Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
28293031123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627
28
29301

Опис

Картинка приоритету свята Вмуч. Микити


Святий Микита жив у IV ст. і був за походженням ґотом. У молодості навернувся до Христової віри і був згодом висвячений на священика. Атанарик, король остроґотів, жорстоко переслідував християн. Він примушував їх поклонятися поганському божкові, а хто відмовлявся, той вмирав мученицькою смертю. Микиту, який відважно проповідував святу віру в правдивого Бога, навертав поган до Христа і кріпив християн своїм прикладом, ідолопоклонники спалили живцем 378 року.

Духовні читання

Молитва  

На Твоє милосердя, милостивий, надіючись, оспівую Твоє невимовне довготерпіння, величаю невимовний Твій промисел, славлю безмірну милість, через яку Ти прихилився задля мене, осудженого, – щоб я був виправданий. До стовпа, Спасе, прив’язаний і без милости битий – Милостивий, розв’яжи мене, молюся, від пут гріхів моїх. Терням вінчаний – душі моєї гріховне терня викоріни. Тростиною по голові битий – зітри голову змія, що ранить мене жалом гріха. В багряну ризу одягнений і переданий мучителям – просвіти мені, Царю, одежу душі, щоб увійшов я у Твою прекрасну палату. До розбійників причислений, Ти і Хрест на раменах поніс – прожени Хрестом Твоїм розбійника ворога, що шукає вбити душу мою. Знаю, що Ти, Ісусе довготерпеливий, був люто зранений: від маківки голови Твоєї святої аж до стіп не було в Тебе цілого місця. Що ж сказати про невимовне чоловіколюбство Твоє, Христе Спасителю? Лише в сокрушенні серця мого поклоняючись Твоїм пречистим страстям і з любов’ю їх цілуючи, кличу: помилуй мене, грішного. До Хреста прибити себе зволив єси – прибий до заповідей Твоїх моє серце. Піднесений з Хрестом на горі Голготі, піднеси помисли мої до небес, щоб завжди про вишнє розважав. Жовчю та оцтом напоєний – осолоди серце моє, гріхом згірчене, Твоєю любов’ю, і спраглого мене напій потоком солодости Твоєї. Руки Твої пречисті простягнув єси для прийняття всіх – прийми мене грішного. Ти, що ноги мав прибиті, бажаючи завжди з грішниками бути – будь зі мною, грішним, стримуючи ноги мої від усякого лукавого шляху. Серце мавши відкрите – яви благодать Твою на мені, грішнім. Голову пречисту на Хресті схилив єси – почуй недостойні молитви мої, о предивна глибино милосердя, Христе Боже, що за розпинателів Твоїх Богу Отцеві молився – дай і мені, грішному, цю благодать, щоб любити ворогів моїх і молитися за них. Розбійнику розкаянному рай відкрив єси: споглянь, світло моє, на мене, грішного, подай покаяння й відкрий мені двері милости Твоєї та пом’яни мене, недостойного, у Царстві Твоїм. Врешті, передав єси духа свого пресвятого в руки Богу Отцеві – прийми, Творче, дух мій в часі кончини моєї. З Хреста знятий і в гріб покладений був єси як мертвий – Ти, Спасе, що живеш у світлі неприступному – зніми із мене тяжкий тягар гріховний, та не відмов, Чоловіколюбче, вселитися у гріб серця мого недостойного для умертвлення тілесного мого мудрування, щоб більше не для себе я, тлінне творіння Твоє, жив, але для Тебе, Господа й Бога мого. Твоїм же милосердям, о всемилостивий, хай сподоблюся бачити Тебе, Творця і Спасителя мого, за прийняття хресної смерти славою й честю увінчаного, у світлі неприступної Твоєї слави, де з безпочатковим Твоїм Отцем і з пресвятим, і благим, і животворним та одноістотним Твоїм Духом царюєш перед віками, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Читання

Ап. – Гал. 214 зач.; 6, 2-10.

2. Носіте тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа. 3. Коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, - обманює себе самого. 4. Кожний нехай добре перевіряє своє діло і, якщо він знайде, чим хвалитися перед самим собою, то вже ніяк не перед іншими: 5. кожний бо власний тягар понесе. 6. Нехай учень ділиться всяким добром з тим, хто його навчає слова. 7. Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме. 8. Хто бо для свого тіла сіє, той з тіла пожне зотління; а хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне. 9. Робімо добро без утоми: своєчасно, як не ослабнемо, жатимемо. 10. Отож, поки маємо час, робімо добро всім, а зокрема рідним у вірі.

Єв. – Мр. 29 зач.; 7, 14-24.

14. І прикликавши знову народ, промовляв до нього: "Слухайте мене всі й розумійте! 15. Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину. 16. Хто має вуха слухати, хай слухає!" 17. І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу. 18. А він і каже їм: "То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити, 19. - воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими." 20. Далі казав: "Те, що виходить з людини, - те осквернює людину. 21. З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, 22. перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. 23. Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину." 24. І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хтонебудь про те, але не міг скритися.