Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
30123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
31
123

Опис

Картинка приоритету свята Муч. Теодота, що в Анкирі; муч. Петра, Діонисія і тих, що з ними; святих сімох дів.


Початок Петрового посту

Святий ПетроСвяті апостоли молитвою і постом готувалися до Зіслання Святого Духа. Вони багато молилися й постили, доки почали проповідувати святе Євангеліє. Після молитви й посту вони висвячували нових пресвітерів на апостольську працю, як це читаємо в Діяннях апостолів: "Вони настановили їм по церквах пресвітерів, а після молитви й посту, передали їх Господеві, в якого ті увірували" (14, 23). Святий Йоан Золотоустий свідчить, що "апостоли майже завжди постили" (Бесіда. 57, на св. Мт. ).

Тож і свята Церква з давніх-давен молитвою і постом приготовляє своїх вірних до великого празника Святих верховних апостолів Петра й Павла, пам'ять яких святкуємо 29 червня, а наступного дня ще й Собор 12 апостолів. Цей піст настає після святої П'ятдесятниці, тому в давнину деколи його називали постом П'ят­десятниці. Він знаний також, як піст святих апостолів, піст Апос­тольський, піст Петрів і піст літній. Наш народ зве його Петрівкою.

ВСТАНОВЛЕННЯ ПЕТРІВКИ

Піст святих апостолів дуже давній, бо сягає перших віків християнської віри. З IV століття маємо про нього свідчення святого Атанасія Великого і святого Амвросія Медіолянського, а з V ст. святого Льва Великого і Теодорета Кирського. Найдавніше свідчення про Петрівку дає нам святий Атанасій Великий († 373). У своєму листі до цісаря Констанція, де скаржиться на переслідування від аріян, він пише: "У часі тижня після святої П'ятдесятниці народ, що зберігав піст, вийшов на цвинтар молитися". "Господь так вирішив, — каже святий Амвросій († 397), — щоб ми брали участь в Його муках в часі Чотиридесятниці, так, щоб і раділи ми Його воскресенням під час П'ятдесятниці. Ми не постимо в П'ятдесятниці, тому що в ті дні сам Господь перебував з нами... Бути разом з Христом — це наче пожива для християн. Тож у часі П'ятдесятниці ми живимося Господом, що з нами перебуває. Після тих днів, коли Господь піднісся на небо, ми знову постимо" (Бесіда. 61).

Святий Лев Великий († 461) говорить: "Після празника П'ятде­сятниці піст особливо необхідний, щоб його подвигом очистити наші думки і стати гідними дарів Святого Духа... Тому то установ­лений незмінний і спасенний звичай, щоб після святих і радісних днів, що їх празнуємо в честь Господа, який воскрес із мертвих і потім піднісся на небо, і після прийняття дару Святого Духа, — приходив подвиг посту" (Бесіда. 74 і 76).

Паломниця С. Етерія (кінець IV ст. ) у своєму щоденнику згадує, що наступного дня після празника П'ятдесятниці починався піст. В Апостольських постановах (IV ст. ) сказано: "Після П'ятдесятниці празнуйте одну седмицю, а потім зберігайте піст, бо справед­ливість вимагає, щоб радіти після одержання дарів Божих і пости­ти після відпочинку тіла".

Із свідчень IV сторіччя виходить, що в Олександрії, Єрусалимі й Антіохії піст Апостолів був пов'язаний з П'ятдесятницею, а не з празником святих апостолів Петра й Павла. У перші століття після П'ятдесятниці був звичайно один тиждень радости, тобто загаль­ниця, а потім один тиждень посту.

Про Петрів піст згадується в канонах царгородського патріярха Никифора (806-815). В уставі святого Теодора Студита сказано про Чотиридесятниці святих апостолів. Симеон Солунський († 1429) так пояснює мету цього посту: "Піст апостолів слушно встановлений в їхню честь, бо через них ми одержали дуже багато благ і вони є для нас прикладом і вчителями посту... Ми, згідно з Апостольськими постановами, що їх уклав Климент, після Зіслання Святого Духа один тиждень празнуємо, а потім у наступному тижні постом віддаємо честь апостолам, що навчали нас постити".

ТРИВАННЯ ПЕТРІВКИ

Святий ПавлоПіст Петрівки ввійшов у практику в Церкві не дорогою закону, але через звичай. З тієї причини тривалий час не було одностайности ані щодо його дотримання, ані щодо часу його тривання. Одні постили 12 днів, другі — 6, инші — 4, а ще инші — тільки один день. Антіохійський патріярх Теодор Вальсамон († 1204) про Петрівку каже: "За сім днів і більше до празника Петра й Павла всі вірні, тобто миряни й монахи, зобов'язані постити, а хто б не хотів, то хай буде виключений з християнської спільноти".

