Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
30123
4
56
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031123

Опис

Картинка приоритету свята Свящ. Януарія і тих, що з ним; муч. Теодора


Святий Януарій

Януарій був єпископом італійського міста Беневенто в час Діоклетіанового переслідування християн. Януарія, який відвідав у тюрмі свого приятеля християнина Сосія, наказали також кинути до в'язниці у місті Нолі.

Після жорстоких мук Януарія та інших християн кинули на розтерзання звірам, які навіть не торкнулися їх. Тоді вірним Божим слугам відрубали голови, а тіла поховали за містом. Згодом мощі Януарія з великою пошаною перенесли до Неаполя. За його посередництвом почали діятися різні чуда, зокрема стримування виверження Везувія. Гріб св. Януарія є місцем постійного чуда: щороку в день смерті мученика його згусла кров закипає.

Духовні читання

Розділ 15 (Наслідування Христа) 

Про вчинки, здійснені в любові.


Ні за які скарби світу, ані для нічиєї вподоби не годиться робити щось зле; але нераз треба навіть добру справу залишити, чи замінити на кращу, задля добра і потреби ближнього.

Так чинячи, доброї справи не позбавляємося, а замінюємо її на кращу.

Вчинок без любові є поверховим і ні на що не здасться.

А що робиться з любові, нехай би воно було хоч яке мале та незнане, воно стає корисним.

Бо в Бога більше важить та любов, задля якої щось твориться, ніж сам вчинок.

Багато робить той, хто дуже любить.

Багато робить той, хто справу робить добру.

А добре робить той, хто більше служить громаді, ніж своїй власній волі.

Нераз здається, що любов - це тільки розумове спонукання; бо рідко коли не схоче там бути і природна хіть, і своя власна воля, і надія на подяку, і бажання вигоди.

Той, хто має правдиву і щиру любов, не шукає себе ні в чому; він тільки бажає, щоб у всьому була слава Божа.

Такий і не заздрить нікому, бо він не тішиться з власної радості.

Він не хоче тішитися собою, а бажає над усе добро бути щасливим у Бозі.

Те, що добре, він не приписує нікому, а пов`язує його з Богом; від Нього, мов із джерела, все пливе, в Ньому, нарешті, всі святі солодко спочивають.

О, хто матиме хоч іскорку правдивої любові, той насправді відчує, що всі земні речі - марнота.

Читання

Апостол Ді. 12,25 - 13,12

25 Варнава ж та Савло, виконавши службу й узявши з собою Йоана, прозваного Марком, повернулися з Єрусалиму.

1 Були ж в Антіохії, у Церкві, що там була, пророки й учителі як ось: Варнава, Симон, прозваний Ніґер, Лукій Киренейський, Манаен, вихований з Іродом тетрархом, і Савло.

2 Якось одного разу, коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий промовив: «Відлучіть мені Варнаву і Савла на діло, до якого я їх покликав.»

3 Тоді вони, попостивши й помолившися, поклали на них руки і відпустили.

4 Ті ж, вислані Святим Духом, прибули в Селевкію, а звідти відпливли до Кіпру.

5 Прибувши в Саламіну, почали звіщати слово Боже в юдейських синагогах. Помічником же був при них Йоан.

6 Пройшовши увесь острів аж до Пафосу, знайшли одного чоловіка, ворожбита, ложного юдейського пророка, на ім'я Вар-Ісус,

7 який був з проконсулом Сергієм Павлом, розумною людиною. Цей, покликавши Варнаву і Савла, хотів почути слово Боже.

8 Але Елімас, ворожбит - так бо перекладається його ім'я - виступив проти них, і намагався проконсула від віри відвернути.

9 Тоді Савло, він же й Павло, повний Святого Духа, глянув на нього пильно

10 і мовив: «О повний всякого підступу і всякого лукавства, сину диявола, вороже всякої правди! Чи ж не перестанеш перекручувати прості дороги Господні?

11 Оце тепер на тобі рука Господня: ти станеш сліпим і дочасу не бачитимеш сонця.» І зараз же впала на нього темрява й морок, і він, обертаючися на всі боки, шукав, хто б його повів за руку.

12 Тоді проконсул, бачивши, що сталося, увірував, вельми здивований наукою Господньою.

Євангеліє Йо. 8, 51-59

51 Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.»

52 А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки.

53 Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?»

54 Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя - ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, - той мене прославляє.

55 Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово.

56 Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій - і звидів, і втішився.»

57 Юдеї ж йому: «Ще й п'ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?»

58 І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.»

59 І вхопили каміння, щоб кинути на нього, - та Ісус перейшов посеред них і полишив храм.