Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
303112345
6789101112
13141516171819
2021222324
25
26
272829303112

Опис

Картинка приоритету свята Муч. Фотія й Аникити


Аникит був комендантом військового підрозділу в Нікомидії у Малій Азії. Коли за імператора Діоклетіана настало криваве переслідування християн Аникита жорстоко мучили, а опісля кинули у в'язницю, де він пробув три роки. На суді він відважно прославляв Христа. Тоді приступив до нього племінник Фотій, поцілував його кайдани і почав разом з ним величати єдиного Бога. Імператор наказав Аникита і Фотія нестерпно мучити, а потім кинути в розпалену піч, де вони закінчили своє життя мученицькою смертю.

Духовні читання

Треба покладати надію на Бога, коли хтось накидається на нас із лайкою.

Господь. Сину, тримайся міцно і надійся на мене.
Бо слова не що інше, як тільки слова. 
Летять у повітрі, а каменеві не шкодять. 
Якщо винен, подумай собі, що ти радий би виправитися; а коли ти совістю чистий, то розваж, що ти радий би перетерпіти те заради Бога. 
То мало що значить, якщо часом якесь слово стерпиш, коли ти не можеш ще витримати тяжких нападів. 
А чому то такі дрібниці вражають твоє серце? Чи не тому, що ти й досі ще почуттєвий і на людей більше, ніж треба, звертаєш увагу? 
Тому, що боїшся погорди, не хочеш, щоб тебе ганили за провину і шукаєш благих виправдань. 
Але глянь на себе пильніше, і пізнаєш, що досі ще живе в тобі світ і пусте бажання припасти людям до вподоби. 
Бо коли втікаєш перед упокоренням і доганою за свої хиби, то цілком ясно, що ти не є насправді покірний і в дійсності ще не завмер для світу, ані світ не є для тебе розіп`ятий. 
Але послухай моє слово, і не зважатимеш на тисячі людських слів. 
Дивись, хоч би на тебе таке наговорювали, лиш найгірша злість може вигадати, але чим це може тобі зашкодити, якщо ти пропустиш це повз вуха і не вважатимеш того за щось більше від полови? 
Чи це зможе хоч один волосок із твоєї голови вирвати? 
Але хто не береже свого серця і Бога перед очима не має, того легко занепокоїть слово догани. 
А той, хто на мене покладається і не хоче замикатися на своїй думці, не буде мати страху перед людьми. 
Бо я суддя і знаю всі тайни. Я знаю, що як сталося, я знаю, хто скривдив і кого скривдили. 
Від мене вийшло таке слово і за моїм допустом так сталося, щоб виявилися думки багатьох сердець (Лк. 2,35). 
Я судитиму винного і невинного, але я хотів одного й другого наперед досвідчити тайним судом. 
Свідчення людське не раз підводить, мій суд правдивий – він устоїться і не зміниться. 
Звичайно не видно його і мало кому в поодиноких випадках він ясний, однак він ніколи не помиляється і не може помилитися, хоч в очах нерозумних людей він видається несправедливим. 
Тому-то в кожній справі, що приходиться судити, треба вдатися до мене, а не здаватися на свій власний суд. 
Бо праведний не занепокоїться, коли що-небудь стріне його з рук Божих (Прип. 12,21). А хоч би йому і якийсь несправедливий докір докучав, він про те не дуже дбатиме. 
Але теж і не буде нестямно тішитися, коли інші люди стануть його розумно боронити. 
Бо він зважає, що Я є Той, що дивиться в серце і утробу (Од. 2,23), що не суджу з лиця і з людського виду. 
Бо нераз в моїх очах є провиною те, що людський суд вважає добрим. 
Слуга. Господи Боже, справедливий судде, сильний і довготерпеливий, Ти, що знаєш людську неміч і прогріхи, будь моєю силою і всім моїм упованням, бо моєї власної свідомості мені не вистачає. 
Ти знаєш те, чого я не знаю, тому при кожній догані треба було мені упокоритися і дагідно знести її. 
Прости мені ласкаво, бо скільки разів я так не робив, і дай мені знову благодать більшої терпеливості. 
Бо краще для мене за Твоїм щедрим милосердям одержати прощення, ніж за своєю сподіваною праведністю обороняти те, що приховується на сумлінні. 
І хоч я ні в чому не винен, то тим я ще не можу виправдати себе, бо коли відвернеш від нас своє милосердя не оправається перед Твоїм лицем жодна жива людина (Пс. 142,2).

Читання

Ап. – 2 Кор. 197 зач.; 13, 3-13.

3. Ви бо шукаєте доказу, що у мені говорить Христос, який супроти вас не безсильний, а сильний між вами. 4. Його ж розп'ято з-за немочі, але він живе з Божої сили. Та й ми, хоч і немічні в ньому, однак будемо з ним жити з Божої сили супроти вас. 5. Досліджуйте самих себе, чи ви у вірі; випробовуйте самих себе. Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває? Хіба ви не випробувані! 6. Та, сподіваюся, ви спізнаєте, що ми не є невипробувані. 7. Ми молимося до Бога, щоб ви ніякого зла не чинили, - не, щоб ми з'явились випробувані, але щоб ви добро чинили, навіть якби ми самі з'явилися невипробувані. 8. Бо ми не можемо нічого проти правди, а лиш за правду. 9. Ми бо радуємося, коли ми немічні, ви ж - міцні. Власне про це ми й молимося, про вашу досконалість. 10. Тому й пишу вам це, не бувши поміж вами, щоб, коли прийду, не вживати строгости силою влади, яку дав мені Господь на те, щоб будувати, а не руйнувати. 11. А втім, брати, радійте, прагніть до досконалости, підбадьорюйтеся, будьте однієї думки, живіть мирно, і Бог любови та миру буде з вами. 12. Вітайте один одного святим цілунком. Всі святі вас вітають. 13. Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога і причастя Святого Духа з усіма вами!

Єв. – Мр. 18 зач.; 4, 35-41.

35. Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: "Перепливімо лишень на той бік!" 36. І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним. 37. І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався. 38. А він був на кормі, - спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: "Учителю, тобі байдуже, що гинемо?" 39. Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: "Замовкни! Ущухни!" І затих вітер, і залягла велика тиша. 40. Тоді сказав до них: "Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?" 41. І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: "Хто це такий, що йому вітер і море послушні?"