Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
303112345
6789101112
13
141516171819
20212223242526
272829303112

Опис

Картинка приоритету свята Передпразденство походу з чесним і животворящим Хрестом Господнім; праведного Євдокима


Святий Євдоким народився 810 року у побожній християнській родині й походив із Каппадокії, що в Малій Азії. Він служив у війську і хоч мав багато нагод до гріха, однак, зберігав непорушною чистоту душі й тіла, сердечно молився і допомагав убогим щедрими милостинями. Завдяки його бездоганній поведінці, сумлінності у виконанні обов'язків імператор призначив його комендантом каппадокійського полку. Євдоким був надзвичайно справедливим і нікому не чинив ніякої кривди.

Коли йому виповнилося 33 роки, він важко занедужав і закінчив своє праведне життя. Сталося це 843 року. При його гробі діялися численні чуда. Коли на прохання матері відкрили гріб, то побачили, що тіло Євдокима було нетлінне, хоч минуло більше двох років. Тоді мощі св. Євдокима перенесли до Царгорода. Там батьки збудували церкву на його честь і поклали у ній святі мощі свого сина.

Духовні читання

Людина сама від себе не має нічого доброго і не може нічим похвалитися.

Слуга. Господи, хто є людина, що Ти пам`ятаєш про неї, або та людська дитина, що Ти навідуєшся до неї? (Пс. 8,5).
Чим вона заслужила собі, що Ти дав їй свою благодать? 
Гсподи, як я можу жалітися, коли полишаєш мене, або що я можу на те сказати, коли даєш того, чого я прошу? 
Тільки так насправді я можу подумати і сказати: "Господи, я є ніщо, нічого не здолаю, не маю нічого доброго, в усьому невдалий і завжди прямую до чогось, що є нічим". 
А коли Ти мені не допоможеш і не напоумиш у серці, то я стану зовсім байдужий і ні до чого не здатний. 
А Ти, Господи, завжди є однаковим і повік залишаєшся постійно добрим, справедливим і святим. Ти добре, справедливо і свято все чиниш і мудро управляєш. 
Але я більше схильний до занепаду, ніж до поступу вперед, не завжди залишаюся в однаковому стані, бо сім пір року змінюються над моєю головою. 
Однак зразу ж кращає, як тільки Тобі сподобається і Ти подаси помічну руку, бо Ти єдиний, без людської поради, можеш допомогти і так міцно скріпити мене, що мій зір вже не буде розбігатися на всі боки, а моє серце звернеться до Тебе єдиного і в Тобі спочине. 
Та коли б я зумів як слід зректися всякої людської втіхи, чи для того, щоб набратися духа побожності, чи з потреби, що спонукає мене шукати Тебе, бо нема кому мені поради дати, тоді вже міг би напевно сподіватись на Твою благодать і тішитись даруванням нової втіхи. 
Дякую Тобі, що від Тебе все те походить, коли мені щастить. 
А я марнота і ніщо проти Тебе (Пс. 38,6), людина хитка та нікчемна. 
Так чим я можу похвалитися або за що бажати шаноби? 
Хіба за те моє ніщо? – і це є найбільший обман. 
Справді, порожня слава – то люта зараза і найбільший обман, бо вона відвертає від справжньої слави і відбирає небесну благодать. 
Бо як тільки чоловік стане собі подобатися, то він Тобі не до вподоби; як тільки поженеться за людськими похвалами, позбувається правдивих чеснот. 
А справжня слава і святі радощі – це хвалитися ради Тебе, а не ради себе; радіти в Твоєму імені, а не своєю чеснотою; не тішитися ніяким сотворінням, хіба що задля Тебе. 
Твоє ім`я нехай славиться, не моє; хай величають Твоє діло, не моє; нехай благословиться Твоє святе ім`я, а мені хай ніщо не припаде з людських похвал. Ти моя слава, Ти радість мого серця. 
Ради Тебе я стану хвалитися і веселитися ввесь день, а про себе нічим не похвалюся, хіба що своїми немочами (ІІ Кр. 12,5). 
Нехай собі жиди шукають слави між собою; я ж пильнуватиму тієї, що походить від самого Бога. 
Бо вся людська слава, всіляка дочасна шана, всяка світова велич проти Твоєї вічної слави – марнота і мана. 
О, Правдо моя і моє милосердя, мій Боже! Свята Трійце! Тобі єдиній хвала, честь, сила і слава на віки вічні!

Читання

Ап. – 2 Кор. 184 зач.; 7,10-16.

10. Бо смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого жалувати не треба; а смуток цього світу - смерть спричинює. 11. Ось бо той смуток задля Бога - яку то він спричинив у вас старанність, яке ж виправдання, яке обурення, а який страх, яке палке бажання, яку горливість, яку відплату! Ви в усьому показали свою невинність у цій справі. 12. А коли й написав вам, то не задля того, хто образив, ані ображеного, але щоб виявилася між вами перед Богом ваша про нас дбайливість. 13. Тому ми втішилися. Та, крім цієї особистої втіхи, зраділи ми куди більше радістю Тита, що ви всі заспокоїли його дух. 14. А коли я був перед ним трохи похвалився вами, то я не зазнав сорому. Але, як ми завжди говорили вам правду, так і хвала наша перед Титом виявилась правдивою. 15. Серце його стає до вас ще прихильніше, коли він згадує послух усіх вас і як ви прийняли його з острахом та тремтінням. 16. Радію, що можу на вас покластись у всьому.

Єв. – Мр. 9 зач.; 2, 18-22.

18. Учні ж Йоана й фарисеї постили; і приходять до Ісуса та й кажуть: "Чого учні Йоанові та учні фарисеїв постять, а твої не постять?" 19. Ісус відповів їм: "Чи ж можуть постити весільні гості, доки жених з ними? Доки жених з ними, вони не можуть постити. 20. Але настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів. 21. Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини, бо інакше нова латка відірветься від старої одежини, і діра стане більша. 22. Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки, бо інакше вино прорве бурдюки, і пропаде вино, а й бурдюки, лише нове вино - у нові бурдюки!"