Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
30123456
789101112
13
14151617181920
21222324252627
28293031123

Опис

Картинка приоритету свята Ап. Якова, брата св. Йоана Богослова


Святий апостол Яків

Святий апостол Яків Заведеїв походив з Галилеї і був сином Заведея та старшим братом св. апостола Івана Богослова. Він був рибалкою і належав до 12 Христових апостолів. Обидва брати одразу відгукнулися на поклик Ісуса стати Його учнями. Під час діяльності Ісуса разом з Ним були всі Його апостоли. Однак на свідків деяких особливих подій (наприклад, преображення на горі Тавор і агонія в Оливному саді) Ісус кликав тільки трьох апостолів, серед яких був також і Яків. 

Апостолам Якову та Іванові Христос дав ім'я Воанергес, тобто "сини грому", що вказувало, мабуть, на їхню запальну вдачу. Однак приклад життя Ісуса Христа зробили з гарячкового Якова святого апостола. Після зіслання Святого Духа Яків прожив ще 11 років. Він був першим із апостолів, який загинув 44 року мученицькою смертю. Св. Яків вважається небесним заступником Іспанії, бо існує передання, що він проповідував там Христову віру.

Духовні читання

Розділ 24

Про суд і кари за гріхи.


У всіх речах дивись на кінець і на те, як ти станеш перед суворим суддею, перед яким ніщо не сховається, який не власкавиться дарунками і не прийме виправдань, але судитиме по справедливості (Іс. 13,4).
О, ти нужденний і нерозумний грішнику! Як ти відповідатимеш перед Богом, який знає всі твої гріхи, якщо нераз тремтиш перед розсердженим чоловіком?
Чому не забезпечиш себе перед судом, коли ніхто не зможе через когось другого ані виправдатися, ані оборонитися, але кожний буде мати доволі клопоту з самим собою?
Ось тепер твоя праця ще успішна, твій плач буде прийнятий, зітхання буде вислухане, а біль очистить.
Велике і спасенне чистилище має терпеливий чоловік, який зносить кривду і більше жаліє над чужим лукавством, аніж над своєю образою.
Той, хто радо молиться за своїх противників і від щирого серця прощає їм провини; хто не соромиться просити прощення для інших людей; хто швидше змилосердиться, ніж розгнівається.
Що раз у раз себе самого силоміць перемагає, і всіма силами старається свою змисловість підкорити владі духа.
Краще тепер очиститися від гріхів і викорінити свої хиби, ніж відкладати очищення на пізніше.
По правді, ми обманюємо себе через невладнану любов тіла.
Що ж інше, як не твої гріхи, палитиме колись той вогонь?
Чим більше ти тепер жалієш себе і даєш волю тілові, тим тяжче пізніше будеш покутувати і тим більше буде що в тебе палити.
Чим більше чоловік нагрішив, тим суворіше буде йому покарання.
Там ледарів підганятимуть розпеченими путами, а ненажерливих буде мучити сильна спрага і голод.
Там розпусників і розкішників обливатимуть гарячою смолою і смердячою сіркою, а заздрісні скавулітимуть від болю, як скажені пси.
Ні один гріх не залишиться без відповідної кари.
Там на гордих спаде всілякий сором, а скупих давитиме злиденна нужда.
Там одна година кари буде тяжча, ніж тут сто років найтяжчої покути.
Там для осуджених нема ніякого спокою, ніякої потіхи: а тут все-таки нераз спочиваємо після праці і потішаємося розвагою приятелів.
Тепер журись і жалій за свої гріхи, щоб ти в день суду був безпечний разом із святими.
Бо тоді праведники стоятимуть з великою статечністю супроти тих, що тиснули і гнітили їх (Муд. 5,1).
Тоді стане суддею той, хто тепер покірливо піддається судові людей.
Тоді вбогий і покірливий матиме велику безпеку, а на гордого з усіх боків нападе страх.
Тоді покажеться, що той був мудрий на світі, хто навчився Христа ради бути юродивим і зносити погорду.
Тоді милою стане всяка журба, яку терпеливо перенеслося, а всяке лукавство замкне собі уста (Пс. 106, 42).
Тоді кожний побожний буде веселитися, а засумує всякий безбожник.
Тоді тіло, яке покутою всмиряло себе, буде більше веселитися, ніж те, що постійно ніжилося в розкошах.
Тоді лиха одежина сяятиме, а багата втратить свій блиск.
Тоді бідненька хатина буде кращою, ніж золота палата.
Тоді терпеливість більше помагатиме, ніж уся сила світу.
Тоді простенька слухняність буде більше величатися, ніж усі світові хитрощі-мудрощі.
Тоді чиста й праведна совість радітиме більше, ніж учена філософія.
Тоді погорда багатства матиме більше ваги, ніж усі скарби світу.
Тоді побожна молитва втішатиме тебе більше, ніж розкішний бенкет.
Тоді більше радітимеш від зберігання мовчанки, ніж від багатомовності.
Тоді добрі вчинки значитимуть більше, аніж велика сила гарних слів.
Тоді суворе життя і тяжка покута буде милішою, ніж будь-яка земна приємність.
Навчайся тепер у дрібницях терпіти, щоб тоді ти міг звільнитися від тяжких терпінь.
Коли ти тепер так мало можеш витримати, то як витерпиш вічні муки?
Коли тепер маленьке терпіннячко так непокоїть тебе, то що тоді заподіє пекло.
Ось так, справді, годі тобі мати дві радості: і тут на світі розкошувати, і потім ще з Христом царствувати.
Так, все марнота крім одного: Бога любити і Йому Єдиному служити.
Бо хто любить Бога цілим серцем, той не боїться ні смерті, ні кари, ні суду, ні пекла, тому що свята любов впевнено провадить до Бога.
А хто все ще в грісі розкошує, то не дивина, що такий боїться і смерті, і суду.
Однак добре, щоб бодай страх перед пеклом стримував тебе від гріха, поки ще любов не в силі відвернути від нього.
Але хто маловажить страхом Божим, той не зможе довго втриматися в доброму, а чимшвидше впаде в диявольські сіті.

