Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
301234
5
6
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031123

Опис

Картинка приоритету свята Преп. Теодора Сикеота


Святий Теодор Сикеот народився у містечку Сикеї в Малій Азії. На 14 році життя оселився у печері біля церкви, де невдовзі він вигнав злого духа з біснуватого хлопця. Потім Теодор поселився у печері на високій горі і вів усамітнене життя. Через якийсь час 18-річного юнака було висвячено на священика.

Бажаючи більшого поступу у християнській досконалості, Теодор пішов на прощу до Єрусалима. У Хозевітському монастирі він постригся у ченці. Бог наділив Теодора даром чудотворення. Повернувшись додому, він заснував Сікейський монастир. Невдовзі став єпископом, був ревним та жертвенним пастирем. По небесну нагороду відійшов Теодор 613 року.

Духовні читання

Розділ 16 ("Наслідування Христа") 

Про терпеливе зношення чужих хиб.


Чого людина чи в себе, чи в інших не може виправити, те має терпеливо зносити, доки Бог інакше не повелить.

Подумай, може воно й краще для твоєї проби і терпеливості, без якої наші заслуги небагато важать.

Однак супроти таких перепон маєш молити Бога, щоб зволив прийти тобі на допомогу і щоб міг ти спокійно їх переносити.

Коли хтось одного або другого напоумлення не послухає, не сперечайся з ним, а понадійся на Бога: нехай буде Його воля і честь у всіх слуг Його. Він вміє добре й зле на добре обернути.

Старайся терпеливо зносити чужі вади і всілякі немочі; бо і в тебе є чимало такого, що інші люди мусять теж зносити.

Коли не можеш зробити себе таким, яким бажаєш, як можеш когось іншого направити на свій лад?

Ми раді бачити інших без недоліків, але своїх власних хиб не виправляємо.

Хочемо, щоб інші люди цілковито виправилися, а самі не хочемо поборювати свої вади.

Нам не до вподоби широка свобода інших людей, а не хочемо, щоб хтось заборонив нам те, чого просимо.

Хочемо, щоб лиш інших в`язали правила, а самі не бажаємо далі обмежувати себе.

Як добре видно, що ми рідко коли судимо ближніх так, як себе самих.

Коли б усі були без догани, то що тоді мали б терпіти від інших ради Бога?

Тим часом сам Бог велів носити тягарі один одного (Гл.6,2), бо ніхто не без вади, ніхто не без тягаря, ніхто без інших не обійдеться, ніхто ж сам із себе не є мудрий; але треба нам взаємно терпіти один одному, взаємно потішати, допомагати один одному, навчати і нагадувати.

А скільки в кого буде чесноти, те найкраще виявиться, як трапиться якась пригода.

Бо пригоди не роблять чоловіка слабким: вони тільки показують, який він.

Читання

Ап. – Ді. 32 зач.; 13, 13-24

13. А з Пафосу ті, що були з Павлом, пустилися на море й прибули в Пергу Памфілійську, але Йоан, відлучившися від них, повернувся в Єрусалим. 14. Вони ж, пройшовши поза Пергію, прийшли в Антіохію Пісідійську і дня суботнього ввійшли до синагоги й посідали. 15. А по прочитанні закону та пророків наставники синагоги послали їм сказати: «Мужі брати, як маєте якесь слово втіхи для народу, скажіте.» 16. Встав тоді Павло і, давши знак рукою, мовив: «Мужі ізраїльські й ви, що боїтеся Бога, слухайте! 17. Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і підняв угору цей народ, під час його побуту в Єгипетській землі, і потужньою рукою вивів їх із неї. 18. І сорок років годував у пустині; 19. вигубивши ж сім народів у землі Ханаанській, дав їм у спадщину їхню землю, 20. майже по чотириста п'ятдесятьох роках. А після цього дав їм суддів аж до пророка Самуїла. 21. Потім вони домагалися царя, і Бог дав їм Саула, сина Кіша, мужа з покоління Веніямина: сорок років. 22. Та (Бог), відкинувши його, настановив їм царем Давида, якому так засвідчив: Я знайшов Давида, сина Єссея, чоловіка мені до серця, що виконає всю мою волю. 23. З його потомства, згідно з обітницею, Бог воздвиг Ізраїлеві Спасителя Ісуса, 24. під час коли Йоан перед його приходом проповідував усьому ізраїльському народові хрищення покаяння.

Єв. – Йо. 18 зач.; 6, 5-14

5. Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа:«Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?» 6. Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити. 7. Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.» 8. Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра: 9. «Є тут один хлопчина; він має п'ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!» 10. І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки - числом тисяч із п'ять. 11. І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли. 12. Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.» 13. Отож зібрали - і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли. 14. Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»