З твору Про три чотиридесятниці, який приписують монахові синайської обителі Анастасієві Синаїтові (VI-VII ст. ), довідуємося, що піст апостолів тривав від першої неділі після П'ятдесятниці аж до празника Успення Пресвятої Богородиці. Пізніше від нього відділився Успенський піст, і з Петрівки виключено місяць липень. Симеон Солунський говорить про один тиждень посту Петрівки. Сирійці-уніяти зменшили цей піст до чотирьох днів, а сирійці-яковіти дотримуються його разом з греками.

Піст святих апостолів у нашій Церкві триває від неділі Всіх святих до 29 червня — празника святих Апостолів Петра й Павла. Він може бути довший або коротший, залежно від того, коли випадає празник Пасхи. Випаде празник Пасхи скоріше — довша Петрівка, випаде пізніше — коротша Петрівка. Найбільше вона може мати шість тижнів, а найменше — один тиждень і один день. Тривання Петрового посту вже на початках християнської України був той самий, що й сьогодні.

Святий Теодот жив в Анкарі (Галатія, Мала Азія) та був за професією торговцем зерна. Він похоронив тіла мучениць, яких кинули у море, за що потерпів ту саму долю в 304 р. за правління Діоклетіана.

Святий Петро був побожним юнаком-християнином. Під час переслідування християн за правління імператора Декія його ув'язнили поблизу міста Лампсаку. Під час допитів Петро відважно визнав свою віру в Христа і відмовився принести жертву поганським божкам. Тоді його прив'язали до колеса і почали ламати кості. У великій муці Петро почав молитися до Бога. Побачивши велику мужність Петра, мучителі відрубали йому голову.

Імена святих сімох дів: Олександра, Текуса, Клавдія, Фаїна, Євфросія, Матрона і Юлія.

Духовні читання

Розділ 5

Про чудове діяння Божої любові.


Слуга. Благословлю Тебе, небесний Отче, Отче Господа мого Ісуса Христа за те, що Ти зволив згадати про мене бідного.

Отче милосердя і Боже всієї втіхи (ІІ Кор. 1,3), дякую Тобі за те, що Ти мене, негідного ніякої втіхи, іноді втішаєш своєю благодаттю.

Благословлю Тебе завжди і славлю Тебе з єдинородним Твоїм Сином і Святим Духом, Утішителем на віки вічні.

О, мій Господи Боже, мій святий Улюбленцю! Коли Ти завітаєш до мого серця, ціла душа моя зрадіє.

Ти моя слава і радощі мого серця; Ти моя надія і мій захист у день моєї журби (Пс. 3,4; 118,111; 58,17).

Але тому, що я досі ще слабенький у любові та недосконалий у чесноті, я потребую Твого скріплення і Твоєї втіхи; тому провідуй мене частіше і навчай мене Святого Закону.

Очисти мене від поганих пристрастей і зціли моє серце від усяких невпорядкованих бажань, щоб я, серцем здоровий і як сльоза чистий, став здатним до любові, твердим на терпіння і стійким у витривалості.

Господь. Любов - це велика річ, справді велике добро, бо вона дає пільгу всіляким тепінням і спокійно зносить будь-які прикрості.

Бо вона несе тягар, мов без ваги, і всіляку гіркоту підсолоджує до смаку.

Шляхетна любов до Ісуса заохочує до великих справ і будить бажання щораз то більшої праведності.

Любов бажає линути вгору, а не затримуватися ні на яких низьких речах.

Любов хоче бути вільною і далекою від будь-якого світового вподобання, щоб могла без перешкод прозирати вглиб серця, щоб не далася обплутати якійсь дочасній користі й аніякій втраті зламати себе.

Нема нічого вищого, нічого так широко просторого, нічого більш завершеного, ні ліпшого - ні на небі, ні на землі - за любов; бо любов з Бога зродилася і не може знайти спочинку, як тільки в Бозі, попри усі створіння.

Хто любить, той літає, ширяє і веселиться; він вільний і ніщо не зв`язує його.

Він дає все за все і все у всім має, бо знаходить спочинок в одному Найвищому над усі добра, від якого випливає і приходить усіляке добро.

Він не зглядається на дари, але над усі добра він звертається до Давця.

Любов не відчує тягаря, не зважає на боротьбу; вона більше хоче, ніж може; вона не жаліється на неможливість, бо вважає, що все можна і все вільно.

Тим-то вона всесильна, творча і має успіх там, де слабне і занепадає той, хто не любить.

Любов не засинає і навіть у сні не задрімає.

Вона у втомі не знемагає, в утискові не дає себе пригнічувати, зі страху не бентежиться, а вибухаючи невпинним полум`ям і палаючим смолоскипом безпечно пробивається вгору.

Хто любить, той знає вагу цього слова.

Бо голосним кличем у вухах Божих є вже саме гаряче бажання душі, яка мовить: "Мій Боже, моя любове! Ти увесь мій, і я вся твоя".

Молитва за любов Божу.
Слуга. Дай мені волю в любові, хай я навчуся всім серцем відчувати, яка то солодка річ - любити й у любові купатися й поринати.

Хай любов візьме мене у свої обійми, коли я з превеликого жару і нестями знімуся понад себе.

Співатиму пісню любові, полину вгору за Тобою, моїм миленьким. Хай у Твоїй хвалі розпливається душа моя, радіючи з любові.

Хочу любити Тебе більше, ніж себе, а себе тільки ради Тебе і в Тобі любити всіх, що дійсно Тебе люблять, як наказує той закон любові, що від Тебе походить.

Господь. Любов буває жвава, щира, ніжненька, приємна та мила, кріпка, терпелива, вірна, розважна, спокійна, мужня і користі для себе ніколи не шукає.

Бо коли хтось тільки себе пильнує, тоді він відстає від любові.

Любов буває обережна, покірлива, простодушна, не розпещена, не легкодумна і за марниці вона не дбає: вона твереза, чиста, стала, тихомирна і добре стереже всіх почуттів.

Любов підлегла і послушна настоятелям; у своїх власних очах маловажна і благенька, богомільна і вдячна Богові, вона постійно на Нього уповає і покладає надію, навіть тоді, коли Бог відступить, від неї, бо в любові ніхто не живе без терпіння.

Хто не готовий усе терпіти і здатися на волю Божу, той не гідний зватися його підлеглим.

Хто щиро любить, той повинен охоче приймати усякий тягар і прикрість задля свого Любого і не відступати від Нього через неприємні випадки.

Читання

Ап. – Рим. 83 зач.; 2, 28-3, 18

28. бо не той юдей, що є ним назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, 29. а той, хто юдей у скритості, і те обрізання серця - за духом, не за буквою; такому похвала не від людей, але від Бога. 1. В чому вищість юдея? Або яка користь з обрізання? 2. Велика з кожного погляду: їм бо, насамперед, були довірені пророцтва Божі. 3. Що ж бо, коли деякі не повірили? Хіба ж їхня невірність знищить вірність Божу? 4. Ясно, що ні! Треба визнати радше, що Бог правдомовний, а кожний чоловік брехливий, як написано: «Щоб ти оправдався у твоїх словах і переміг, коли будуть тебе судити.» 5. Коли ж наша неправедність виявляє Божу праведність, то що скажемо? Чи ж Бог є несправедливий - по-людському говорю! - коли наводить гнів свій? 6. Зовсім ні! Бож як би Бог мав світ судити? 7. Та коли Божа правда моєю неправдою більше сяє, йому на славу, то нащо мене ще як грішника судити? 8. Чому ж тоді деякі нас очорнюють і деякі говорять, нібито ми кажемо: «Робімо зло, щоб із нього вийшло добро»? На таких суд справедливий. 9. То що ж? Маємо перевагу? Зовсім ні! Бож ми перед тим обвинуватили юдеїв і греків, що вони всі під гріхом, 10. як написано: «Немає справедливого, ані одного! 11. Немає тямущого, немає, хто шукав би Бога. 12. Усі з дороги збилися, зробилися нікчемні! Немає, хто добро творив би, ані одного! 13. Їхнє горло - гріб відкритий, до обману язик їх схильний, отрута гадюча у них під губами. 14. Уста у них прокльонів повні і гіркоти. 15. Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги. 16. На їхніх дорогах злидні і руїна. 17. Вони не відають дороги миру. 18. Немає Божого остраху у них перед очима.»

Єв. – Мт. 19 зач.; 6, 31-34; 7, 9-11

31. Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? 32. Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться. 34. Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха.” 9. Чи ж є між вами хтось такий, що, коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? 10. Або коли попросить рибу, дасть йому гадюку? 11. Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять.