Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
2526272829301
2345678
9101112131415
1617
18
19202122
23242526272829
303112345

Опис

Картинка приоритету свята Преп Атанасія Атонського


Святий Атанасій Атонський народився 920 року в місті Трапезунті над Чорним морем у Малій Азії. Після закінчення навчання він став професором у Царгороді. Коли Атанасій познайомився зі св. Михаїлом Малеїном, то вступив до монастиря в Кимінас, що в Бітинії. Незабаром він потайки втік на гору Атон, де 961 року збудував перший монастир і став настоятелем 58 спільнот ченців. Атанасій вів строге життя, суворо відокремившись від світу. Атанасій Атонський, батько упорядкованого чернечого життя на Атоні, уснув 1003 року.

Духовні читання

Відходячи від Бога, людина відчуває пекельну муку

Я не пам'ятаю дня, у який не відчував би божественної втіхи. Перерви іноді бувають, і тоді я почуваю себе погано. Таким чином, я спроможний зрозуміти, наскільки погано живе більшість людей. Вони відійшли від Бога і тому позбавлені божественної втіхи. Чим далі людина відходить від Бога, тим їй сутужніше. А якщо мати Бога, тоді можна не мати нічого більше - і нічого більше не бажати. Вся справа в цьому. Якщо ж у людини є все, але нема Бога, то вона відчуває внутрішні муки. Тому, наскільки можливо, нам необхідно наблизитися до Бога. Тільки біля Бога людина знаходить радість - справжню, вічну. Живучи далеко від Солод­кого Ісуса, ми п'ємо гірку чашу. Коли прадавня людина стає людиною - сином царським, вона живиться божественною насолодою, небесною насолодою і переживає райську втіху, вже в цьому житті почасти відчуває райську радість. Від меншої райської втіхи людина щодня переходить до більшої і більшої. Вона запитує: «Невже в раю є щось вище за те, що я переживаю зараз?» Вона переживає такий стан, що не може займатися ніякою справою. Від цієї божественної теплоти і насолоди її ноги гнуться в колінах, немов свічі, її серце захлинається, тріпоче з радості, хоче прорвати тонку глиняну перегородку грудної клітки і полетіти -тому що земля і все земне здаються серцю нічого не вартими дрібницями.

Спочатку людина перебувала в спілкуванні з Богом. Однак потім вона відійшла від Бога і стала почувати себе так, ніби спочатку вона жила у палаці, а потім, назавжди опинившись за воротами палацу, дивилася на палац здалека і плакала. Як страждає дитина, перебуваючи далеко від матері, так страждає, мучиться людина, яка віддалилася від Бога. Відходячи від Бога, людина переживає пекельну муку. Дияволу вдалося відвести людину від Бога так далеко, що люди почали поклонятися бовванам і приносити в жертву цим бовванам своїх дітей. Як же це страшно! І ось бо біси: відкіля вони їх тільки відкопують, стількох «богів»? «Бог Хамос3!.. Тільки ім'ячко почуєш - і вже вистачить! Однак більше за всіх мучиться сам диявол - адже він відійшов від Бога, від любові далі від усіх. Але якщо відходить любов, то починається пекельна мука. Що протилежне любові? Злість. А злість і страждання - це одне й те ж.

Той, хто відійшов від Бога, зазнає бісівського впливу, тоді як той, хто живе з Богом, отримує Божу Благодать. Благодать Божа додасться тому, хто її має. А якщо людина має небагато Благодаті, але поводиться з нею без належного благоговіння, то в неї відніметься і те мале, що в неї є4. Сучасним людям не вистачає Благодаті Божої, тому що, скоюючи гріх, вони відкидають від себе і ті крихти Благодаті, що мають. А коли відходить божественна Благодать, в людину злісно входять всі біси.

Відповідно до того, наскільки люди відійшли від Бога, вони відчувають прикрість в цьому житті. У іншому житті вони будуть переживати вічний смуток. Наскільки людина живе згідно з волею Божою, настільки - ще в ньому житті - вона, до деякої міри, отримує частину райської насолоди. Або вже в цьому житті ми будемо почасти переживати райську втіху і підемо в рай, або ж ми будемо певною мірою переживати пекельну муку і -охорони нас від цього, Боже, - потрапимо в пекло. Рай це те ж саме, що добро, пекельна мука - те ж саме, що зло. Творячи добро, людина відчуває радість. Скоюючи гріх - страждає. Чим більше добра творить людина, тим більше вона тішиться, чим більше робить зла, тим сильніше страждає її душа. Чи відчуває радість злодій? Яка там радість - адже її відчуває той, хто робить добрі справи. Тут, якщо навіть знайдеш щось на дорозі і піднімеш, сказавши собі, що ця річ - твоя, відразу втратиш спокій. Той, хто знайшов, не знає, хто втратив цю річ, він нікого не скривдив і не пограбував, однак спокою все одно позбавляється. А що ж говорити про злодія! Навіть коли людина просто щось приймає від іншої - вона не відчуває тієї радості, яку відчуває, коли сама щось дає. А вже яка там радість, якщо красти і кривдити самому! Тому подивіться на тих, хто кривдить і обдурює інших: які в них страшні обличчя, як потворно вони виглядають!

Паїсій Святогорець 

Читання

Ап. – Рим. 121 зач.; 16, 17-24.

17. Благаю вас, брати, остерігайтеся тих, що ширять незгоди та зневіру проти науки, якої ви навчились, і уникайте їх; 18. бо такі служать не Господові нашому Христові, а власному череву і милими та піднесеними словами зводять серця простодушних. 19. Ваша слухняність дійшла до всіх. Ви - моя радість, але я хочу, щоб ви були мудрі в доброму і від зла чисті. 20. Бог же миру роздавить незабаром сатану під вашими ногами. Благодать Господа нашого; Ісуса Христа (хай буде) з вами. 21. Вітає вас мій співробітник Тимотей, як також Лукій, Ясон та Сосипатр, мої родичі. 22. Вітаю вас у Господі я, Терцій, що написав цього листа. 23. Вітає вас Ґай, гостинний для мене і всієї Церкви. 24. Вітає вас Ераст, скарбник міський, і брат Кварт.

Єв. – Мт. 51 зач.; 13. 10-23.

10. І приступили його учні й сказали до нього: “Чому ти притчами до них говориш?” 11. А він у відповідь сказав їм: “Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано. 12. Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. 13. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють. 14. На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, – 15. бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, –щоб я зцілив їх. 16. Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, – бо чують. 17. Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули. 18. Слухайте, отже, притчу про сіяча. 19. До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги. 20. А той, хто був сприйняв його на кам'янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає, 21. але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється. 22. А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду. 23. Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, – це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.”