Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
2526272829301
2345678
9101112131415
16171819202122
232425
26
272829
303112345

Опис

Картинка приоритету свята Собор архангела Гавриїла; преп. Стефана Савваїта


Собор Архангела Гавриїла святкується наступного дня після Благовіщення, тобто 26 березня. 13 липня це свято святкується повторно. Приводом до його встановлення, імовірно, стало освячення в ХVII столітті у Константинополі храму, спорудженого на честь святого Архистратига.

Святий Стефан Саваїт жив у лаврі св. Сави, тому й одержав прізвисько Саваїт. До монастиря він прибув разом зі своїм дядьком св. Іваном Дамаскином, який керував його духовним життям п'ятнадцять років. Невдовзі Стефан став настількии досконалим ченцем, що Господь обдарував його даром ясновидіння. Коли недостойні просили його молитися за них, Стефан, бачачи їхнє жалюгідне життя, відповідав: "Нехай ваші діла моляться за вас, бо мої молитви вам не допоможуть, доки противляться ваші діла". А праведним говорив: "Ви добре стоїте, але дивіться, щоб не впасти; витривайте до кінця, щоби бути спасенними". Своє праведне життя закінчив Стефан Саваїт 794 року.

Духовні читання

Молитва

Злочинними помислами осквернив я, Спасе, ранами гріхів життя моє і через те стратив Божественний образ Твій, Чоловіколюбче Боже, але змилуйся наді мною.

Читання

Ап. – 1 Кор. 136 зач.; 6, 20-7, 12.

20. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі! 1. А відносно того, що ви мені писали, то воно добре чоловікові не займати жінки. 2. Однак, з уваги на розпусту, кожний хай має свою жінку, і кожна хай має свого чоловіка. 3. Хай чоловік віддає належне жінці, так само й жінка - чоловікові. 4. Жінка не має влади над своїм тілом, лише - чоловік; так само й чоловік не має влади над своїм тілом, лише - жінка. 5. Не ухиляйтесь одне від одного, хіба що за взаємною згодою, до часу, щоб вам віддатися молитві, а потім сходьтеся разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестриманістю. 6. Говорю це як раду, а не як наказ. 7. Я бажав би, щоб усі люди були, як я, та кожний має свій особливий дар від Бога, один - такий, а другий - інший. 8. Кажу ж нежонатим та вдовицям, що добре їм, коли зостануться, як я; 9. але коли не можуть стриматися, нехай одружуються: ліпше одружитися, ніж розпалюватися. 10. Одруженим же наказую не я, але Господь: Жінка нехай не розлучається від свого чоловіка; 11. коли ж розлучиться, нехай зостанеться незаміжня, або нехай помириться з чоловіком, - а чоловік нехай не відпускає жінки! 12. А іншим то кажу я, не Господь: Коли якийсь брат має невіруючу жінку, і вона погоджується з ним жити, нехай її не відпускає.

Єв. – Мт. 57 зач.; 14, 1-13.

1. Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника, 2. і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!” 3. Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа; 4. Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.” 5. Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка. 6. Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові; 7. отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить. 8. Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.” 9. І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, – 10. тож послав стяти голову Йоанові в темниці. 11. Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері. 12. І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса. 13. Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.