Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
28293031123
45678910
11121314151617
1819202122
23
24
2526272829301

Опис

Картинка приоритету свята Муч. Минодори, Митродори й Нимфодори


Святі Минодора, Митродора і Німфодора були рідними сестрами. Жили вони в Бітинії у Малій Азії у час правління імператора Максиміана, жорстокого гонителя християн. Свята любов до Христа так заполонила невинних дівчат, що вони покинули батьківський дім і почали вести в печері життя молитви та посту, цілковито посвячене Богові й спасінню душі.

Коли про побожних дівиць довідався поганський староста Фронтон, то наказав привести їх до себе. Побачивши перед собою трьох дівчат надзвичайної краси, почав намовляти їх відректися Христа. Коли ж ні обіцянками багатства, ні погрозами не вдалося йому похитнути дівчат у святій вірі, тоді він звелів їх жорстоко замучити 304 року.

Духовні читання

Про зіпсуття природи й силу Божої благодаті 

Слуга. Господи Боже мій, Ти, що створив мене за своїм образом і подобою, дай мені цю велику і так потрібну для спасіння благодать, щоб я переміг свою зіпсуту природу, яка тягне мене до гріхів і на загибель.
Бо чую у своєму тілі закон гріха, який противиться законові мого розуму, і полонить мене (Рм. 7,21), щоб я слухав радше почуттів; а я не можу противитися пристрастям, якщо Твоя пресвята благодать не прийде мені на допомогу і не увіллється з жаром у моє серце. 
Мені треба Твоєї благодаті, і то великої, щоб я поборов природу, яка постійно має потяг до злого. 
Бо коли вона через першого чоловіка Адама впала у гріх, і через це зіпсувалася, кара за це лихо переходить на всіх людей так, що навіть саму природу, яку Ти створив доброю і правдивою, вважається вже грішною і немічною через її схильність до злого і до того, що гірше. 
Бо та дрібка сили, що ще в ній залишилася, є мов та іскорка, що тліє в попелі. 
Вона є тим природним розумом, який оточила моторошна темрява; у нього все ще збереглося розуміння добра й зла, та різниці між правдою і неправдою, але він не має сили виконати все те, що вважає добрим, і не володіє вже повним світлом правди, ні чистотою своїх відчуттів. 
Звідси походить, Боже мій, що я серцем кохаюся у Твоєму законі (Рм. 7,22), знаючи, що Твоя заповідь добра, справедлива і свята, і осуджую всяке зло, знаючи, що гріха треба остерігатися. 
Але тілом я є раб гріховного закону, слухаючи більше відчуттів, ніж розуму. 
З цього випливає, що бажати чогось доброго в мене вистачає сили, але довершити того я не спроможний (Рм. 7,18). 
Нерідко багато дечого доброго постановляю собі, але при найменшій перешкоді я подаюся назад і занедбую його, бо благодать не допомагає у моїй немочі. 
Тому таке буває, що знаю дорогу праведності й досить виразно бачу, як маю діяти, але прибитий до землі тягарем власної гріховності, я не можу піднятися вгору до праведності. 
О, як дуже й дуже потрібна мені Твоя, Господи, благодать, щоб добру річ зачати, повести далі й довершити! 
Бо без неї я не можу нічого зробити; а в злуці з Тобою, коли Твоя благодать скріпляє мене, я все зможу. 
О, це справді небесна благодать, без неї є нічим усі власні заслуги й ніякі природні дари не мають значення! 
У Тебе, Господи, без благодаті нічогісінько не значить ні хист, ні багатство, ні краса,, ні відвага, ні талант, ні красномовність. 
Бо природні блага мають і добрі і злі люди, а питомим даром вибраних є благодать або любов. Ті, що нею наділені, стають гідними вічного життя. 
Ця благодать така висока, що ні дар пророцтва, ні чудотворна сила, ні будь-яке велемудре розумування не має ніякого значення без неї. 
Але ні віра, ні надія, ні інші чесноти Тобі не милі без любові й благодаті. 
О, небесна благодате, що вбогу духом людину робиш багатою на чесноти, а багату на всяке добро – покірною у серці. 
Прийди, зійди на мене, наповни мене вранці Твоєю втіхою, щоб моя душа не охляла з утоми і немочі розуму. 
Благаю Тебе, Господи, щоб я в Твоїх очах найшов благодать, бо хоч би й не одержав всього того, чого бажає природа, то Твоєї благодаті мені вистачить (ІІ Кр. 12,9). 
Коли хмари журб стануть мене спокушати і непокоїти, я не злякаюся лиха, щоб тільки Твоя благодать була при мені. 
Вона є моєю силою, вона дає мені пораду і допомогу. 
Вона сильніша за всіх ворогів і мудріша за всіх мудреців. 
Вона вчителька правди і провідниця ладу, світло серця, втіха в горі, вона розгонить смуток, віддаляє страх, голубить побожність, витискає сльози жалю. 
Що я без неї, як не всохле дерево чи гнила колода, яку треба викинути? 
Так, Господи, Твоя благодать хай завжди і випереджає мене, і йде вслід за мною, і хай дасть мені те, щоб я завжди пильнував добрих діл за прикладом Ісуса Христа, Твого Сина. Амінь.

Читання

Ап. – Еф. 232 зач.; 5, 33-6, 9.

33. Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка. 1. Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо. 2. Шануй батька свого і матір - це перша заповідь з обітницею: 3. щоб тобі добре було і щоб ти на землі був довголітнім. 4. А й ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й Напоумленні Господньому. 5. Раби, слухайтеся панів сьогосвітних із страхом та пошаною, у простоті вашого серця, як Христа, 6. працюючи не задля ока, щоб подобатися людям, а як Христові слуги, що з душі чинять волю Божу. 7. Служіть охоче, як Господеві, а не як людям, 8. свідомі того, що кожен одержить нагороду від Господа за те, що зробить доброго, чи то раб, чи вільний. 9. І ви, пани, чиніть їм те саме: облиште погрози і знайте, що як для них, так і для вас є Господь на небі, який не зважає на особи.

Єв. – Лк. 13 зач.; 4, 16-22.

16. І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати. 17. Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано: 18. “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, 19. оповістити рік Господній сприятливий.” 20. А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього. 21. І він почав до них говорити: “Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.” 22. Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа”?