Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
28293031123
45678910
111213141516
17
18192021222324
2526272829301

Опис

Картинка приоритету свята Свящ. Вавили, єп. Антіохійського; прор. Мойсея Боговидця


Святий Вавила став єпископом сирійської Антіохії 237 року. Керував він своєю архиєпархією упродовж 13 років. Імператор Декій, який люто ненавидів християн, наказав 250 року ув'язнити Вавилу і кинути до в'язниці, а згодом убити його мечем. Перед смертю Вавила просив, щоб разом з його тілом поховали і ті кайдани, які він носив з любові до Христа.

Після смерті Вавили християни збудували церкву, у якій спочивали його святі мощі до 351 року. Згодом їх перенесли до нової церкви в передмісті Антіохії Дафне, яка знаходилася неподалік поганської святині Аполлона. Під час перенесення святих мощей грім ударив у святиню Аполлона і перетворив її на купу попелу.

Мойсей був сином Авраама, з покоління Левії. Коли він народився, його мати Йохаведа три місяці ховала його від очей єгиптян, щоб ніхто не побачив хлопчика і не втопив. Коли довше не можливо було їй ховатися зі своєю таємницею, вона вимазала папірусового кошика смолою, поклала у нього хлопчика і пустила за течією. Саме тоді вийшла фараонова донька Тетмуза до ріки купатися і знайшла кошика з дитиною.

Одного дня, коли Мойсей загнався був із вівцями свого тестя аж під гору Хорив, тобто Синай, об'явився йому Бог у палаючому кущі і наказав піти до фараона й домагатися від нього свободи ізраїльському народові. Мойсей відмовлявся від такого важливого обов'язку, але Бог рішуче наказав йому виконати його наказ, і дав йому на допомогу старшого Мойсейового брата Арона, котрий жив в Єгипті. Того дня Бог наказав називати себе "Ягве", тобто "Той, що є," а також наділив Мойсея даром творити чудеса, щоб і фараон і самі ізраїльтяни переконалися, що Мойсей справді говорить Божим іменем.

На горі Синай Господь проголосив Мойсеєві найбільш важливий у світі закон — 10 Божих Заповідей. Вони були зрозумілим і детальним проголошенням того природного закону, який від створення людини був записаний Богом Творцем у людському серці. Мойсей помер на 120 році життя. Поховали його в моавітській землі проти Фоґора, народ оплакував його 30 днів. Досі ніхто не знає, де знаходиться його гріб.

Духовні читання

Ласка Божа не приходить до тих, що думають про земні речі 

Господь. Сину, моя ласка дорогоцінна, її не вдасться тобі одержати разом з почуттєвими речами чи із земними втіхами.
Тому ти повинен відкинути все те, що спиняє ласку, коли бажаєш, щоб вона наповнила твоє серце. 
Шукай для себе самотності, люби бути сам на сам зі своєю душею, не пильнуй пустої розмови, але радше звертайся до Бога гарячою молитвою, щоб міг зберегти сокрушення серця і чисту совість. 
Цілий світ за ніщо май, розмову з Богом став вище над усі речі. 
Бо не можеш зі мною розмовляти і одночасно розкошувати в проминаючих добрах. 
Треба відсторонитися від знайомих і дорогих приятелів і відвернути свій розум від усякої дочасної втіхи. 
Як гаряче закликає святий апостол Петро вірних християн, щоб на цьому світі вважали себе чужинцями і подорожніми (І Пт. 2,11). 
О, яку велику надію матиме той вмираючий, якого вже ніщо з цим світом не пов`язує! 
Немічний розум ще не розуміє і почуттєва людина не знає, що означає мати серце від усього відсторонене і що таке свобода духовної людини. 
Однак, якщо вона хоче стати насправді духовною, то хай відречеться як тих, що далекі їй, так і тих, що їй близькі, і хай нікого так не стережеться, як себе самого. 
Коли зовсім переможеш себе, тоді все інше легше побореш. 
Справжня перемога – це перемога над самим собою. 
Бо хто упокорив себе так, що чуттєвість слухає розуму, а розум у всьому підлягає мені – той справді є переможцем над собою і паном світу. 
Коли бажаєш досягти вершка перемоги, треба рішуче постановити і прикласти сокиру до кореня, щоб видерти і викорінити ту приховану і невпорядковану схильність цінувати себе та свої й земні блага. 
У тому полягає його велика хиба, що чоловік себе самого дуже невпорядковано любить, і все те, на чому йому залежить, треба з коренем вирвати. 
Коли це лихо переможеться і упокориться, зразу ж настане великий спокій і мир. 
Але оскільки мало хто старається зовсім для себе завмерти і щиро зректися себе, люди заплутуються самі в собі і вже не в силі знятися високо духом. 
А хто бажає вільно спілкуватися зі мною, той хай умертвить усі свої лихі і невпорядковані почуття і хай не прив`язується пристрасно ні до якого створіння особливою любов`ю.

Читання

Ап. – Еф. 226 зач.; 4, 17-25.

17. Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума, 18. бувши запоморочені умом, далекі від життя в Бозі із-за свого неуцтва, що є в них, та через зачерствілість свого серця. 19. Вони, очманівши, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть. 20. Та ви не так Христа вивчили, 21. як це про нього чули й були навчилися у ньому, як то воно справді є в Ісусі. 22. А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, 23. а відновитись духом вашого ума 24. й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди. 25. Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, ми бо один одному члени.

Єв. – Мр. 53 зач.; 12, 1-12.

1. І почав до них промовляти притчами: "Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв його виноградарям і від'їхав на чужину. 2. І послав він своєчасно до виноградарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину плодів виноградних. 3. Вони ж його схопили, побили й відослали ні з чим. 4. І знов послав до них іншого слугу. Але й тому побили голову і зневажили. 5. Ще іншого він послав, а вони того - вбили. Та й багато інших - їх вони або побили, або повбивали. 6. Ще мав єдиного сина улюбленого - і його послав до них наостанку, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. 7. Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб'ємо і його, то й спадщина буде наша. 8. І схопивши його, вбили та викинули з виноградника. 9. Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим. 10. Чи ви не читали цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, став каменем наріжним. 11. Господь зробив це, і воно дивне в очах наших!" 12. І шукали, щоб його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши його, відійшли.