Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
2829303112
3
45678910
11121314151617
18192021222324
2526272829301

Опис

Картинка приоритету свята Ап. Тадея; муч. Васси


Святий Тадей Едеський народився у місті Едессі і походив з єврейського роду. Коли він прибув до Єрусалима, став учнем св. Івана Хрестителя і прийняв тайни хрещення й покаяння. Згодом став одним із 70 учнів Ісуса Христа. Після Христового вознесіння Тадей повернувся до рідного міста. Опісля проповідував християнство в Месопотамії і Фенікії, де і помер. Існує передання, що він загинув мученицькою смертю у Вірменії.

Про св. Вассу маємо оповідання, що це була жінка поганського жерця в місті Едессі македонській. Мала вона трьох синів: Теогнія, Агапія й Піста, що їх виховувала в християнській побожності. Батько був такий завзятий поганин, що доніс поганському начальникові, що його сини християни, і їх усіх трьох в Едессі замучили за Христову віру. Саму Вассу довго мучили, а опісля відрубали їй мечем голову.

Духовні читання

Про бажання вічного життя і про ті великі блага, які обіцяно тим, що за них борються.

Господь. Сину, коли чуєш, що з висоти спливає на тебе бажання вічного щастя, а ти бажаєш вийти з домівки свого тіла, щоб мати змогу оглядати мою світлість без усякої тіні переміни, - дай серцю волю, з великою жадобою приймай те святе натхнення.
Подякуй якнайсердечніше небесній Доброті, що так ласкаво з тобою обходиться, так милостиво навідується до тебе, так гаряче заохочує, так сильно підносить угору, щоб тебе твій власний тягар не причавив до землі. 
І не осягнеш того ані своєю думкою, ані зусиллям, а тільки за даром небесної благодаті і Божого милосердя, щоб зростав у чеснотах і більшій покорі та готувався до майбутньої боротьби, щоб старався прив`язатися до мене всім жаром серця і служити мені по добрій волі. 
Сину! Нераз вогонь горить, але полум`я не йде вгору без диму. 
Так і в декого серце підноситься до неба, а однак ті люди не є вільні від спокус тілесного побажання. 
Тому вони не роблять того єдино тільки для слави Божої, про що так гаряче Його благають. 
Таким нерідко буває і твоє бажання, яким так нагально запалюєшся. 
Бо не є чистим і святим те, що забруднила власна користь. 
Проси не те, що тобі приємне і корисне, а те, що мені подобається і честь приносить. Бо коли думаєш належно, то мусиш мою волю більше цінити, ніж своє бажання, та вивищувати її понад усі прагнення, і йти за нею. 
Я знаю твоє бажання і чув твої невтомні зітхання. 
Ти вже рад би засмакувати славну свободу синів Божих, вже радує тебе твоя вічна домівка і небесна батьківщина повна радощів, але ще не прийшла пора на те; бо тепер є ще інша доба – доба боротьби, праці і випробувань. 
Ти бажаєш добра в усій повноті, але тепер ще не можеш осягнути його. 
Я є тим добром, очікуй мене, - каже Господь (Муд. 3,8), - поки не прийде царство Боже. 
Ще треба на землі досвідчувати тебе і заправляти в багатьох речах. 
Деколи будеш мати втіху, але не буде тобі дано насититися нею досхочу. 
Тому тримайся і будь твердий як у діях, так і в терпіннях серед прикростей. 
Мусиш змінитися і стати цілком іншим. 
Нерідко треба робити те, чого не хочеш, і лишити те, чого бажаєш. 
В тому, що іншим людям до вподоби, буде вестися, а що тобі подобається, не піде вдало. 
Що люди кажуть, те знайде слухачів, а що ти говориш, за ніщо будуть мати. 
Інші попросять і дістануть, ти проситимеш і нічого не допросишся. 
Інших людей величатимуть, а про тебе ніхто не згадає. 
Іншим довірятимуть це й те, а тебе вважатимуть за недотепного і ні до чого нездатного. 
Тим ти не раз переймешся, і велика то буде річ, коли це мовчки знесеш. 
Такі й подібні пригоди звичайно випробовують вірного слугу Божого, щоб визначити наскільки він зможе зректися себе самого і в кожній речі перемогти себе. 
Ледве чи є інша така річ, у якій ти повинен так конче завмерти, як та, де тобі доводиться дивитися й терпіти те, що противне твоїй волі, а найперше, коли кажуть тобі робити те, що тобі здається невідповідним або й не корисним. 
А тому, що не маєш відваги опертися вищій владі, якій підлягаєш, то тобі видається жорстоким завжди слухати волю іншого і зректися всякої своєї думки. 
Але зваж, сину, плід того зусилля, його недалекий кінець і превелику нагороду, і не будеш мати в тому ніяких труднощів, тільки твоя терпеливість ще більше загартується. 
Бо і за таку крихітку своєї волі, якої тепер добровільно зрікаєшся, будеш колись повік мати свою волю в небі. 
Там знайдеш усе, чого хочеш, усе, чого забажати можеш. 
Там зможеш наживати всілякого добра без страху його втратити. 
Там твоя воля завжди буде такою, як у мене; вона не забажає нічого стороннього, нічого окремішнього. 
Там ніхто не спротивиться тобі, ніхто на тебе не пожаліється, ніхто і ніщо не стане на перепоні; але все, чого забажаєш, там зразу ж буде, будь-яке твоє бажання заспокою і до кінця-краю сповню його. 
Там заплачу славою за зневагу, якої хтось зазнав; за смуток – кирею хвали; за останнє місце – царським престолом навіки. 
Там дасть про себе знати плід послуху, тяжка покута переміниться в радість, а покірна підлеглість прибереться у вінець слави. 
Тому тепер покірливо схиляйся кожному під руки і не журися тим, якщо хтось це або те сказав чи розпорядився. 
Старанно дбай про те, щоб пильнувати за добрим і з щирим серцем виконувати все те, чого в тебе зажадає або що вкаже чи то настоятель, чи хтось молодший, чи рівний тобі. 
Нехай один пильнує собі це, а інший інше; хай цей пишається одним, а той іншим, і нехай багато хвалять його – а ти не втішайся ні цим, ні тим, лиш погордою своєї власної особи і єдине тільки моєю вподобою і моєю честю. 
Те маєш бажати собі, щоб завжди славити Бога, чи то в житті, чи у смерті.

Читання

Ап. – Гал. 210 зач.; 4, 8-21.

8. Колись то ви, не знавши Бога, служили богам, що не були справді богами. 9. Тепер же, коли ви спізнали Бога, чи радше, коли Бог спізнав вас, -як можете ви повертатися знову до немічних та вбогих первнів, яким, як і колись, хочете знову служити? 10. Вважаєте пильно на дні, на місяці, на пори та на роки! 11. Побоююся за вас, чи не трудивсь я коло вас даремно! 12. Благаю вас, брати, будьте як я, бо й я такий, як ви. Ви мене нічим не образили. 13. Ви ж знаєте, як я з-за недуги тіла звістував вам перший раз Євангелію, 14. і, не зважаючи на мою недугу, яка була вам спокусою, ви не погордували мною, ані відіпхнули, але, як ангела Божого, прийняли, як Христа Ісуса. 15. Де ж воно, те ваше щастя? Свідкую вам, що, якби можна було, ви вирвали були б свої очі й мені віддали б! 16. Невже я ворогом став вашим, говоривши вам правду? 17. Вони нещиро за вас побиваються; вони вас хочуть від нас відсторонити, щоб ви про них дбали. 18. Воно добре - ревнувати, але у добрім; завжди, а не лиш тоді, коли я між вами. 19. О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас! 20. А я хотів би бути серед вас тепер і змінити свій голос, бо й сам не знаю, що з вами робити! 21. Скажіть мені, ви, що хочете бути під законом, чи ж ви не розумієте закону?

Єв. – Мр. 26 зач.; 6, 45-53.

45. І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, - поки він відпустить народ. 46. Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись. 47. Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі. 48. Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, - вітер бо їм був противний, - то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, - хотів обминути їх. 49. Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали. 50. Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: "Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!" 51. І ввійшов до них у човен, - й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, - понад міру, 52. бо не розуміли чуда з хлібами - серце їхнє було нечуйне. 53. І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.