Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
303112345
6789101112
13141516171819
202122232425
26
272829303112

Опис

Картинка приоритету свята Віддання Переображення; преп. Максима Ісповідника


Преподобний Максим Ісповідник народився в Константинополі біля 580 року і виріс в благочестивій християнській сім'ї. Юнаком він отримав різносторонню освіту: вивчив філософію, граматику, риторику, досконало володів богословською діалектикою. Коли преподобний Максим вступив на державну службу, знання і сумлінність дозволили йому стати першим секретарем імператора Іраклія (611 - 641). Але придворне життя обтяжувало його, і він віддалився в Хрисопольську обитель (на протилежному березі Босфору - нині Скутарі), де прийняв чернечий постриг. Своїм смиренням він заслужив пошану від братії і був вибраний ігуменом монастиря, але і в цьому сані, через свою незвичайну скромність, він, за його власними словами, "залишався простим ченцем". 633 року на прохання одного майбутнього богослова святителя Єрусалимського Патріарха Софронія (пам'ять 11 березня), преподобний Максим залишив обитель і виїхав до Олександрії.

Імператор Констанс II наказав схопити преподобного Максима за засудження ним монофелітської єресі. Цей наказ був виконаний через п'ять років, у 654 році. Преподобного Максима звинуватили у зраді вітчизні і ув'язнили. У 656 році він був засланий у Фракію, а потім знову привезений у Константинопольську в'язницю. Преподобного разом з двома його учнями піддали найжорстокішим тортурам: кожному відрізали язик і відрубали праву руку. Потім їх заслали до Колхіди. Але тут Господь здійснив чудо: усі вони знову отримали здатність говорити і писати. Преподобний Максим уснув 13 серпня 662 року.

Духовні читання

Задля вічного життя треба зносити всі труднощі.

Господь. Сину, хай не зламають тебе труднощі боротьби, через які ти піднявся ради мене, ані журби хай не згинають дуже, але в усякій пригоді нехай підсилює і втішає тебе моя обітниця.
Я є в силі заплатити вчасно і надто. 
Не довго тут гаруватимеш і не завжди пригнітатиме тебе біль. 
Зачекай трохи і хутко побачиш кінець лиха. 
Прийде одна така година, коли скінчиться вся праця і клопіт. 
Благеньке і коротеньке все те, що з часом минається. 
Що робиш, роби добре, працюй вірно у моєму винограднику – я буду твоєю нагородою. 
Пиши, читай, співай, зітхай, мовчи, молися, мужньо знось усі труднощі і прикрощі – вічне життя варте всіх тих, та ще більших труднощів. 
Прийде спокій однієї днини, що її Господь об`явить, і не буде тоді дня, ні ночі, як у теперішню хвилину, але вічне світло, нескінчена ясність, тривалий мир і безпечний відпочинок. 
Тоді не скажеш: "Хто звільнить мене від цього смертного тіла?" (Рм. 7,24). 
І не гукнеш: "Горе мені, що моя мандрівка така довга!" (Пс. 119,5). 
Бо смерть щезне, і настане спасіння у цілковиту розкіш, без усілякої непевності серед блаженних радощів милого і світлого товариства. 
О, якби ти побачив нев`янучі вінці святих у небі! А як славно веселяться тепер ті, ким світ погорджував і вважав їх за таких, що не варті жити. 
Справді, ти зараз упокорився б аж до земного пороху і бажав би радше всім підлягати, ніж старшинувати хоч би над одною людиною. 
І не бажав би собі в цьому житті веселих днів, але радше тішився б тим, що терпиш Бога ради, і вважав би найбільшим зиском те, що люди тебе за ніщо мають. 
О, якби то ти зрозумів це і закарбував собі глибоко в серці, тоді яким чином міг би хоч раз пожалітися? 
Чи не годиться задля вічного життя зносити всі труднощі? 
Це не мала річ втратити або набути Царство Небесне. 
Тому підніми лице своє до неба. Ось я, а зі мною всі мої святі; вони вели на цьому світі велику боротьбу, а тепер втішаються, тепер вони у безпеці, тепер мають спокій і навіки залишаться зі мною у царстві мого Отця.

Читання

Ап. – Гал. 198 зач.; 1, 1-10; 20-2, 5.

1. Павло, апостол - не від людей і не через посередництво чоловіка, а через Ісуса Христа і Бога Отця, що воскресив його із мертвих, 2. і всі брати, що зо мною, Церквам Галати. 3. Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, 4. що дав себе самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого за волею Бога й Отця нашого, 5. якому слава на віки вічні! Амінь. 6. Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав Христовою благодаттю, і перейшли на іншу євангелію; 7. не те, щоб вона була справді інша, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити Євангелію Христову. 8. Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу, більше за те. ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема! 9. Як ми казали перше, так і нині повторяю: Коли хтось вам проповідує іншу Євангелію, ніж ту, що ви прийняли, -нехай буде анатема! 10. Хіба я отим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою.

20. Те, що пишу вам, то ось перед Богом, що не обманюю. 21. Потім пішов у сторони сирійські та кілікійські; 22. на обличчя ж мене не знали Церкви Юдеї, що у Христі. 23. Вони лиш чули, що той, хто колись гонив нас, тепер проповідує ту віру, яку колись руйнував, 24. і прославляли заради мене Бога.

1. Згодом, по чотирнадцятьох роках, я знову пішов у Єрусалим з Варнавою, взявши з собою і Тита. 2. А пішов я туди за об'явленням і появив їм Євангелію, яку проповідую між поганами, особливо знатнішими, чи, бува, не дарма труджуся чи трудився. 3. А й Тит, що був зо мною, бувши греком, не був примушений до обрізання. 4. А щодо облудних братів влазнів, які крадькома пролізли, щоб підглядати нашу свободу, що її маємо в Ісусі Христі, щоб нас поневолити,

Єв. – Мр. 19 зач.; 5, 1-20.

1. Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську. 2. І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа. 3. Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв'язати; 4. - раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати. 5. Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням. 6. Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому 7. і закричав великим голосом: "Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!" 8. Бо він сказав до нього: "Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!" 9. Ще й спитав його: "Як тебе звати?" Той же відрік: "Легіон - мені ім'я, багато бо нас!" 10. І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю. 11. А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що паслося собі. 12. Тож удалися до нього з проханням: "Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них." 13. І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо - близько дві тисячі! - з кручі у море та й потопилось у морі. 14. А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, - то й повиходили побачити, що сталось. 15. Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, - той, що мав у собі легіон, - і полякались. 16. І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих. 17. Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць. 18. І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому. 19. Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: "Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою." 20. Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, - отож чудувалися всі.