Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
303112345
6789101112
13141516171819
20
212223242526
272829303112

Опис

Картинка приоритету свята Препмуч. Дометія


Святий Дометій походив з Персії і був поганином. Замолоду прийняв Христову віру, а згодом вступив до чернечої обителі в Месопотамії. Звідти перейшов до монастиря свв. Сергія і Вакха над рікою Євфрат, де був висвячений на диякона. Пізніше, вважаючи себе негідним св. Тайни Священства, він покинув монастир і пішов у Сирію, де оселився в печері. Люди, довідавшись про побожного печерника Дометія, приходили до нього, просячи духовних порад. З Божою ласкою Дометій почав творити чуда. Коли імператор Юліан Відступник довідався про печерника, то звелів привести його до себе. Імператорські посланці, заставши Дометія за молитвою, наказали йому йти до імператора. Коли ж той відмовився, закидали його камінням, а печеру завалили. Дометій загинув мученицькою смертю 363 року.

Духовні читання

Проти порожнього світового знання.

Господь. Сину, нехай не турбують тебе гарненькі і велемудрі слова людей, бо царство Боже не в словах, а в силі (І Кр. 4,20).
Вважай на мої слова, що запалюють серця і просвічують уми, рожалюють і всіляко потішають. 
Ніколи не читай мого слова для того, щоб показати свою велику вченість або мудрість. 
Навчайся радше для гріхів завмирати, бо це принесе тобі більше користі, ніж знання багатьох складних наукових питань. 
Хоч багато читаєш і знаєш, все-таки мусиш вертатися до єдиного першоджерела. 
Я є той, хто навчає людину і дає малолітнім ясніше розуміння, ніж людина може навчити. 
До кого я промовляю, той зразу ж стане мудрим і зробить великий духовний поступ. 
Горе тим, що в людей вивідують багато цікавих речей, а мало що дбають про спосіб як мені служити! 
Прийде такий час. Коли з`явиться Вчитель вчителів, Христос, Господь ангелів, щоб послухати, чого кожний навчився, - цебто, щоб розгледіти совість кожного зокрема. 
І тоді зі свічкою перешукається Єрусалим (Соф. 1,12) і виявиться те, що в темноті ховалося, а переконуючі язики замовкнуть. 
Я є той, хто в одну мить так піднесе вгору покірливий розум, що він більше збагне основ віковічної правди, ніж коли б вчився у вузах десять років. 
Я навчаю без гучних слів, без плутанини здогадів, без гордої слави, без потреби доказів. 
Я є той, хто навчає погорджувати земними благами, мати нехіть до речей дочасних, шукати вічних дібр, вічні любити, ухилятися від почестей, не піддаватися згіршенням, всю надію покладати на мене, крім мене нічого більше не бажати і над усе мене гаряче любити. 
Бо один чоловік через те, що мене сердечно любив, навчився Божих правд і провіщав чудесні речі. 
Він зробив більший поступ тим, що покинув усе, ніж коли б навчався велемудрих наук. 
Але до одних я промовляю загально, до інших докладно; декому я являюсь миленько, в знаках і образах, іншим в ясному світлі об`являю тайни. 
У книжках слово однакове, але не всіх воно однаково навчає, а я правди в серці навчаю, прозираю в його глибінь, читаю думки, заохочую до творення і наділяю кожного так, як пізнаю його за гідного.

Читання

Ап. – 2 Кор. 192 зач.; 11, 5-21.

5. Однак, гадаю, що я нічим не нижчий від тих «архиапостолів»! 6. Хоч я і неук словом, але не знанням, як ми вам перед усіма та в усьому показали. 7. Невже я допустився гріха, смиряючи себе самого, щоб вас піднести вгору, - вам бо проповідував даром Євангелію Божу? 8. Інші Церкви я оббирав, беручи від них плату, щоб вам служити. 9. І коли був у вас і терпів нестачу, я не був тягарем нікому, бо мені у моїй нестачі допомогли брати, що прийшли з Македонії. У всьому я вважав на себе, щоб вам не бути тягарем, і вважатиму й далі. 10. Як істина Христова, що в мені, - цієї похвали ніхто в мене не відніме у сторонах ахайських! 11. Чому? Хіба я не люблю вас? Бог те знає. 12. А що роблю, те робитиму й далі, щоб узяти всякий привід у тих, які приводу шукають, щоб вони були схожими на нас у тому, чим хваляться. 13. Оті бо - то апостоли неправдиві, робітники лукаві, що вдають апостолів Христових. 14. Воно й не диво: сам бо сатана вдає з себе ангела світла. 15. Нічого, отже, надзвичайного в тому, коли і його слуги вдають із себе слуг праведности. Кінець їхній буде за ділами їхніми. 16. Знову кажу: Нехай ніхто мене не вважає за безумного! А як ні, то прийміть мене за безумного, щоб і я міг трохи похвалитися. 17. Що я кажу, кажу те не в Господі, але немов у безумстві, що дає мені відваги хвалитися. 18. Тому що багато інших хваляться з тілесних спонук, то і я буду хвалитися, 19. бо ви радо терпите безумних, самі такі розумні! 20. Ви терпите, коли вас хтось неволить, коли хтось об'їдає, коли хтось обдирає, коли хтось ставиться до вас ізгорда, коли хтось б'є вас в обличчя! 21. На сором кажу це, які то слабкі ми виявилися. Та в чому б там хто не виявляв сміливости, - говорю мов безумний! - я також можу її виявити.

Єв. – Мр. 15 зач.; 4, 1-9.

1. Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі. 2. І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням; 3. "Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти. 4. Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його. 5. Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока. 6. Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло. 7. А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду. 8. Ще ж інше впало на добру землю - і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше." 9. І додав: "Хто має вуха слухати, хай слухає!"