Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
30123456
7891011
12
13
14151617181920
21222324252627
28293031123

Опис

Картинка приоритету свята Дев’ятьох мучеників, що в Кизиці; преп. Мемнона, чудотворця


Святі мученики Кізицькі

У місті Кизиці, що в Малій Азії, були замучені за Христову віру дев'ять християн: Теогнід, Руф, Антипатер, Теостих, Артем, Магн, Теодор, Тавмасій і Филимон. Коли за правління імператора Константина Великого вірні Кизика збудували на честь мучеників церкву і поклали в ній їхні святі мощі, в місті почали діятися чуда, передусім оздоровлення недужих. Завдяки цим чудам майже всі жителі міста навернулися до Христової віри.

Святий Мемнон

Преподобний Мемнон Чудотворець з юності перебував у єгипетській пустелі. Важкими постними трудами досягав він перемоги духа над плоттю. Ставши ігуменом одного з єгипетських монастирів, мудро і обережно керував братією. Допомагаючи їм молитвою і порадою преподобний не припиняв своїх подвигів і в боротьбі із спокусами. Безперестанною молитвою і працею він одержав дар провіщення: за його молитвами в пустелі відкрилося джерело води, загинула сарана. По смерті святого одне лише прикликання його імені проганяло сарану і руйнувало будь-які підступи злих духів.

Духовні читання

Святий Тома Кемпійський. "Наслідування Христа"

Розділ 23

Роздуми про смерть.


Дуже швидко закінчиться твоє земне життя: тому міркуй над тим, що діється з тобою.
Сьогодні людина живе, а завтра вже немає її.
А як тільки зникне з-перед очей, так зразу ж щезає і з пам`яті.
О, яке воно тупе і тверде те людське серце, що думає лише про теперішнє, а не передбачає майбутнього!
У кожній справі і думці ти повинен пильнувати так, ніби вже сьогодні маєш умерти.
Коли б ти мав чисту совість, то не дуже боявся б смерті.
Краще було б стерегтися гріхів, ніж утікати від неї.
Коли ж ти сьогодні ще не готовий, то яким чином будеш готовий завтра?
Завтрашній день непевний; і звідки ти знаєш, чи те завтра ти ще будеш мати?
Навіщо потрібне довге життя, якщо так мало використовується воно для поправи?
Бо ж довге життя не завжди виправляє, а нераз ще додає гріха.
Хоч би одну днину добре прожити на цьому світі!
Багато людей часто перелічує свої літа духовного навернення, але нераз плід їхньої поправи буває дуже маленький.
Коли страшно вмерти, то, можливо, ще небезпечніше довше жити.
Щасливий той, хто постійно має перед очима годину своєї смерті і щодня готується до неї.
Може, ти бачив колись умираючу людину, пам`ятай, що й ти підеш тією дорогою.
На світанку подумай, що не доживеш до вечора.
А коли смеркнеться, не будь певний за ранок.
Постійно будь у готовності і так живи, щоб смерть ніколи не застала тебе несподівано.
Багато людей вмирає зненацька і несподівано, бо Син Чоловічий прийде в такій годині, про яку ніхто й не гадає (Лк. 12,40).
Коли прийде ця година, тоді зачнеш цілком інакше думати про все своє минуле життя і дуже жалкуватимеш, що був такий недбалий і лінивий.
Який щасливий і мудрий той, хто тепер, ще за життя, старається бути таким, яким бажає зустріти смерть.
А велику певність у щасливій смерті дасть цілковита погорда світу, гаряче бажання поступу в чеснотах, любов до карності, довга покута, охочий послух, самозречення і терпіння всякої прикрості з любові до Христа.
Поки ти здоровий, можеш чимало добра зробити; але що встигнеш зробити, якщо занедужаєш, - того не знаю.
Після недуги мало хто стає кращим; так само рідко коли стають святими ті, що часто ходять на прощі.
Не надійся на приятелів і свояків, та й не відкладай спасіння своєї душі на пізніше, бо люди скоріше забудуть про тебе, ніж ти думаєш.
Краще тепер, завчасно, подбати і одну-другу добру справу наперед приготувати, ніж покладатися на допомогу інших людей.
Якщо ти сам про себе не дбаєш тепер, хто ж дбатиме про тебе пізніше?
Саме тепер дорога ця хвиля. Тепер настали дні спасіння; тепер благодатна хвилина (ІІ Кр. 6,2).
Але шкода, що нею не користуєшся краще: ти можеш у ній заслужити на вічне життя!
Буде ще так, що бажатимеш тільки одного дня, однієї години для виправлення, але чи матимеш її, того не знаю.
Дивись, дорогенький, з якої великої небезпеки можеш врятувати себе, якого великого страху позбутися, якщо постійно будеш боятися смерті і матимеш її перед очима.
Тепер учися так жити, щоб міг у годину смерті тішитися, а не боятися.
Вчися тепер умирати для світу, щоб потім жити з Христом.
Вчися тепер усім погорджувати, щоб потім мати певну надію.
Ох, ти ж нерозумний! Чому ж то гадаєш, що будеш довго жити, коли не маєш тут ані однісінької певної днини?
Скільки ж то людей ошукалося і несподівано пішло зі світу?
Скільки разів ти чув від людей: цей загинув від меча, той втопився, той впав із гори і зломив карк, той удавився стравою, а той помер серед забави!
Один згинув у вогні, другий від меча, третій від пошесті, інший від душогубця.
Рано чи пізно усім прийде кінець: смерть і людське життя, як тінь, швиденько минає. Хто згадає тебе після смерті? І хто буде молитися за тебе?
Роби, роби тепер, бо не знаєш, коли помреш: та й того не знаєш, що тебе чекає після смерті!
Поки маєш час, збирай собі безсмертні скарби.
Не думай ні про що інше, окрім спасіння; дбай тільки про те, що Боже.
Шукай собі приятелів уже тепер: почитай святих Божих і наслідуй їхні діла, щоб вони прийняли тебе у вічні хороми, коли скінчиш це життя.
Поводься на цій землі як подорожній і гість, якого зовсім не обходять справи цього світу.
Збережи своє серце вільним і вгору до Бога піднесеним, бо не маєш тут сталої домівки (Єв. 13,4).
Туди звертай щодня свої молитви, зітхання й сльози, щоб твоя душа заслужила собі після смерті щасливо піти до Бога. Амінь.

