Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
30123456
7
8
910111213
14151617181920
21222324252627
28293031123

Опис

Картинка приоритету свята Ап. і єванг. Марка


 

Святий євангелист Марко

Святий Марко євангелист званий також Іван, був родом з Єрусалима і походив з левітської родини. Будинок його матері служив святим апостолам і першим християнам місцем для зібрань. Перші кроки в апостольській праці Марко зробив під проводом св. Павла, який забрав його з собою до Антіохії. 

Пізніше Марко прибув до Рима, де під час ув'язнення св. Павла був йому за помічника. Марко написав перед 45 роком у Римі Євангеліє, у якому він переказує науку, яку чув від св. Петра. Особливим символом євангелиста Марка став лев. Декілька років він був єпископом єгипетського міста Олександрії, де і загинув мученицькою смертю за правління імператора Нерона.

 

Духовні читання

Святий Тома Кемпійський.  "Наслідування Христа" 

Розділ 19

Про вправи доброго ченця.

Життя доброго ченця має бути багате на всі чесноти, щоб таким був у душі, яким видається людям ззовні. І справедливо, він у душі має бути ще більшим, ніж тим, що видно зверху, бо Бог на нас дивиться. Йому всюди, де б ми не були, маємо віддавати якнайбільшу честь і перед Його лицем маємо поводитися свято, як ангели.

День у день маємо відновлювати нашу постанову і заохочувати себе до ревності, наче б то ми лише сьогодні почали духовне навернення, і так молитися: "Допоможи мені, Господи Боже, в добрій постанові і в Твоїй святій службі, і дай мені ось тепер, сьогодні, добре почати, бо те, що я донині робив, це ніщо!"

Від нашої постанови залежить міра нашого поступу вперед: а хто хоче далеко вперед поступити, тому треба багато пильності. Бо чоловік гадає, а Бог вирішує, та й життя чоловіка не є в його руках.

Коли не раз не витримує той, хто суворо собі постановив, то що буде з тим, хто рідко коли або не так непохитно щось постановляє?

Є багато перешкод, які в різний спосіб спонукають до змарнування нашої постанови, але навіть невеличке занедбання рідко коли пройде без якоїсь втрати.

Постанова праведних залежить більше від Божої благодаті, ніж від їхньої власної мудрості: на Нього вони надіються у всьому, до чого піднімаються.

Коли часом задля набожності або братньої послуги залишимо якусь щоденну вправу, без зусиль зможемо її пізніше доповнити.

Але коли її легкодушно залишається з неохоти в душі, або з недбайливості, то це вже значна провина і дасться не без шкоди відчути.

Нехай ми стараємося, як зможемо, все-таки не в одній речі хоч легко, але провинимося.

Однак треба зробити собі якусь певно означену постанову, особливо проти того, що нам найбільше на перешкоді.

Так само мусимо розглянути і впорядкувати наші заняття і наше серце, бо одне й інше спричинюється до поступу.

Коли ти не в змозі постійно тримати свої думки разом, то збирай їх хоч часом, принаймні, раз на день, себто рано або ввечір.

Вранці роби постанову, а ввечері розглянь свою поведінку, який ти був сьогодні в слові, вчинках та думці, бо, може, ними не раз образив Бога і ближнього.

Знаряди себе, як годиться борцеві, проти диявольського лукавства; загнуздай лакімство, і тоді легше стримаєш будь-яке змислове пожадання.

Ніколи не будь зовсім без заняття: або читай, або пиши, або молися, або розважай, або роби якусь іншу корисну роботу.

Однак тілесні вправи треба робити уважно і не всі однаково можуть їх виконувати.

Те, що не є спільною практикою, не треба на людях показувати, бо свої особисті вправи безпечніше робити в затишку.

Однак треба тобі стерегтися, щоб ти не став неохочим до спільних вправ і не віддав переваги окремішнім.

А коли ти вірно виконав свій обов`язок і постанову, і ще лишається вільна хвилина, тоді віддайся своїй вправі. як того вимагає твоя побожність.

Не всі можуть виконувати одну й ту саму вправу: але одна надається більше тому, інша іншому.

Так само відповідно до пори різні вправи стають у вподобі: бо одні миліші нам у свята, а інші в будні.

Одних треба нам під час спокуси, а інших у хвилині спокою і відпочинку.

Про одне добре нам думати, коли сумуємо, а про інше, коли з Господом веселимось.

На великі празники треба поновити добрі вправи і ревніше благати у святих допомоги.

Від одного свята до другого маємо уявляти собі, що мов би то тоді ми мали покинути цей світ і прибути на вічний празник.

І тому в такі богомільні дні треба старанно готувати себе і побожніше жити, і точніше пильнувати усіх постанов, так ніби вже невдовзі мали б одержати від Бога винагороду за нашу боротьбу.

А хоч воно й буде відкладено на пізніше, будьмо переконані, що ми ще не приготовані як слід, та й негідні такої великої слави, яка має явитися нам у назначену пору, стараймося ще краще приготуватися до смерті.

"Блаженний той слуга, - каже євангелист Лука (12,43-44), - якого Господь, коли прийде, застане, як він пильнує. По правді, кажу вам, поставить його над усім своїм добром".

Читання

Діяння святих апостолів 15, 35-41 

В тих днях Павло й Варнава лишилися в Антіохії, де вони з багатьма іншими навчали та звіщали слово Господнє. По кількох днях сказав Павло до Варнави: Вернімось, відвідаймо братів у кожному місті, де ми були звіщали слово Господнє, щоб довідатися як проживають. Варнава хотів узяти з собою й Івана, прозваного Марком. Та Павло вважав ліпше не брати з собою того, що відлучився від них у Памфілії і не пішов був з ними до праці. І виникла гостра суперечка, так що розстались. Варнава взяв зі собою Марка і відплив до Кипру Павло, вибравши Силу, рушив в дорогу, переданий братами Господній благодаті. І проходив він через Сирію та Кілікію, зміцнюючи Церкви.

Євангеліє від Івана 10, 27-38 

Сказав Господь: Мої вівці голосу Мого слухаються, і Я їх знаю: вони йдуть слідом за Мною, і Я даю їм життя вічне. Не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх з Моїх рук. Отець Мій, який Мені дав їх, більший від усіх, і ніхто не зможе вирвати їх з рук Отця мого! Я і Отець — Одно. Юдеї знов сягнули по каміння, щоб каменувати Його. Ісус мовив до них: Багато добрих діл Я показав вам від Отця Мого. За котре з тих діл каменуєте Мене? Юдеї відповіли Йому: За добре діло ми Тебе не каменуємо, а за богохульство! За те, що, бувши людиною, Ти робиш з себе Бога! Озвався до них Ісус: Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: Ви — боги? Коли, отже, закон зве богами тих, до яких було слово Боже, а Писання не може бути порушеним, то як же до Того, кого Отець освятив і послав у світ, ви говорите: Ти богохулиш, бо Я сказав, що Я — Син Божий? Не вірте Мені, якщо Я не роблю діл Отця Мого! Коли ж роблю, і ви не хочете Мені вірити, ділам вірте, щоб ви пізнали і увірували, що Отець у Мені, і Я в Отці.