Преп. Симеона й Йоана; прор. Єзекиїла

Духовні читання

Тому, хто Бога любить, Бог милий понад усе і в усьому.

Слуга. Оце Бог мій і все моє. Чого я ще хочу? Якого більшого щастя можу бажати?
О миленьке і солодке слово! – але тільки для того чоловіка, що любить Бога-Слово, а не світ і те, що є на світі. 
Бог мій і все моє! Цим багато сказано для того, хто розуміє, а тому, хто любить, приємно щоразу повторювати. 
Бо з Тобою все миле, а коли Тебе нема, все обридне. 
Ти заспокоюєш серце, даєш йому великий спокій і святкову радість. 
Ти даєш добру думку про все і у всьому Тебе хвалити, бо без Тебе ніщо не може довго подобатися. А коли щось має бути милим і приємним, то треба, щоб Твоя благодать була при ньому і Твоя мудрість додала йому смаку. 
Кому лиш Ти милий, тому ніщо інше не припаде до вподоби. 
А кому Ти не милий, то що зможе принести тому втіху? 
Але перед Твоєю мудрістю ніщо не значать світові мудреці і приятелі тілесної втіхи, бо в них там тільки марнота, а тут смерть. 
А ті, що йдуть услід за Тобою серед погорди світу і умертвіння тіла, дають докази правдивої мудрості, бо вони переходять від марноти до правди, від тіла до духа. 
Таким Бог милий; а що доброго вони знаходять у створіннях, усе обертають на славу їхнього Творця. 
Однак інакша, зовсім інакша, буває радість через Творця, а інакша через створіння; інакша через вічність, а інакша через дочасність; інакша через несотворений світ, а інакша через світло людської мудрості. 
О, віковічне Світло, ясніше за всі створені світила. Блисни з висоти сяйвом і просвіти всю глибінь мого серця! 
Очисти, звесели, проясни і оживи мого духа з усіма його силами, щоб я припав до Тебе в радісній нестямі! 
Ех, коли ж прийде ця щаслива і бажана година, щоб Ти обдарував мене своїм прибуттям і став для мене всім у всьому. 
Доки цього не буде мені дано, моя радість не буде повна. 
Досі ще, о леле! Живе в мені той стародавній чоловік, я ще не розіп`яв його на хресті, не вмертвив раз і назавжди. 
Досі ще, наперекір духові, він має сильні побажання, спричинює боротьбу в душі і не дає спокою душевному царству. 
Але Ти, що володієш силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі, встань і допоможи мені (Пс. 88,10; 43,26). Розжени орду, що хоче війни; зітри її силою своєю (Пс. 67,31; 58,12). 
Покажи, благаю, свою велич, щоб Твоя правиця уславилася, бо я не маю іншої надії, як лише на Тебе, ані пристановища, як тільки в Тебе, Господи, Боже мій!

Читання

Ап. – 1 Кор. 145 зач.; 10, 12-22.

12. Тож, коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав. 13. Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести. 14. Тому, мої улюблені, втікайте від ідолопоклонства. 15. Я вам говорю як розумним: судіть ви самі, що кажу. 16. Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової крови? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового тіла? 17. Тому, що один хліб, - нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь у одному хлібі. 18. Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що їдять жертви, не спільники з жертовником? 19. Що хочу цим сказати? Невже ідольська жертва є чимось? Або ідол є чимсь? 20. Ні! А лиш те, що погани, коли щось жертвують, то жертвують бісам, не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів. 21. Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського. 22. Чи будемо ж ми гнівити Господа? Чи ми - міцніші від нього?

Єв. – Мт. 68 зач.; 16, 20-24.

20. Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він – Христос. 21. З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. 22. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: “Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!” 23. Він обернувся і сказав Петрові: “Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.” 24. Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною.