Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
28293031123
45678910
11121314151617
18192021222324
2526
27
2829301

Опис

Картинка приоритету свята Воздвиження чесного Хреста (піст)


Святий хрест це вічно живий символ безконечної Божої любови до нас, грішних, символ Христової жертви, символ нашого від­куплення і спасення, символ Христової перемоги над смертю і дияволом. Віддаючи честь святому хресту, ми віддаємо честь Хрис­товій жертві, мукам і смерті. Кладучи на собі знак святого хреста, ми кожного разу визнаємо свою віру в нашого Спасителя.

Східна Церква так високо почитає святий хрест, що встановила в його честь аж кілька празників у році. Найбільший празник у честь святого Господнього хреста — це празник Всесвітнього Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста.

Духовні читання

Не годиться досліджувати те, що зависоке для нас, і невідомих присудів Божих.

Господь. Сину, остерігайся мудрувати над високими питаннями і над високими судами Божими: чому то цього так відкинено, а той дійшов великої ласки, чому цей нещасливий, а того так високо поставлено.
Все те незбагнене і нічий розум, нічиє мудрування не в силі збагнути суду Божого. 
Тому-то, коли ворог тобі таке підсовує, або дехто з цікавих людей ламає собі над тим голову, відповідай словами Пророка: "Господи, Ти справедливий і праві суди Твої" (Пс. 118,137), "Присуди Господні правдиві, виправдалися самі собою" (Пс. 18, 10). 
Моїх присудів треба боятися, а не досліджувати, бо для людського розуму вони невідомі. 
Не досліджуй того і не сперечайся, які у святих заслуги, хто за кого святіший, або хто більший у Царстві Небесному. 
Бо такі питання нерідко доводять до сварки і непотрібних суперечок, та ще й збільшують гордість і пусту чванливість. З того виростає заздрість і незгода, бо той одного святого, а інший іншого гордовито намагається поставити вище. 
А знати і хотіти досліджувати такі речі не приносить ніякої користі, а тільки святим воно не миле, бо я не є Бог незгоди, але миру (І Кр. 14,33); а той мир основується радше на правдивій покорі, ніж на самовільному вивищенні. 
Декого щира любов прихиляє більше до одних або до інших святих, але це потяг більше людський, ніж Божий. 
Я – Той, хто створив усіх святих; Я дарував їм благодать; Я вінчав їх славою. 
Я знаю заслуги кожного зокрема; Я наперед поблагословив їх своїми солодощами. 
Я перед віками вже наперед знав своїх улюблених; Я вибрав їх на світі, а не вони Мене вибрали. 
Я покликав їх з ласки, притягнув до себе з милосердя; Я досвідчував їх різними спокусами. 
Я злив на них чудові втіхи; Я дав їм силу витримати; Я увінчав їх терпеливість. 
Я розпізнаю першого і останнього; Я обіймаю усіх моїх святих; Мене над усе треба благословити і в кожному зокрема треба Мені віддавати честь за те, що Я так славно їх звеличив і без ніяких попередніх їхніх заслуг призначив їх для слави. 
Так, хто погорджує одним із моїх найменших, той не шанує і великого, бо Я створив маленького і великого. 
А хто віднімає честь у котрогось із святих, той віднімає її і в Мене і в усіх інших у Царстві Небесному. 
Завдяки союзові любові вони всі є одне; одне й те саме думають, того самого бажають і всі вони один одного люблять. 
А крім того – і це є далеко важливіше – вони більше люблять Мене, ніж себе і свої заслуги. 
Бо, полинувши вище самих себе і очистивши себе від власної любові, вони зовсім переходять на мою любов і находять у ній блаженний спокій. 
Ніщо не може їх від того відвернути ні засмутити, бо вони, повні віковічної правди, горять вогнем невгасаючої любові. 
Так хай замовкнуть тілесні і почуттєві люди, що нічого іншого не знають, як тільки любити свою власну приємність, перемовлятися про стан святих. Вони віднімають і додають по своїй прихильності, а не так, як віковічній Правді до вподоби. 
Багато буває несвідомих, а найбільше таких, що непросвічені як треба і рідко коли вміють любити когось чистою духовною любов`ю. 
До одних чи до інших приманює їх завеликий природний потяг і людська приязнь і, як буває в них на землі, так вони уявляють собі святих у небі. 
Але є непорівняльна різниця між тим, що думають собі нетямущі, і тим, що добачають мужі просвічені об`явою з висот. 
Тому остерігайся, сину, мудрувати про те, що перевищує твоє знання, а більше за тим побивайся і до того прямуй, щоб ти міг стати хоч найменшим у царстві Божому. 
А коли б хто й знав, котрий є святіший за іншого, або хто більший у Царстві Небесному, то на що придалося б йому таке знання, коли б через нього не упокорився переді Мною і не став ще більше хвалити Моє ім`я? 
Той робить діло далеко миліше Богові, хто роздумує над тим, які великі його гріхи, та які маленькі чесноти і як далеко йому до праведності святих, ніж той, хто сперечається про більшу чи меншу їхню святість. 
Краще молитися до святих побожно, зі сльозами і з покірливим серцем благати їхнього славного заступництва, ніж пустими здогадами досліджувати їхні таємні заслуги. 
Вони були б навіть дуже вдоволені, коли б тільки люди змогли вгамуватися і полишити свої теревені. 
Вони не чваняться своїми заслугами, бо все, що добре, вважають не своєю заслугою, а моєю, бо все те Я подарував з моєї безмірної любові. 
Вони так повні Божої любові і радощів, що для слави і для щастя нічого їм не бракує й нічого не може бракувати. 
Всі святі, чим вищі вони у славі, тим покірніші в серці, а мені тим ближчі і миліші. 
Тому написано, що вони клали свої вінці перед Богом, поприпадали ниць перед Ягнятком і поклонилися Тому, що живе віки вічні (Од. 5,12). 
Багато людей питається, хто більший у царстві Божому, а самі не знають, чи будуть гідні того, щоб належати хоч до найменших. 
Велика річ бути хоч найменшим у небі, де всі є великими, бо всі синами Божими зватимуться (Мт. 5,5) і будуть ними. 
Найменший стане за тисячу, а столітній грішник згине (Іс. 60,22; 65,20). 
Бо коли учні питалися, хто буде більший у Царстві Небесному, почули таку відповідь: "Якщо ви не навернетеся і не будете, як ті діточки, не ввійдете в Царство Небесне" (Мт. 18,3). 
"Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Царстві Небесному" (Мт. 13,4). 
Горе тим, хто не хоче добровільно упокоритися з малолітками, бо низенькі ворота Небесного Царства не дадуть їм увійти всередину. 
Горе також багатим, що вже тут мають свої втіхи: бо коли убогі входитимуть у Царство Боже, вони стоятимуть надворі і ридатимуть. 
Тіштеся покірливі і веселіться убогі, бо ваше є Царство Боже (Лк. 6,20), якщо тільки по правді живете.

Читання

Ап. – 1 Кор. 125 зач.; 1, 18-24.

18. Бо слово про хрест - глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. 19. Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу! 20. Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? 21. А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. 22. Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, - 23. ми проповідуємо Христа розп'ятого: -ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, 24. а для тих, що покликані, -чи юдеїв, чи греків - Христа, Божу могутність і Божу мудрість.

Єв. – Йо. 60 зач.; 19, 6-11; 13-20; 25-28; 30-35.

6. Та скоро побачили його первосвященики та слуги, закричали: «Розіпни! Розіпни!» Каже Пилат їм: «Беріть його ви і розіпніть, я бо жадної провини не знаходжу на ньому.» 7. А юдеї йому: «У нас є закон, і за законом мусить він умерти, бо він із себе Сина Божого зробив.» 8. Як почув те слово Пилат, стривожився ще дужче. 9. Повернувся він ще раз у Преторію та й каже Ісусові: «Звідкіля ти?» Не дав же йому Ісус одвіту. 10. «Зо мною не розмовляєш, - каже йому Пилат, - чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп'ясти тебе?» 11. І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх.» 13. Тож зачувши ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по-єврейському - Гаввата. 14. А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: «Ось цар ваш.» 15. Ті ж закричали: «Геть! Геть! Розіпни його!» А Пилат їм: «Маю я вашого царя розіп'ясти?» І відповіли первосвященики: «Нема в нас царя, тільки кесар!» 16. І тоді видав він його їм на розп'яття. 17. І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота, 18. де його і розіп'яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж - посередині. 19. Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було: «Ісус Назарянин Цар Юдейський.» 20. Багато з юдеїв читали той напис, місце бо, де розп'ято Ісуса, було близько міста. Написано ж напис було по-єврейському, по-грецькому і по-римському. 25. А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. 26. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив він, - мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» 27. А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе. 28. А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!» 30. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа. 31. Через те, що це була п'ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, - бо був Великдень тієї суботи, - то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста. 32. Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп'ятий. 33. Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому, 34. лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров - і вода. 35. І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду - щоб ви теж увірували.