Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
28293031123
45678910
11121314151617
18192021
22
2324
2526272829301

Опис

Картинка приоритету свята Праведних богоотців Йоакима й Анни; муч. Северіяна


Наступного дня після празника Різдва Пресвятої Богородиці наша Церква вшановує пам'ять: "Святих і праведних богоотців Йоакима й Анни". Як батькам Марії і предкам Ісуса Христа, їм свята Церква віддає особливу честь. Тому й звуться вони в нашому богослуженні "богоотцями". їхнього молитовного заступництва просимо кожного дня на відпусті церковних служб.

У богослуженнях в їхню честь Церква радіє їхнім празником, оспівує їхню роль відносно нашого спасення та величає їх як найбільш щасливих батьків. "Прийдіть сьогодні, любителі празни­ка, — співаємо на стихирах вечірні 9 вересня, — радіймо співаючи й ревно почитаючи пам'ять Йоакима й Анни, чесної двійці, бо вони породили нам Богоматір, Діву чисту... О, блаженна двійце, ви всіх родителів перевищили, бо зродили найкращу з усього створіння! Істинно, ти блажен, Йоакиме, будучи батьком такої Дівиці! Бла­женне твоє лоно, Анно, бо ти видала Матір нашого життя. Бла­женні груди, що кормили молоком ту, що кормила Того, який кормить всяке створіння. Тож просимо вас, блаженні, моліть Його за спасення душ наших".

Культ святих Йоакима й Анни почався досить швидко після ус­тановлення празника Різдва Богородиці. У VI ст. з'являються храми в честь святої Анни. Цісар Юстиніян І (527-565) 550 року посвятив в її честь церкву в Царгороді. У тому ж сторіччі побудовано в її честь храм в Єрусалимі, місці її народження. Ті церкви мали великий вплив на поширення культу батьків Пречистої Діви Марії, а передусім святої Анни. Їхню пам'ять Східна Церква починає вшановувати 9 вересня в кінці VI століття. В їхню честь написані давні грецькі гимни. У листах святих Отців, а особливо у святого Епіфана і святого Йоана Дамаскина знаходимо похвали в честь святої Анни.

Під впливом Сходу розвивається культ святої Анни в VIII віці і на Заході в Римі. Він стає загальним у цілій Європі щойно в XIV ст. Латинська Церква святкує пам'ять святої Анни 26 липня, а святого Йоакима 16 серпня.

У нашому церковному календарі, крім пам'яти святих Йоакима й Анни 9 вересня, маємо ще два святкові дні в честь святої Анни: 9 грудня — день зачаття Пречистої Діви Марії, і 25 липня — день її смерти.

Християнська іконографія присвятила багато уваги батькам Богоматері. Досить часто можна бачити ікону святої Анни з дити­ною-Марією на колінах або, як обидвоє батьків приводять моло­деньку Марію до храму, щоб віддати її на службу Богові.

Святий Северіян потерпів смерть за Христа в Севастії Вірменській під час гонінь за правління імператора Лікінія на початку IV століття.

Духовні читання

Про зіпсуття природи й силу Божої благодаті.