Читання

Ап. – Ді. 21 зач.; 8, 40-9, 19

40. Филип же опинився в Азоті й по дорозі звіщав Євангелію всім містам, аж поки не прийшов у Кесарію. 1. Савло, іще дихаючи погрозою та вбивством на Господніх учнів, прийшов до архиєрея 2. і попросив у нього листів у Дамаск до синаног, щоб, коли знайде якихнебудь чоловіків та жінок, що тримаються цього визнання, привести їх зв'язаними в Єрусалим. 3. Коли ж він був у дорозі й наближався до Дамаску, зненацька засяяло навкруг нього світло з неба, 4. і він, упавши на землю, почув голос, що говорив до нього: «Савле, Савле! Чого мене переслідуєш?» 5. Він запитав: «Хто ти, Господи?» А той: «Я - Ісус, що його ти переслідуєш. 6. Встань же, та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити.» 7. А мужі, що йшли з ним, стояли онімілі з дива, бо вони чули голос, але не бачили нікого. 8. Встав Савло з землі, і хоч очі його були відкриті, не бачив він нічого. Тож узяли його за руку і ввели у Дамаск. 9. Був він там три дні невидючим; не їв і не пив нічого. 10. А був у Дамаску один учень, на ім'я Ананія. Господь сказав до нього у видінні: «Ананіє!» Той озвався: «Ось я, Господи.» 11. Тоді Господь до нього: «Встань та йди на вулицю, що зветься Простою, і шукай у домі Юди Савла, на ім'я Тарсянина: он він молиться.» 12. І бачив (Савло) у видінні чоловіка, на ім'я Ананія, як він увійшов і поклав на нього руки, щоб прозрів знову. 13. Ананія ж відповів: «Господи, чув я від багатьох про того чоловіка, скільки він зла заподіяв твоїм святим в Єрусалимі. 14. Та й тут він має владу від архиєреїв в'язати всіх, що прикликають твоє ім'я.» 15. Але Господь сказав до нього: «Іди, бо він для мене вибране знаряддя, щоб занести моє ім'я перед поган, царів, і синів Ізраїля. 16. Я бо йому покажу, скільки він має витерпіти за моє ім'я.» 17. Відійшов Ананія і, увійшовши в дім та поклавши на Савла руки, мовив: «Савле, брате! Господь послав мене, Ісус, що з'явився тобі в дорозі, якою ти йшов, щоб ти прозрів знову і сповнився Святим Духом.» 18. І вмить немов луска з очей йому впала, і він прозрів знову, і зараз же христився. 19. Потім прийняв поживу та покріпився на силах. І перебув кілька днів з учнями, які були в Дамаску;

Єв. – Йо. 23 зач.; 6, 48-53

48. Я - хліб життя. 49. Батьки ваші манну в пустині споживали, - і померли. 50. Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. 51. Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу.» 52. Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» 53. А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі.

Ап. – Ді. 29 зач.; 12, 1-11

1. Під ту пору цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. 2. Він стяв мечем Якова, Йоанового брата. 3. Побачивши, що це подобалося юдеям, він звелів, крім того, ще й Петра схопити; а були дні Опрісноків. 4. Схопивши його, він посадив його у в'язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пасці. 5. Отож, Петра стерегли у в'язниці, а Церква молилася горливо Богові за нього. 6. Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий двома ланцюгами, спав тієї ночі, між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в'язницю. 7. Нараз з'явився ангел Господній, і у в'язниці засяяло світло. Він, вдаривши Петра по боці, збудив його, кажучи: «Вставай чимскорше!» І ланцюги впали з рук у нього. 8. Далі сказав до нього ангел: «Підпережися і надінь свої сандалі.» (Петро) зробив так. Знову сказав до нього: «Накинь на себе плащ і йди за мною.» 9. Вийшов Петро й ішов за ним; не знав він, чи це правда, що робив ангел; він думав, що видіння бачить. 10. Минули вони першу варту і другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, й ангел нараз відступив від нього. 11. Тоді Петро, опритомнівши, мовив: «Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого і вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого очікував юдейський народ.»

Єв. – Лк. 17 зач.; 5, 1-11.

1. Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера, 2. побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. 3. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити. 4. Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.” 5. Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.” 6. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. 7. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. 8. Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.” 9. Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали; 10. також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.” 11. І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.