звільняв поранених із-під руїн, иноді витягав уже мертвих, які лежали мовчки й нерухомо, немов прилягли відпочити.

Трохи далі, на узбіччі, побачив миготливе Світло. Ясніло в дерев’яній повітці. Землетрус пощадив її. Біля дверей стояв невеликий гурт людей. Коли він наблизився, побачив жінку, яка тримала на руках немовлятко й ніжно дивилася на дитя. Поруч стояв, очевидно, батько дитини. Він усміхався, а його очі світилися теплим світлом. Жінка називалася Марія, а чоловік Йосиф. Навколо них панував спокій.

Молодий пастух, утомившись, заснув біля повітки. Вранці його збудив плач дитини. Згадав собі звинувачення мешканців Банзано й подумав: “Звинувачують мене в крадіжці маленького Ісуса. Тож повернуся й віддам їм Дитинку”.

Взяв за руку Йосифа й Марію, яка тримала дитину, й сказав:

– Ходіть зі мною!

Бруно Ферреро, "Фіялка на північному полюсі" - Свічадо, 2009

Читання

Послання ап. Павла до Колосян 1, 2-6

Браття, благодать вам і мир від Бога, Отця нашого. Дякуємо Богові, Отцеві Господа нашого Ісуса Христа, завжди молячись за вас відколи ми почули про вашу віру в Христа Ісуса та про любов, що маєте до всіх святих задля надії, що вам приготована на небі, яку ви перше чули в проповіді правди, в Євангелію, що до вас прибуло і що в усьому світі дає плоди і росте, так як у вас, від того дня, коли ви почули і пізнали ласку Божу в правді.

Євангеліє від Луки 16, 10-15

Сказав Господь: Хто вірний у найменшому, той і в великому вірний; а хто нечесний у найменшому, той і в великому нечесний. Коли ви, отже, з нечесно набутим багатством не були вірні, то хто довірить вам чесне? І коли в чужім добрі не були вірні, хто вам дасть ваше? Ніякий слуга не може двом панам служити, бо, або одного зненавидить, і другого полюбить, або буде триматися одного, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні. Чули все це фарисеї, які любили гроші, і насміхалися з Нього. Він же до них промовив: Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе — Богові огидне.