Читання

Ап. – Ді. 20 зач.; 8, 26-39

26. Ангел же Господній промовив до Филипа, кажучи: «Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу; вона безлюдна.» 27. І встав він і пішов. Аж ось, етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, - 28. він повертався, сидячи на своїй колісниці й читаючи пророка Ісаю. 29. Сказав Дух до Филипа: «Підійди і пристань до цієї колісниці.» 30. Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього: «Чи розумієш, що читаєш?» 31. А він відповів: «Та як можу, коли ніхто мене не наставить?» І попросив Филипа зійти й сісти біля нього. 32. Місце ж Писання, що той читав було це: «Його вели на заріз, мов овечку, мов те ягнятко перед тим, хто стриже його, безголосне; так він не відкриває рота свого. 33. В його приниженні відмовили йому суд. Рід його хто може оповісти? Життя бо його від землі вирвано.» 34. Озвався скопець і мовить до Филипа: «Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого, чи про іншого кого?» 35. Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив Ісуса йому. 36. А коли вони їхали шляхом, прибули до води якоїсь, і скопець каже: «Он вода! Що забороняє мені охриститись?» 37. Сказав же Филип: «Коли віриш з усього серця, - можна.» Відповідаючи, сказав: «Вірю, що він є Син Божий.» 38. І повелів, щоб колісниця стала, і вони обидва - Филип та скопець - зійшли у воду і він охристив його. 39. А коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше; він їхав, радіючи, дорогою своєю.

Єв. – Йо. 22 зач.; 6, 40-44

40. Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.» 41. І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов», 42. і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?» 43. А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою. 44. Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, - і я воскрешу його останнього дня.