Слуга. Господи Боже мій, Ти, що створив мене за своїм образом і подобою, дай мені цю велику і так потрібну для спасіння благодать, щоб я переміг свою зіпсуту природу, яка тягне мене до гріхів і на загибель.
Бо чую у своєму тілі закон гріха, який противиться законові мого розуму, і полонить мене (Рм. 7,21), щоб я слухав радше почуттів; а я не можу противитися пристрастям, якщо Твоя пресвята благодать не прийде мені на допомогу і не увіллється з жаром у моє серце. 
Мені треба Твоєї благодаті, і то великої, щоб я поборов природу, яка постійно має потяг до злого. 
Бо коли вона через першого чоловіка Адама впала у гріх, і через це зіпсувалася, кара за це лихо переходить на всіх людей так, що навіть саму природу, яку Ти створив доброю і правдивою, вважається вже грішною і немічною через її схильність до злого і до того, що гірше. 
Бо та дрібка сили, що ще в ній залишилася, є мов та іскорка, що тліє в попелі. 
Вона є тим природним розумом, який оточила моторошна темрява; у нього все ще збереглося розуміння добра й зла, та різниці між правдою і неправдою, але він не має сили виконати все те, що вважає добрим, і не володіє вже повним світлом правди, ні чистотою своїх відчуттів. 
Звідси походить, Боже мій, що я серцем кохаюся у Твоєму законі (Рм. 7,22), знаючи, що Твоя заповідь добра, справедлива і свята, і осуджую всяке зло, знаючи, що гріха треба остерігатися. 
Але тілом я є раб гріховного закону, слухаючи більше відчуттів, ніж розуму. 
З цього випливає, що бажати чогось доброго в мене вистачає сили, але довершити того я не спроможний (Рм. 7,18). 
Нерідко багато дечого доброго постановляю собі, але при найменшій перешкоді я подаюся назад і занедбую його, бо благодать не допомагає у моїй немочі. 
Тому таке буває, що знаю дорогу праведності й досить виразно бачу, як маю діяти, але прибитий до землі тягарем власної гріховності, я не можу піднятися вгору до праведності. 
О, як дуже й дуже потрібна мені Твоя, Господи, благодать, щоб добру річ зачати, повести далі й довершити! 
Бо без неї я не можу нічого зробити; а в злуці з Тобою, коли Твоя благодать скріпляє мене, я все зможу. 
О, це справді небесна благодать, без неї є нічим усі власні заслуги й ніякі природні дари не мають значення! 
У Тебе, Господи, без благодаті нічогісінько не значить ні хист, ні багатство, ні краса,, ні відвага, ні талант, ні красномовність. 
Бо природні блага мають і добрі і злі люди, а питомим даром вибраних є благодать або любов. Ті, що нею наділені, стають гідними вічного життя. 
Ця благодать така висока, що ні дар пророцтва, ні чудотворна сила, ні будь-яке велемудре розумування не має ніякого значення без неї. 
Але ні віра, ні надія, ні інші чесноти Тобі не милі без любові й благодаті. 
О, небесна благодате, що вбогу духом людину робиш багатою на чесноти, а багату на всяке добро – покірною у серці. 
Прийди, зійди на мене, наповни мене вранці Твоєю втіхою, щоб моя душа не охляла з утоми і немочі розуму. 
Благаю Тебе, Господи, щоб я в Твоїх очах найшов благодать, бо хоч би й не одержав всього того, чого бажає природа, то Твоєї благодаті мені вистачить (ІІ Кр. 12,9). 
Коли хмари журб стануть мене спокушати і непокоїти, я не злякаюся лиха, щоб тільки Твоя благодать була при мені. 
Вона є моєю силою, вона дає мені пораду і допомогу. 
Вона сильніша за всіх ворогів і мудріша за всіх мудреців. 
Вона вчителька правди і провідниця ладу, світло серця, втіха в горі, вона розгонить смуток, віддаляє страх, голубить побожність, витискає сльози жалю. 
Що я без неї, як не всохле дерево чи гнила колода, яку треба викинути? 
Так, Господи, Твоя благодать хай завжди і випереджає мене, і йде вслід за мною, і хай дасть мені те, щоб я завжди пильнував добрих діл за прикладом Ісуса Христа, Твого Сина. Амінь.

Читання

Ап. – Еф. 231 зач.; 5, 25-32.

25. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, 26. щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, 27. щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна. 28. Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, себе самого любить. 29. Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою, 30. бо ми - члени тіла його. 31. Тим то покине чоловік свого батька і свою матір, і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло. 32. Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву.

Єв. – Лк. 12 зач.; 4, 1-15.

1. Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню, 2. де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони скінчились, він зголоднів. 3. А диявол йому й каже: “Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.” 4. Ісус озвався до нього: “Писано, що не самим лише хлібом житиме людина.” 5. Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу, 6. і сказав до нього диявол: “Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу. 7. Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.” 8. Ісус у відповідь сказав до нього: “Писано: Ти будеш поклонятись Господові, Богові твоєму, і йому єдиному служити.” 9. Потім він повів його в Єрусалим, поставив на наріжнику храму й сказав до нього: “Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу; 10. писано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали; 11. і: Вони знімуть тебе на руки, щоб ти, ногою своєю не спіткнувсь о камінь.” 12. Але Ісус озвавсь до нього: “Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога твого.” 13. І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу. 14. Ісус у силі Духа повернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околичній країні. 15. Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили.