Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
2627282930311
2345678
9101112
13
1415
16171819202122
23242526272829
30123456

Опис

Картинка приоритету свята Преп. Іпатія, єп. Гангренського


Преподобний Авва Доротей

Як зростати духовно. Настанови на кожен день тижня частина 1

1. Від незначних /гріхів/, від того, що говоримо: чи важливе це або інше, утворюється в душі злий навик, і людина починає бути недбалою у великому. 
2. Бо від того, що людина не турбується про свої гріхи і не оплакує свого мерця (свій гріховний стан), не може вона мати успіх ні в чому доброму, але завжди звертає увагу на діла ближнього. 
3. Ніщо так не оголює людини і не приводить до залишеності /Богом/, як злослів’я або осуд, або докоряння ближньому. 
4. Докоряти - означає сказати про когось: такий-от збрехав або розгнівався, або впав у блуд, або зробив щось подібне. /Злослів’я/. 
5. Осуджувати - означає сказати: такий-от брехун, гнівливий, блудник. /Приниження/. 
6. Фарисей не за те був осуджений, що сказав: я не такий, як інші люди; але за те, що він повернувся до митаря і сказав: або як цей митар. 
7. Приниження є тоді, коли людина не тільки осуджує /іншого/, але і зневажає його, тобто погорджує ближнім і відвертається від нього як від якоїсь мерзоти. Це гірше від осуду і набагато згубніше. 
8. Ти гніваєшся і не соромишся, що гніваєшся і ображаєш брата свого? Хіба ти не знаєш, що він є Христос і ти ображаєш Христа? 
9. Авва Аммон покрив брата, який приховав в келії жінку. 
10. Як рибалки, коли закинуть вудку в море, і, спіймавши велику рибу, відчувають, що вона рветься і б’ється, то не зразу сильно тягнуть її, бо в іншому випадку розірветься жилка і вони зовсім втратять рибу, але пускають вудку вільно і послаблюють її йти, як хоче; коли ж побачать, що риба втомилася і перестала битися, тоді помалу притягують її. 
11. Так і святі довготерпінням і любов’ю притягують брата, а не відвертаються від нього і не цураються його. 
12. Буває, що брат грішить через простоту, але має одну добру справу, яка угодна Богу більше від усього життя. 
13. Бачачи, що брат його згрішив, /преподобний/, зідхнувши, сказав: "Горе мені; як він згрішив цього дня, так згрішу і я завтра". 
14. При цьому він не задовільнявся цим, але себе повергнувши під ноги його, сказав: і він зрештою покається у грісі своєму, а я не покаюсь як слід, не досягну покаяння, не в силах буду покаятися. 
15. Нехай ми немічні і не можемо трудитися, але невже ми не можемо смиритися? 
16. /Існують/ дві гордості та два смирення. 
17. Перша гордість є та, коли хтось докоряє братові, коли осуджує і зневажає його, як такого, хто нічого не значить, а себе вважає вищим від нього. 
18. Такий, якщо не опам’ятається швидко і не постарається виправитися, то потроху приходить і до другої гордості, так що загордіє і проти Самого Бога, і подвиги, і чесноти свої приписує собі, а не Богові. 
19. Перше смирення: вважати себе нижчим від усіх. 
20. Друге смирення: приписувати Богові свої подвиги. 
21. Мирська гордість: /коли хтось думає про себе/, що він багатше, красивіше, краще одягається, наш монастир кращий від інших, братії більше, в мене гарний голос, слух, я старанно працюю. 
22. Монаша гордість: /коли хтось звершує/ чування, піст, та інші чесноти смирення для слави. 
23. Вживання їжі залежить від звички. 
24. Хоча /всі/ бачать, що він їсть, п’є, спить, як і інші люди, але такий угодний Богові за чесноти, які має. 
25. А хто не прислухається до себе і не охороняє себе, той легко ухиляється від цього шляху або направо або наліво, тобто в надмір або недостачу, і творить в собі недугу, яка є злом. 
26. Ось це царський шлях, яким ішли всі святі. 
27. Куди б не пішов той, хто докоряє собі, яка б не трапилася йому неприємність або безчестя або інша яка скорбота, він вже наперед уважає себе достойним всякої скорботи і ніколи не бентежиться. 
28. Якщо хтось зі страхом Божим розгляне самого себе і строго випробує своє сумління, то він неодмінно визнає себе винним. 
29. Якщо ми у всьому, що з нами стається, вважаємо винними самих себе, а не інших, то це приносить нам багато добра і дає великий спокій та успіх. 
30. Христос знає більше від мене, чи повинен я отримати /бажане/, і Він буде мені замість цієї речі або замість цієї їжі. 
31. Якщо станеться з нами щось добре, то це діло Божого Промислу, а якщо погане, то це за гріхи наші. 
32. Кожен занедбує і не зберігає жодної заповіді, а від ближнього вимагає виконання заповідей. 
33. Великий подвиг людини полягає в тому, щоб вона перед лицем Божим покладала всі прогрішення свої на себе і очікувала б спокус до останнього подиху.

Духовні читання

Преп. Іпатія, єп. Гангренського

Читання

Євангеліє: Йоана 3:16-19

 

16 Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним.

17 Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним - світ спасти.

18 Хто вірує в нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого.

19 А той суд такий: світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, - лихі бо були їхні діла.

Діяння: Апостолів 4.1-9

1 Коли вони ще промовляли до народу, надійшли священики, наставник храму й садукеї,

2 незадоволені тим, що вони народ навчають та звіщають в Ісусі воскресіння мертвих,

3 і наклали на них руки та й кинули їх у в'язницю аж до ранку, бо вже був вечір.

4 Однак, багато з тих, що чули слово, увірували, а число чоловіків - було яких 5 000.

5 На другий день зібралися їхні начальники, старші та книжники в Єрусалим,

6 і первосвященик Анна, і Каяфа, і Йоан, й Олександер, і скільки було з первосвященичого роду.

7 Вони поставили їх посередині й питали: «Якою силою або яким ім'ям ви це зробили?»

8 Тоді Петро, наповнений Духом Святим, до них промовив: «Начальники народу й старші!

9 Коли вже нас допитують сьогодні про добре діло, зроблене недужому, і як він став здоровим,