Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
303112345
67891011
12
13141516171819
20212223242526
272829303112

Опис

Картинка приоритету свята Ап. Сили, Силуана, і тих, що з ними


Деякі затяті юдеї домагалися від поган, що приймали християнську віру, зберігати всі старозавітні приписи. На Єрусалимському соборі у 50 році апостоли постановили не примушувати навернених поган до обрізання. Це рішення Собору доручили також виконати Силі, який вирушив разом з Юдою до Антіохії, щоб повернути місцевим християнам спокій, втішити і скріпити їхню віру.

Згодом Сила разом зі св. Павлом вирушив на місійну працю у Сирію та Кілікію, а потім до Македонії, де їх схопили і кинули до в'язниці. Павло і Сила чудесним способом врятувалися, а тюремник, який їх охороняв, навернувся до правдивої віри. Побувавши у Римі, Сила повернувся до Коринта і став єпископом цього міста. Існують передання, що Сила загинув мученицькою смертю в Македонії.

Духовні читання

— Навіщо Бог допускає дияволу нас спокушати?

— Для того, щоб відібрати Своїх дітей. «Роби, дияволе, все, що хочеш», - говорить Бог. Адже що б не робив диявол - у результаті він все одно поламає собі зуби об наріжний камінь - Христа. І якщо ми віруємо в те, що Христос є наріжним каменем, то нам нічого не страшно.

Бог не допускає випробовування, якщо з нього не вийде чогось доброго. Коли бачить, що добро, яке станеться, буде більшим, ніж зло, Бог залишає диявола робити свою справу. Пам'ятаєте Ірода? Він вбив чотирнадцять тисяч дітей і поповнив небесне воїнство чотирнадцятьма тисячами мучеників-ангелів. Ти десь бачила мучеників-ангелів? Диявол обламав собі зуби! Діоклетіан, жорстоко мучивши християн, був співробітником диявола. Але, сам того не бажаючи, він зробив благо Христовій Церкві, збагативши її святими. Він думав, що винищить усіх християн, але нічого не домігся - тільки залишив нам для поклоніння безліч святих мощей і збагатив Церкву Христову.

Бог вже давно міг би розправитися з дияволом, бо Він - Бог. І зараз, варто Йому тільки захотіти, Він може скрутити диявола в баранячий ріг, [на віки вічні] відправити його в пекельну муку. Але Бог не робить цього для нашого блага. Хіба Він дозволив би дияволу терзати і мучити Своє творіння? І, однак, до якоїсь межі, до часу Він дозволив йому це, щоб диявол допомагав нам своєю злобою, щоб він спокушав нас, і ми вдавалися до Бога. Бог допускає тангалашці спокушати нас, тільки якщо це веде до добра. Якщо це до добра не веде, то Він йому цього не допускає. Бог усе допускає для нашого блага. Ми повинні в це вірити. Бог дозволяє дияволу робити зло, щоб людина боролася. Адже без виминання, без тертя - не буде і калача. Якщо б диявол не спокушав нас, то ми могли б загордитися, начебто ми святі. І тому Бог допускає йому вражати нас своєю злобою. Бо, завдаючи нам ударів, диявол вибиває все сміття з нашої запиленої душі, і вона стає чистішою. Або Бог дозволяє йому накидатися і кусати нас, щоб ми зверталися до Нього за допомогою. Бог кличе нас до Себе постійно, але переважно ми віддаляємося від Нього і знову звертаємося до Нього, тільки коли нас підстерігає небезпека. Коли людина з'єднається з Богом, то лукавому нема де втиснутися. Але, крім цього, і Богові нема чого дозволяти дияволу спокушати таку людину, адже Він допускає це для того, щоб той, що спокушається, був змушений наблизитися до Нього. Але так чи інакше, лукавий робить нам добро - допомагає нам освятитися. Заради цього Бог його і терпить.

Бог залишив вільними не тільки людей, але і бісів, оскільки вони не шкодять, та й не можуть зашкодити душі людини, крім тих випадків, коли сама людина хоче зашкодити своїй душі. Навпаки, люди злі чи неуважні -які, не бажаючи цього, роблять нам зло, - готують нам нагороду. «Якби не було спокус,- ніхто б не врятувався», - говорить один Авва. Чому він так стверджує? Тому що через спокуси відбувається чимала користь. Не тому, що диявол був би колись здатний зробити добро, ні - він злий. Він хоче розбити нам голову і кидає в нас камінь, але Добрий Бог... ловить цей камінь і вкладає його нам у руку. А в долоньку іншої руки Він насипає нам горішків, щоб ми розкололи їх цим каменем і поїли! Тобто Бог допускає спокуси не для того, щоб диявол нас тиранив. Ні, Він дозволяє йому спокушати нас, щоб у такий спосіб ми здавали іспити на входження в інше життя і при Другому Христовому Пришесті не мали надмірних претензій. Нам треба гарненько зрозуміти, що ми воюємо із самим дияволом і будемо воювати з ним, поки не підемо з цього життя. Поки людина жива, у неї багато роботи, щоб зробити свою душу кращою. Поки вона жива, у неї є право на складання духовних іспитів. Якщо ж людина помре й одержить двійку, то зі списку тих, хто складає іспит, вона відраховується. Повторного складання вже не буває.

Паїсій Святогорець

Читання

Ряд.: Ап. – 1 Кор. 157 зач.; 14, 26-40.

26. Що ж, брати? Коли ви сходитеся, а той має пісню, той навчання, той об'явлення, той мову, той пояснення - все хай буде для збудування! 27. Коли хтось говорить мовами, нехай буде їх двоє, а щонайбільше троє, і нехай один пояснює, і то по черзі. 28. Коли ж немає кому пояснити, нехай мовчить у церкві; нехай собі й Богові говорить. 29. Щождо пророків, то нехай двох або трьох говорить, інші ж хай розсуджують. 30. А як комусь з присутніх дано об'явлення, хай він перший мовчить. 31. Бо всі ви можете один за одним пророкувати, щоб усі навчились і всі були підбадьорені. 32. Духи пророків коряться пророкам, 33. бо Бог є Бог не безладу, а миру. Жінки ж, як у всіх церквах святих, 34. нехай мовчать, їм бо не дозволено говорити; нехай будуть у покорі, як і закон говорить. 35. Коли хочуть чогось навчитися, хай спитають удома своїх чоловіків: бо непристойно в церкві жінці говорити. 36. Хіба то від вас вийшло слово Боже? Хіба до вас одних тільки прибуло? 37. Якже комусь здається, що він пророк або має якийсь духовний дар, хай розуміє, що те, що пишу, -це заповідь Господня. 38. А коли хтось її не знає, то й він не знаним буде. 39. Тому, брати мої, прагніть пророкування, і говорити мовами не бороніте, 40. але все нехай діється пристойно й докладно.

Єв. – Мт. 83 зач.; 21, 12-14; 17-20.

12. Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів, 13. і сказав їм: “Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, – ви ж чините з нього печеру розбійників.” 14. І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх. 17. І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував. 18. Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів. 19. Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: “Нехай повік не буде з тебе плоду!” І негайно же смоковниця всохла. 20. Побачивши це, учні здивувались і говорили: “Як це смоковниця в одну мить засохла?”