Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
30123456
789
10
111213
14151617181920
21222324252627
28293031123

Опис

Картинка приоритету свята Свящ. Симеона, родича Господнього; преп. Стефана, єп. Володимира Волинського


Святий Симеон

Святий апостол і священномученик Симеон, родич Господній, був сином Клеопи, молодшого брата святого Йосифа Обручника. В зрілому віці він побачив чудеса Господа Ісуса Христа, увірував в Нього і став одним з 70-ти апостолів. Святий Симеон проповідував Христове Євангеліє, наставляв в істинах святої віри і викривав ідолослужіння. Після загибелі святого апостола Якова (+ 63; пам'ять 23 жовтня), першого єпископа Єрусалимського, на його місце християни вибрали святого апостола Симеона. За правління імператора Траяна (98 - 117) римському правителю Аттіку донесли, що святий Симеон походить з роду царя Давида (римляни знищували всіх нащадків царя Давида) і визнає християнську віру. Язичники схопили святого Симеона, який у той час був вже столітнім старцем і після довгих мук розіп'яли на хресті.

Духовні читання

Святий Тома Кемпійський. "Наслідування Христа"

Розділ 21

Про сокрушення серця.

Коли бажаєш хоч трохи поступити вперед, збережи у собі страх

Божий і не будь дуже свавільний; але загнуздай міцно всі змисли і не віддавайся непоміркованій веселості.

Вдавайся в сокрушення серця і знайдеш побожність.

Сокрушення серця відкриває дорогу до багатьох дібр, а непоміркованість дуже швидко марнує їх.

Дивно, що людина в цьому житті може всім серцем веселитися, наперед знаючи скільки небезпек чатує на неї.

Через легкодумство і недбайливість не відчуваємо болю за хиби нашої душі, та ще й нераз заливаємось пустим сміхом, коли насправді повинні би плакати.

Немає правдивої свободи ані сердечної радості, як тільки в страсі Божому і чистій совісті.

Щасливий, хто може віддалити від себе шкідливе розсіяння думок і в єдності духа вдатися у святе сокрушення серця.

Щасливий, хто відрікається усього, що може опоганити або обтяжити його совість.

Борись мужньо! Одну звичку усувається іншою звичкою.

Коли ти вмієш лишати людей у спокої, то й вони певно лишать тобі свободу робити свою справу.

Не вдавайся не в свої речі і не мішайся в справи старших від тебе.

Завжди дивись насамперед на себе і себе швидше напоумлюй, ніж усіх тих, хто тобі милий.

Коли не маєш ласки в людей, не смутись: але нехай тебе тяжко болить те, що не поводишся так добре і важно, як випадає слузі Божому і побожному ченцеві.

Нераз корисно, якщо людина у цьому житті не має багато втіхи, передусім людської.

Але якщо ми Божих не маємо або рідко коли відчуваємо, то самі у тому винні, бо не шукаємо сокрушення серця і не відкидаємо рішуче від себе тих марних світових утіх.

Знай, що ти не гідний Божої втіхи, але варт радше великої кари.

Коли чоловік має справді розкаяння в серці, тоді цілий світ йому немилий і гіркий. Праведний чоловік знайде доволі причин для жалю і сліз.

Бо чи він роздумує над собою, чи згадує про ближнього, знає, що тут ніхто не живе без журби.

І чим більше заглиблюється в себе, тим більше бере його жаль.

Причиною справедливого болю і сокрушення серця є наші гріхи і хиби: вони так нас обплутали і прибили до землі, що рідко коли можемо думати про небесні речі.

Коли б ти частіше думав про смерть, ніж про довге життя, нема сумніву, що тоді ревніше старався б виправитися.

І якщо б ти взяв до серця прийдешні кари пекла або чистилища, я вірю, що тоді ти б сумлінніше переносив труд і терпіння та не боявся ніякої небезпеки.

Але оскільки ці речі не припадають нам до серця, бо ми все ще любимо те, що нам до смаку, то й надалі лишаємося холодними і лінивими.

Нераз буває, що через вбогість духа терпить нужденне тіло.

Тому покірно молись до Бога, щоб дав тобі духа сокрушення серця і промовляй разом з Пророком: "Нагодуй мене, Господи, хлібом слізним і пити дай мені сліз повну міру" (Пс. 80,6).

Читання

Діяння святих апостолів 17, 1-15 

В тих днях Павло й Сила, перейшовши через Амфіполь та Аполонію, прийшли в Солунь, де була юдейська синагога. За своїм звичаєм, Павло ввійшов до них і змагався з ними три суботі, вияснюючи і доводячи з Писання, що Христові треба було страждати і воскреснути з мертвих та що цей є Христос, той Ісус, якого я вам звіщаю. І деякі з них дали себе переконати, і пристали до Павла і Сили, і велике число богобоязливих греків, і жінок знатних чимало. Але юдеї, повні злоби, зібрали з майдану якихось гультаїв, вчинили збіговисько та й бунтували це місто. Ставши перед домом Ясона, шукали їх, щоб вивести до народу. І не знайшовши їх, поволокли Ясона, який прийняв був їх до себе, і деяких братів до наставників міста, гукаючи: Ось вони - ті, що підбурили ввесь світ і прийшли сюди. Усі вони повстають проти наказів кесаря, говорячи, що є інший цар - Ісус. Так вони збунтували народ та начальників, які це слухали. Взявши від Ясона й інших заклад, вони їх відпустили. Брати негайно вислали вночі Павла і Силу у Верію, і ці, прибувши туди, пішли в синагогу юдеїв. Ці були шляхетніші від солунян: вони прийняли слово з повним запалом і щодня досліджували Писання, чи воно так. Багато з них увірували, і поважних грецьких жінок і чимало чоловіків. Якже довідались юдеї із Солуня, що Павло звіщає слово Боже й у Верії, прийшли і туди баламутити та бунтувати народ. Тоді брати негайно відпустили Павла, щоб ішов до моря, Сила ж і Тимотей зостались там. Ті, що проводжали Павла, провели його аж до Атен і вернулись, одержавши наказ для Сили й Тимотея, щоб прийти до нього чимскоріше.

Євангеліє від Івана 11, 47-57 

В той час зібрали первосвященики та фарисеї раду на Ісуса і говорили: Що нам робити? Той чоловік робить силу чудес! Якщо ми лишимо Його так, усі увірують у Нього, і прийдуть римляни, знищать місто наше й народ наш! Один же з них, Каяфа, що був первосвящеником того року, мовив до них: Ви не розумієте нічого і не знаєте, що ліпше буде вам, коли один чоловік помре за народ, а не ввесь люд загине. Сказав він це не від себе самого, але тому що був первосвящеником того року і пророкував, що Ісус мав умерти за народ; і не тільки за народ, але і щоб зібрати в одно розсіяних дітей Божих. Від того, отже, дня вони радились між собою, як би Його вбити. Тому Ісус не ходив уже більше явно серед юдеїв, але пішов звідти в околицю біля пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми. Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з околиці прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися. Вони шукали Ісуса і, стоячи у храмі, говорили між собою: Як вам здається, чи прийде Він на свято? Первосвященики ж і фарисеї дали були наказ, що, коли хто довідається, де Він, має донести, щоб Його схопити.