Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
30123456
789
10
111213
14151617181920
21222324252627
28293031123

Опис

Картинка приоритету свята Свящ. Симеона, родича Господнього; преп. Стефана, єп. Володимира Волинського


Святий Симеон

Святий апостол і священномученик Симеон, родич Господній, був сином Клеопи, молодшого брата святого Йосифа Обручника. В зрілому віці він побачив чудеса Господа Ісуса Христа, увірував в Нього і став одним з 70-ти апостолів. Святий Симеон проповідував Христове Євангеліє, наставляв в істинах святої віри і викривав ідолослужіння. Після загибелі святого апостола Якова (+ 63; пам'ять 23 жовтня), першого єпископа Єрусалимського, на його місце християни вибрали святого апостола Симеона. За правління імператора Траяна (98 - 117) римському правителю Аттіку донесли, що святий Симеон походить з роду царя Давида (римляни знищували всіх нащадків царя Давида) і визнає християнську віру. Язичники схопили святого Симеона, який у той час був вже столітнім старцем і після довгих мук розіп'яли на хресті.

Духовні читання

Святий Тома Кемпійський. "Наслідування Христа"

Розділ 21

Про сокрушення серця.

Коли бажаєш хоч трохи поступити вперед, збережи у собі страх

Божий і не будь дуже свавільний; але загнуздай міцно всі змисли і не віддавайся непоміркованій веселості.

Вдавайся в сокрушення серця і знайдеш побожність.

Сокрушення серця відкриває дорогу до багатьох дібр, а непоміркованість дуже швидко марнує їх.

Дивно, що людина в цьому житті може всім серцем веселитися, наперед знаючи скільки небезпек чатує на неї.

Через легкодумство і недбайливість не відчуваємо болю за хиби нашої душі, та ще й нераз заливаємось пустим сміхом, коли насправді повинні би плакати.

Немає правдивої свободи ані сердечної радості, як тільки в страсі Божому і чистій совісті.

Щасливий, хто може віддалити від себе шкідливе розсіяння думок і в єдності духа вдатися у святе сокрушення серця.

Щасливий, хто відрікається усього, що може опоганити або обтяжити його совість.

Борись мужньо! Одну звичку усувається іншою звичкою.

Коли ти вмієш лишати людей у спокої, то й вони певно лишать тобі свободу робити свою справу.

Не вдавайся не в свої речі і не мішайся в справи старших від тебе.

Завжди дивись насамперед на себе і себе швидше напоумлюй, ніж усіх тих, хто тобі милий.

Коли не маєш ласки в людей, не смутись: але нехай тебе тяжко болить те, що не поводишся так добре і важно, як випадає слузі Божому і побожному ченцеві.

Нераз корисно, якщо людина у цьому житті не має багато втіхи, передусім людської.

Але якщо ми Божих не маємо або рідко коли відчуваємо, то самі у тому винні, бо не шукаємо сокрушення серця і не відкидаємо рішуче від себе тих марних світових утіх.

Знай, що ти не гідний Божої втіхи, але варт радше великої кари.

Коли чоловік має справді розкаяння в серці, тоді цілий світ йому немилий і гіркий. Праведний чоловік знайде доволі причин для жалю і сліз.

Бо чи він роздумує над собою, чи згадує про ближнього, знає, що тут ніхто не живе без журби.

І чим більше заглиблюється в себе, тим більше бере його жаль.

Причиною справедливого болю і сокрушення серця є наші гріхи і хиби: вони так нас обплутали і прибили до землі, що рідко коли можемо думати про небесні речі.

Коли б ти частіше думав про смерть, ніж про довге життя, нема сумніву, що тоді ревніше старався б виправитися.

І якщо б ти взяв до серця прийдешні кари пекла або чистилища, я вірю, що тоді ти б сумлінніше переносив труд і терпіння та не боявся ніякої небезпеки.

Але оскільки ці речі не припадають нам до серця, бо ми все ще любимо те, що нам до смаку, то й надалі лишаємося холодними і лінивими.

Нераз буває, що через вбогість духа терпить нужденне тіло.

Тому покірно молись до Бога, щоб дав тобі духа сокрушення серця і промовляй разом з Пророком: "Нагодуй мене, Господи, хлібом слізним і пити дай мені сліз повну міру" (Пс. 80,6).

Читання

Діяння святих апостолів 17, 1-15 

В тих днях Павло й Сила, перейшовши через Амфіполь та Аполонію, прийшли в Солунь, де була юдейська синагога. За своїм звичаєм, Павло ввійшов до них і змагався з ними три суботі, вияснюючи і доводячи з Писання, що Христові треба було страждати і воскреснути з мертвих та що цей є Христос, той Ісус, якого я вам звіщаю. І деякі з них дали себе переконати, і пристали до Павла і Сили, і велике число богобоязливих греків, і жінок знатних чимало. Але юдеї, повні злоби, зібрали з майдану якихось гультаїв, вчинили збіговисько та й бунтували це місто. Ставши перед домом Ясона, шукали їх, щоб вивести до народу. І не знайшовши їх, поволокли Ясона, який прийняв був їх до себе, і деяких братів до наставників міста, гукаючи: Ось вони - ті, що підбурили ввесь світ і прийшли сюди. Усі вони повстають проти наказів кесаря, говорячи, що є інший цар - Ісус. Так вони збунтували народ та начальників, які це слухали. Взявши від Ясона й інших заклад, вони їх відпустили. Брати негайно вислали вночі Павла і Силу у Верію, і ці, прибувши туди, пішли в синагогу юдеїв. Ці були шляхетніші від солунян: вони прийняли слово з повним запалом і щодня досліджували Писання, чи воно так. Багато з них увірували, і поважних грецьких жінок і чимало чоловіків. Якже довідались юдеї із Солуня, що Павло звіщає слово Боже й у Верії, прийшли і туди баламутити та бунтувати народ. Тоді брати негайно відпустили Павла, щоб ішов до моря, Сила ж і Тимотей зостались там. Ті, що проводжали Павла, провели його аж до Атен і вернулись, одержавши наказ для Сили й Тимотея, щоб прийти до нього чимскоріше.

Євангеліє від Івана 11, 47-57 

В той час зібрали первосвященики та фарисеї раду на Ісуса і говорили: Що нам робити? Той чоловік робить силу чудес! Якщо ми лишимо Його так, усі увірують у Нього, і прийдуть римляни, знищать місто наше й народ наш! Один же з них, Каяфа, що був первосвящеником того року, мовив до них: Ви не розумієте нічого і не знаєте, що ліпше буде вам, коли один чоловік помре за народ, а не ввесь люд загине. Сказав він це не від себе самого, але тому що був первосвящеником того року і пророкував, що Ісус мав умерти за народ; і не тільки за народ, але і щоб зібрати в одно розсіяних дітей Божих. Від того, отже, дня вони радились між собою, як би Його вбити. Тому Ісус не ходив уже більше явно серед юдеїв, але пішов звідти в околицю біля пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми. Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з околиці прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися. Вони шукали Ісуса і, стоячи у храмі, говорили між собою: Як вам здається, чи прийде Він на свято? Первосвященики ж і фарисеї дали були наказ, що, коли хто довідається, де Він, має донести, щоб Його схопити.