Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
2526272829301
2345678
9101112131415
16171819202122
232425262728
29
303112345

Опис

Картинка приоритету свята Свящ. Атиногена і десятьох учнів його.


Святий Єпископ Атеноген і його десять учнів загинули під час Діоклетіанового переслідування християн у вірменському місті Севастії. Св. Василій Великий вважав Атеногена автором гарної церковної пісні "Світе тихий", яку співаємо на Вечірні.

Духовні читання

Про байдужість до створінь, лиш тільки б знайти Творця.

Слуга. Господи, конче треба мені ще ласки, коли маю дійти до того стану, де вже ніхто, ніяке створіння не зможе мені стати на заваді.
Бо доки мене що-небудь спиняє, я не можу до Тебе вільно злітати. 
Той хотів вгору злітати, хто казав: "Хто дасть мені крила, як голубові, хай злечу і спочину?" (Пс. 54,7). 
Що спокійніше за невинне око? А хто вільніший за того, який нічого не прагне на землі? 
Так треба піднятися понад усі створіння, себе цілком зректися і в такому стані свободи духа бачити, як Ти, Творець усього, не маєш ніякої схожості зі створіннями. 
А поки хто не звільниться від усякого прив`язання до створінь, доти він не може пильнувати вільно Божих речей. 
Тому-то так мало видно людей богомислених, бо мало хто вміє цілковито відсторонитися від проминаючих створінь. 
Треба великої ласки для того, щоб вона підняла душу вгору і занесла її високо, вище неї самої. 
І коли чоловік не піднесеться духом вгору, не звільниться від усіх створінь і не з`єднається з Богом увесь, - все те, що він знає, а навіть і те, що має, не має великої ваги. 
Тривалий час той чоловік буде злиденним і до землі прибитим, який вважає за велику річ щось інше, а не єдине незмірне і вічне Добро. 
Бо все, що не є Бог, є ніщо – і таким треба його вважати. 
Є велика різниця між мудрістю просвіченого і богомільного чоловіка і знанням вченого і пильного богомольця. 
Далеко вища та наука, що пливе з висоти, з Божого джерела, ніж та, яку із зусиллям здобуває людський розум. 
Знайдеться чимало таких людей, що бажають богомисленного життя, але вони не намагаються вкластися в ті рамки, які воно вимагає. 
Для них це велика перепона, що вони спиняються на видимих знаках і змислових речах, а мало чого дотримуються з правдивого умертвіння. 
Не знаю, що це є, який дух веде нас і до чого прямуємо: ми, що, здається, називаємося духовними, а пильнуємо і дуже побиваємося за проминаючими марницями, - а проте, що діється в нашій душі, ми мало думаємо і рідко коли збираємо для цього наші думки докупи. 
Та, на жаль, після такого короткого зібрання думок докупи ми знову розсіваємося і не перебираємо докладно наших справ. 
Не зважаємо на те, де гніздяться наші побажання, і не плачемо над тим, яке все те нечисте. 
Тому, що всяке тіло зі своєї дороги (Бт. 6,12), і наступив великий потоп. 
Отож, коли наші побажання серця дуже зіпсувалися, то відповідно хибні і ті справи, які з нього випливають, засвідчуючи убогість нашої душі. 
З чистого серця виростає плід праведного життя. 
Потім люди цікавляться, скільки хто зробив; але як чесно вони самі це робили, того вже так старанно не розглядають. 
Вони вивідують, чи хто відважний, чи багатий, чи хороший, чи спосібний, чи талановитий письменник, чи добрий співак, чи старанний робітник; але який він духом, який терпеливий та лагідний, який побожний та богомільний – про те рідко хто говорить. 
Природа оглядає зовнішність людини, а ласка звертається до глибини серця. 
Перша раз у раз обманюється; друга ж уповає на Бога і не ошукається.

Читання

Ап. – 1 Кор. 139 зач.; 7, 35-8, 7.

35. Кажу це вам на вашу користь, - не щоб накинути на вас петлю, але щоб ви гідно та ревно трималися Господа. 36. Коли ж хтось думає, що він негоже чинить супроти дівчини своєї, дозволивши перецвісти їй, і так мало б бути, то нехай робить, що хоче, він не згрішить; нехай одружується. 37. Але коли хтось твердо стоїть при своїй думці, і, без примусу, маючи владу робити, що захоче, вирішив у своїм серці берегти свою дівчину, той робить добре. 38. Тому той, хто віддає свою дівчину заміж, робить добре, а той, хто не віддає, робить ще краще. 39. Жінка - прив'язана до свого чоловіка, скільки віку його. Коли ж чоловік умре, вона вільна; за кого вона хоче, може вийти заміж, аби лише у Господі це було. 40. Однак, на мою гадку, вона буде щасливіша, коли зостанеться такою. Думаю, що і я маю Духа Божого. 1. Щождо ідоложертовного м'яса, то всім нам відомо, бо маємо знання; знання ж роздимає, а любов будує. 2. Коли хтось думає собі, що він щось знає, той ще не знає, як треба знати. 3. Якже хтось любить Бога, той спізнаний ним. 4. Отже, відносно споживання ідоложертовного м'яса, ми знаємо, що ідол є ніщо у світі, і що немає іншого Бога, крім одного. 5. Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи на землі, - їх бо і справді є чимало, отих богів, та чимало тих панів, - 6. для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від якого все і для якого - ми; і один Господь Ісус Христос, через якого - усе, і ми через нього. 7. Та не всі мають це знання. Деякі з-за привички до ідолів аж по сьогодні споживають м'ясо як ідольську жертву, а сумління їхнє, бувши слабке, скверниться.

Єв. – Мт. 63 зач.; 15, 29-39.

29. Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там. 30. Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх. 31. І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, – і прославляли Бога Ізраїля. 32. Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: “Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зо мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі.” 33. Кажуть до нього його учні: “Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?” 34. Ісус спитав їх: “А скільки в вас хлібів?” “Сім”, – кажуть, – “і кілька рибин.” 35. Тоді він звелів людям сісти на землю, 36. взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям. 37. Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів. 38. Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей. 39. І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.