Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
303112
3
45
6789101112
13141516171819
20212223242526
272829303112

Опис

Картинка приоритету свята Преп. Симеона й Йоана; прор. Єзекиїла


Святі Симеон та Іван

Святі Симеон та Іван були побратимами і вели невинне життя. Одного разу вони вирушили до Єрусалима, де вступили до монастиря св. Герасима. Невдовзі пішли в пустелю й замешкали в печері. Там упродовж 29 років вони прославляли Бога молитвою і постом. Опісля побратими розлучилися: Іван залишився в пустелі, а Симеон пішов на Голгофу, де три дні молився і просив Бога, щоб його добрі діла залишилися невідомими людям. Для цього він вирішив поводитися так, наче був несповна розуму.

Симеон вирушив до міста Емізени, де навернув до правдивої віри багатьох єретиків, поган і євреїв. Наприкінці своєї земної мандрівки він відвідав Івана й предрік, що незабаром вони обоє відійдуть до Господа. Помер Симеон Юродивий, як і Іван, непомітно 590 року.

Духовні читання

Тому, хто Бога любить, Бог милий понад усе і в усьому.

Слуга. Оце Бог мій і все моє. Чого я ще хочу? Якого більшого щастя можу бажати?
О миленьке і солодке слово! – але тільки для того чоловіка, що любить Бога-Слово, а не світ і те, що є на світі. 
Бог мій і все моє! Цим багато сказано для того, хто розуміє, а тому, хто любить, приємно щоразу повторювати. 
Бо з Тобою все миле, а коли Тебе нема, все обридне. 
Ти заспокоюєш серце, даєш йому великий спокій і святкову радість. 
Ти даєш добру думку про все і у всьому Тебе хвалити, бо без Тебе ніщо не може довго подобатися. А коли щось має бути милим і приємним, то треба, щоб Твоя благодать була при ньому і Твоя мудрість додала йому смаку. 
Кому лиш Ти милий, тому ніщо інше не припаде до вподоби. 
А кому Ти не милий, то що зможе принести тому втіху? 
Але перед Твоєю мудрістю ніщо не значать світові мудреці і приятелі тілесної втіхи, бо в них там тільки марнота, а тут смерть. 
А ті, що йдуть услід за Тобою серед погорди світу і умертвіння тіла, дають докази правдивої мудрості, бо вони переходять від марноти до правди, від тіла до духа. 
Таким Бог милий; а що доброго вони знаходять у створіннях, усе обертають на славу їхнього Творця. 
Однак інакша, зовсім інакша, буває радість через Творця, а інакша через створіння; інакша через вічність, а інакша через дочасність; інакша через несотворений світ, а інакша через світло людської мудрості. 
О, віковічне Світло, ясніше за всі створені світила. Блисни з висоти сяйвом і просвіти всю глибінь мого серця! 
Очисти, звесели, проясни і оживи мого духа з усіма його силами, щоб я припав до Тебе в радісній нестямі! 
Ех, коли ж прийде ця щаслива і бажана година, щоб Ти обдарував мене своїм прибуттям і став для мене всім у всьому. 
Доки цього не буде мені дано, моя радість не буде повна. 
Досі ще, о леле! Живе в мені той стародавній чоловік, я ще не розіп`яв його на хресті, не вмертвив раз і назавжди. 
Досі ще, наперекір духові, він має сильні побажання, спричинює боротьбу в душі і не дає спокою душевному царству. 
Але Ти, що володієш силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі, встань і допоможи мені (Пс. 88,10; 43,26). Розжени орду, що хоче війни; зітри її силою своєю (Пс. 67,31; 58,12). 
Покажи, благаю, свою велич, щоб Твоя правиця уславилася, бо я не маю іншої надії, як лише на Тебе, ані пристановища, як тільки в Тебе, Господи, Боже мій!

Читання

Ап. – 1 Кор. 145 зач.; 10, 12-22.

12. Тож, коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав. 13. Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести. 14. Тому, мої улюблені, втікайте від ідолопоклонства. 15. Я вам говорю як розумним: судіть ви самі, що кажу. 16. Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової крови? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового тіла? 17. Тому, що один хліб, - нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь у одному хлібі. 18. Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що їдять жертви, не спільники з жертовником? 19. Що хочу цим сказати? Невже ідольська жертва є чимось? Або ідол є чимсь? 20. Ні! А лиш те, що погани, коли щось жертвують, то жертвують бісам, не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів. 21. Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського. 22. Чи будемо ж ми гнівити Господа? Чи ми - міцніші від нього?

Єв. – Мт. 68 зач.; 16, 20-24.

20. Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він – Христос. 21. З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. 22. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: “Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!” 23. Він обернувся і сказав Петрові: “Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.” 24. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною.