Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
2526272829301
2345678
9101112131415
16171819202122
2324252627
28
29
303112345

Опис

Картинка приоритету свята Володимира Великого


Святий Володимир Великий народився 954 року в Києві. Був онуком св. княгині Ольги, яка була християнкою і мала на нього великий вплив. Князь Володимир не тільки сам навернувся з поганства до християнства, але й посприяв тому, щоб увесь український народ прийняв Христову віру. Існує багато версій щодо часу і місця хрещення князя. Найбільш правдоподібною є візантійська. Після свого хрещення у Києві Володимир наказав нищити поганських ідолів, але робив це помірковано. Коли більшість людей ознайомилися з основними правдами християнської віри, тоді він звелів усім киянам зійтися 988 року на березі Дніпра, аби прийняти св. Хрещення, що ті радо й виконали. За наказом князя було збудовано чимало храмів, зокрема Десятинну церкву в Києві. Князь Володимир уснув у 1015 році. Церква називає його рівноапостольним і хрестителем України.

Духовні читання

Про молитву за Божу допомогу і про сподівання на відновлення благодаті.

Господь. Сину! Я, Господь, зміцнюю тебе в день смутку (Наум. 1,7). Приходь до мене, коли негаразд з тобою.
Найбільше відвертає втіху з неба те, що запізно звертаєшся до молитви. 
Бо ти, поки почнеш мене ревно благати, тим часом шукаєш усілякої іншої втіхи і розваги у світських речах. 
Тому буває так, що все те мало що допомагає, доки не пізнаєш, що я – Той, хто спасає уповаючих на мене, і крім мене немає ні доброї поради, ані навіть ліку корисного на тривалий час. 
А коли вже після бурі твій дух знову підніметься, тоді оздоровися у світлі мого змилування, бо я близько, щоб усе оновити, не тільки цілком, але в повну розкіш. 
Чи є, може, щось затяжке для мене, або хіба я буду схожий на такого, що обіцяє, а не виконує? 
Де твоя віра? Стій, не піддавайся і витримай! 
Будь терпеливим і мужнім, а в свою пору прийде до тебе втіха. 
Дожидайся мене, чекай, я прийду і стану тобі в пригоді. 
Це спокуса, що нападає на тебе, і нікчемний страх, що тебе тривожить. 
Навіщо клопотатися тим, що колись може трапитись? Хіба тільки для того, щоб безперестанку сумувати. Доволі дневі того лиха, що його має (Мт. 6,34). 
Немає сенсу журитися або тішитися чимось прийдешнім; можливо воно ніколи й не станеться. 
Але така вже людська природа, що дається ошукати себе таким марам; все-таки так легко піддаватися підшептам ворога – ознака слабкого духа. 
Бо йому байдуже, чи він правдою, чи брехнею піддурює і зводить, чи він призводить до упадку замилуванням у теперішніх речах, чи страхом перед сподіваними. 
Так нехай же не турбується твоє серце і не лякається (Йо. 14,27). 
Віруй у мене і уповай на моє милосердя. 
Коли гадаєш, що ти від мене далеко, то навіть не уявляєш наскільки я близько коло тебе. 
Коли думаєш, що вже, мабуть, все пропало, тоді нераз саме більша нагода для заслуги і зиску. 
Не все ще пропало, коли щось цілком інакше випаде. 
Не треба судити за теперішнім своїм станом й перейматися надто тягарем, звідки б він не прийшов, і падати духом так, мов би вже вся надія на порятунок пропала. 
Не думай собі, що я вже тебе навіки покинув, коли на хвилину зіслав на тебе якусь журбу або не дав тобі сподіваної втіхи, - така дорога веде до Царства Небесного. 
Безсумнівно, для тебе і всіх інших моїх слуг більша користь із того, коли прикрості досвідчать вас, аніж коли б вам велося завжди так, як самі хочете. 
Я знаю потаємні помисли. Яка то велика користь для твого спасіння деколи лишити тебе без втіхи, щоб ти часом не загордився у своєму добробуті і не був надто великої думки про себе. 
Те, що я дав, я можу відібрати і знову дати, коли мені сподобається. 
Якщо дам, то воно є моїм, а коли відберу, то твого я не взяв, бо мій є кожний добрий дарунок і всякий святий дар (Як. 1,17). 
Коли зішлю на тебе якийсь тягар або прикрість, не ремствуй і не падай духом; я можу швиденько дати пільгу і весь тягар перемінити в радість. 
А все-таки, навіть коли так з тобою чиню, я справедливий і достойний великої хвали. 
Коли маєш досить розуму і сприймаєш все як слід, то не повинен ніколи через прикрості так тяжко смутитися, але радше тішитися і дякувати за них. 
Навпаки, вважай це за єдину радість, що я не щаджу тебе і боляче б`ю. 
Як Отець полюбив мене, так і я вас люблю (Йо. 15,9), сказав я своїм любим учням. 
Бо ж не на дочасні радощі я послав їх, але на завзяту боротьбу; не на шанобу, а на зневаги; не на безділля, а на працю; не на спокій, а на терпеливе збирання рясних плодів. 
Затям собі, мій сину, ці слова!

Читання

Рівноап.: Ап. – Гал. 200 зач.; 1, 11-19.

11. Звістую вам, брати, що Євангелія, яку я вам проповідував, не є за людською мірою; 12. бож я її не прийняв, ані навчився від людини, лише - через об'явлення Ісуса Христа. 13. Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я несамовито гонив Божу Церкву та руйнував її. 14. Я перевищував у юдействі багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. 15. Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, 16. зволив об'явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, то я негайно, ні з ким не радившись, 17. ані не подавшися в Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, пішов в Арабію, а потім знову повернувся в Дамаск. 18. По трьох роках по тому пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п'ятнадцять день. 19. А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

Єв. – Йо. 35 зач.; 10, 1-9.

1. «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, - злодюга той, розбійник! 2. Хто ж увіходить дверима, той вівцям - вівчар. 3. Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх. 4. А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають. 5. Не підуть за чужим вони - втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.» 6. Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм. 7. Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я - двері для овець. 8. Усі, скільки їх передо мною прийшло, - злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх. 9. Я - двері. Хто ввійде крізь мене - спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!