Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
2526272829301
2345678
9101112131415
16171819
20
2122
23242526272829
303112345

Опис

Картинка приоритету свята Преп. Томи, що в Малеї, і Акакія, що в Ліствиці


Святий Тома був родом з Малеї, жив у IX ст. Замолоду був багатим і хоробрим вояком. За Божою ласкою полюбив Христа і одягнув чернечу рясу. Віддалившись від усіх світських справ, він відвідував побожних пустельників. Згодом Тома оселився на Малейській горі в Лаконії, де боровся з численними спокусами і з Божою допомогою підкорив своє тіло духові, ставши справжнім переможцем над собою. Помер Тома у глибокій старості. На його гробі діялися численні чуда.

Святий Акакій Синайський жив в VI столітті. Був послушником у монастирі. Покірливий чернець був дуже терпеливий і беззаперечно слухав свого наставника, у якого був жорсткий характер. Він примушував преподобного працювати понад міру, морив його голодом, нещадно бив. Незважаючи на таку поведінку, преподобний Акакій покірно переносив ці приниження і дякував Господеві за все. Невдовзі святий Акакій помер. Його смерть сприяла наверненню його наставника.

Духовні читання

Своїм гріхом ми даємо дияволу владу над собою

У світі сьогодні дуже багато біснування. Диявол розгулявся не на жарт, тому що нинішні люди дали йому багато прав. Люди піддаються страшним бісівським впливам. Якась людина пояснила це дуже правильно. «Раніше, - розповідає, - диявол займався людьми, а зараз він ними не займається. Він виводить їх на [свою] дорогу і навчає: «Ну, ні пуху, ні пера!» А люди бредуть по цій дорозі самі». Це страшно. Подивіться: біси в країні Гадаринській попросили в Христа дозволу ввійти у свиней, тому що свині не давали дияволу влади над собою, і він не мав права ввійти в них без дозволу. Христос дозволив, щоб покарати ізраїльтян, оскільки закон забороняв їм вживати в їжу свинину.

А дехто, Геронде, каже, що диявола нема.

— Так, мені теж якась людина порадила забрати з французького перекладу книги «Преподобний Арсеній Каппадокійський»   ті   місця,   де   говориться   про біснуватих. «Європейці, - каже, - цього не зрозуміють. Вони не вірять у те, що диявол існує». Бачиш як: вони все пояснюють психологією. Якби євангельські біснуваті потрапили в руки психіатрів, вони піддали б їх лікуванню електрошоком! Христос позбавив диявола влади робити зло. Він може робити зло, тільки якщо сама людина дасть йому на це право. Не беручи участі в Таїнствах Церкви, людина дає лукавому ці права і стає вразливою для бісівського впливу.

Геронде, а як ще людина може давати дияволу таку владу?

— Логіка, перечення, впертість, свавілля, непослух, безсоромність - усе це характерні риси диявола. Людина стає вразливою для бісівського впливу настільки, наскільки вона має в собі перелічені вище властивості. Однак, коли душа людини очиститься, у неї вселяється Святий Дух, і людина наповнюється Благодаттю. Якщо людина забруднить себе смертними гріхами, у неї вселяється  дух  нечистий.  Якщо  ж  гріхи,  якими забруднила себе людина, не смертні, то вона є під впливом лукавого духу ззовні.

На жаль, у нашу епоху люди не хочуть відкинути свої пристрасті, власне свавілля. Вони не приймають порад від інших. Після цього починають говорити з безсоромністю і відганяють від себе Благодать Божу. А потім людина- куди не глянь - не може процвітати, тому що вона стала вразливою для бісівських впливів. Людина вже не в собі, тому що ззовні нею керує диявол. Диявол не всередині неї - Боже збав! Але навіть і ззовні він може керувати людиною.

Людина, позбавлена Благодаті, стає гіршою від диявола. Тому що диявол не робить усього сам, але підбурює людей на зло. Наприклад, він не робить злочинів, але намовляє до цього людей. І від цього люди стають біснуватими.

Паїсій Святогорець

Читання

Ап. – 1 Кор. 127 зач.; 2, 9-3, 8.

9. але, як написано: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.» 10. Нам же Бог об'явив Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі. 11. Хто бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, що у ній? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого. 12. Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога; 13. про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух, - духовні речі духовними словами подаючи. 14. Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить; це глупота для неї, і не може вона його зрозуміти, воно бо Духом оцінюється. 15. Духовна ж - судить усе, а її ніхто не судить. 16. «Хто бо спізнав задум Господній, щоб він його навчив?» Ми ж маємо задум Христовий. 1. І я, брати, не міг до вас говорити як до духовних, але як до тілесних, як до немовляток у Христі. 2. Я молоком поїв вас, не їжею, ви бо не могли їсти її, та й тепер ще не можете, 3. бо ви ще тілесні. Якже між вами зависть та суперечки, то хіба ви - не тілесні і не поводитесь як звичайні люди? 4. Бо коли хто каже: «Я - Павлів», а інший: «Я -Аполлосів», то хіба ви не звичайні люди? 5. Що таке Аполлос? Що Павло? - Слуги, через яких ви увірували, і то як кому дав Господь. 6. Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, 7. так що ні той, хто садив, є чимось, ні той, хто поливав, а Бог, який зрощує. 8. І хто садить, і хто поливає, є одне; але кожний отримає власну нагороду згідно з своїм трудом.

Єв. – Мт. 53 зач.; 13. 31-36.

31. Іншу притчу він подав їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. 32. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.” 33. Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” – 34. Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, 35. щоб збулося сказане пророком: “Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.” 36. Тоді він відіслав народ і прийшов додому.