Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
28293031123
45678910
11121314151617
18192021
22
2324
2526272829301

Опис

Картинка приоритету свята Свят. Кирила, аєп. Олександрійського


Святий Кирило Олександрійський став 412 року патріархом Олександрії. Він врятував увесь християнський Схід від несторіянської схизми, очоливши 431 року в Ефесі III Вселенський Собор, який осудив єретика Несторія і його фальшиве вчення. Кирило написав багато творів, зокрема про Пресвяту Євхаристію, де наголошував на потребі частого св. Причастя. По небесну нагороду відійшов 444 року.

Духовні читання

Роздумування над різними Божими добродійствами.

Слуга. Відчини, Господи, моє серце для Твого закону і навчай мене поводитися за Твоїми заповідями.
Дай мені зрозуміти Твою волю і пам`ятати про Твої добродійства з великою пошаною і пильно роздумувати над ними, як загалом, так і осібно, щоб міг Тобі за них достойно подякувати.
Однак я знаю і визнаю, що навіть за найменшу річ не в силі належно відплатитися подячною хвалою.
А я замалий проти всіх тих дібр, які Ти мені дав; а коли дивлюся на велич Твоєї доброти, перед Твоєю величавістю дух мій завмирає.
Все те, що ми маємо на душі й тілі, і те, що ми набули біля себе чи в собі, природним чи надприродним способом, - це Твоє добродійство і прославляє Тебе, ласкавого й доброго Благодателя, від якого ми все те добро одержали.
Хоч один дістав більше, а другий менше, та все це Твоє добро і без Тебе навіть найменшої речі неможливо мати.
Той, хто більше дістав, не може похвалитися своєю заслугою ані вивищуватися над іншими, ані погорджувати нижчим від себе; бо більший та кращий той, хто собі менше приписує, а покірніший та щиріший у подяці.
А той, хто вважає себе гіршим і не гіднішим від усіх, заслуговує на те, щоб ще більше дарів одержати.
А той, хто менше дістав, не повинен ані смутитися, ані зносити це з нехіттю, ані багатшому заздрити.
Але радше дивитися на Тебе і якнайбільше хвалити Твою доброту: що Ти роздаєш свої дари так щедро, так задарма і так радо, без огляду на людей.
Все від Тебе вийшло, тому треба хвалити Тебе в кожній речі.
Ти знаєш, що кожному найліпше буде дати, і чому цей має менше, а той більше; то не наша річ, а Твоя про те вирішувати, бо в Тебе записані заслуги кожного з них.
Тому-то, Господи Боже мій, я навіть вважаю це великим добродійством, щоб не мати багато такого, від чого на світі за людським звичаєм береться хвальба і слава.
Так що людина, коли подумає над біднотою і нікчемністю своєї особи, не тільки не відчуває через те ніякої прикрості, ні смутку, ані приниження, але радше втіху і велику радість.
Що, Ти, Боже убогих, покірних, якими на цьому світі погорджують, вибрав собі за своїх друзів і свою челядь.
Свідками того самі апостоли Твої, що їх настановив Ти князями над усією землею (Пс. 44,17).
А вони, такі покірні і простенькі, далекі від усякого лукавства і хитрості, прожили свій вік на сіті без нарікань та навіть радо терпіли зневаги заради ймення Твого (Ді. 5,41) і з великою радістю приймали те, що для світу осоружне.
Таким чином ніщо не повинно так тішити того, хто любить Тебе і знає Твої добродійства, як Твоя воля щодо нього і ласкаве рішення Твого вічного Провидіння.
Воно так повинно задовольняти і втішати його, що він рад би бути найменшим, як дехто бажав би стати найбільшим.
Бути спокійним та задоволеним на останньому місці, як на першому і хотіти, щоб погорджували ним і принижували його, а навіть бути без усякого доброго імені і слави, як щоб мати більше від інших поваги і більше значення на світі.
Бо Твоя воля й любов до Твоєї честі повинна все перевищувати, більше втішати його і більше припадати йому до вподоби, ніж усі добродійства, які він одержав чи має дістати.

Св. Тома Кемпійський (Наслідування Христа) 

Читання

Ап. – Рим. 87 зач.; 4, 13-25.

13. Бож не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, - 14. бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости: 15. закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу. 16. Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім, 17. як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, - перед тим, в кого він увірував, - перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.» 18. Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!» 19. Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло - було ж йому яких сто років - і на завмерле лоно Сари. 20. Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж - скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові, 21. зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати. 22. Тому і пораховано йому це за оправдання. 23. І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому, 24. але й про нас, яким віра порахується, - нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, 25. що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання.

Єв. – Мт. 23 зач.; 7, 21-23.

21. Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! - ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі, 22. Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім'ям пророкували? Хіба не твоїм ім'ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім'ям силу чудес творили? 23. І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!