Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
28293031123
45678910
11121314151617
18192021222324
2526272829
30
1

Опис

Картинка приоритету свята Муч. Софії і трьох її дочок, Віри, Надії й Любови


За правління імператора Адріана жила в Римі вдова Софія з трьома доньками, що називалися Віра, Надія і Любов. Побожна мати назвала своїх дочок іменами трьох богословських чеснот. Вона дбайливо виховувала доньок, даючи їм приклад мужності та витривалості у святій вірі.

Під час переслідування християн 137 року матір з доньками ув'язнили та відправили на суд до імператора. Після безуспішного намагання схилити дівчат до відступництва від святої віри розлючений імператор наказав замучити невинних дівчат, а матір відпустити на волю. Софія поховала тіла своїх доньок, а сама провела у молитві три дні біля їхнього гробу. Третього дня Бог забрав її святу душу до Себе.

Духовні читання

Не годиться досліджувати те, що зависоке для нас, і невідомих присудів Божих.

Господь. Сину, остерігайся мудрувати над високими питаннями і над високими судами Божими: чому то цього так відкинено, а той дійшов великої ласки, чому цей нещасливий, а того так високо поставлено.
Все те незбагнене і нічий розум, нічиє мудрування не в силі збагнути суду Божого. 
Тому-то, коли ворог тобі таке підсовує, або дехто з цікавих людей ламає собі над тим голову, відповідай словами Пророка: "Господи, Ти справедливий і праві суди Твої" (Пс. 118,137), "Присуди Господні правдиві, виправдалися самі собою" (Пс. 18, 10). 
Моїх присудів треба боятися, а не досліджувати, бо для людського розуму вони невідомі. 
Не досліджуй того і не сперечайся, які у святих заслуги, хто за кого святіший, або хто більший у Царстві Небесному. 
Бо такі питання нерідко доводять до сварки і непотрібних суперечок, та ще й збільшують гордість і пусту чванливість. З того виростає заздрість і незгода, бо той одного святого, а інший іншого гордовито намагається поставити вище. 
А знати і хотіти досліджувати такі речі не приносить ніякої користі, а тільки святим воно не миле, бо я не є Бог незгоди, але миру (І Кр. 14,33); а той мир основується радше на правдивій покорі, ніж на самовільному вивищенні. 
Декого щира любов прихиляє більше до одних або до інших святих, але це потяг більше людський, ніж Божий. 
Я – Той, хто створив усіх святих; Я дарував їм благодать; Я вінчав їх славою. 
Я знаю заслуги кожного зокрема; Я наперед поблагословив їх своїми солодощами. 
Я перед віками вже наперед знав своїх улюблених; Я вибрав їх на світі, а не вони Мене вибрали. 
Я покликав їх з ласки, притягнув до себе з милосердя; Я досвідчував їх різними спокусами. 
Я злив на них чудові втіхи; Я дав їм силу витримати; Я увінчав їх терпеливість. 
Я розпізнаю першого і останнього; Я обіймаю усіх моїх святих; Мене над усе треба благословити і в кожному зокрема треба Мені віддавати честь за те, що Я так славно їх звеличив і без ніяких попередніх їхніх заслуг призначив їх для слави. 
Так, хто погорджує одним із моїх найменших, той не шанує і великого, бо Я створив маленького і великого. 
А хто віднімає честь у котрогось із святих, той віднімає її і в Мене і в усіх інших у Царстві Небесному. 
Завдяки союзові любові вони всі є одне; одне й те саме думають, того самого бажають і всі вони один одного люблять. 
А крім того – і це є далеко важливіше – вони більше люблять Мене, ніж себе і свої заслуги. 
Бо, полинувши вище самих себе і очистивши себе від власної любові, вони зовсім переходять на мою любов і находять у ній блаженний спокій. 
Ніщо не може їх від того відвернути ні засмутити, бо вони, повні віковічної правди, горять вогнем невгасаючої любові. 
Так хай замовкнуть тілесні і почуттєві люди, що нічого іншого не знають, як тільки любити свою власну приємність, перемовлятися про стан святих. Вони віднімають і додають по своїй прихильності, а не так, як віковічній Правді до вподоби. 
Багато буває несвідомих, а найбільше таких, що непросвічені як треба і рідко коли вміють любити когось чистою духовною любов`ю. 
До одних чи до інших приманює їх завеликий природний потяг і людська приязнь і, як буває в них на землі, так вони уявляють собі святих у небі. 
Але є непорівняльна різниця між тим, що думають собі нетямущі, і тим, що добачають мужі просвічені об`явою з висот. 
Тому остерігайся, сину, мудрувати про те, що перевищує твоє знання, а більше за тим побивайся і до того прямуй, щоб ти міг стати хоч найменшим у царстві Божому. 
А коли б хто й знав, котрий є святіший за іншого, або хто більший у Царстві Небесному, то на що придалося б йому таке знання, коли б через нього не упокорився переді Мною і не став ще більше хвалити Моє ім`я? 
Той робить діло далеко миліше Богові, хто роздумує над тим, які великі його гріхи, та які маленькі чесноти і як далеко йому до праведності святих, ніж той, хто сперечається про більшу чи меншу їхню святість. 
Краще молитися до святих побожно, зі сльозами і з покірливим серцем благати їхнього славного заступництва, ніж пустими здогадами досліджувати їхні таємні заслуги. 
Вони були б навіть дуже вдоволені, коли б тільки люди змогли вгамуватися і полишити свої теревені. 
Вони не чваняться своїми заслугами, бо все, що добре, вважають не своєю заслугою, а моєю, бо все те Я подарував з моєї безмірної любові. 
Вони так повні Божої любові і радощів, що для слави і для щастя нічого їм не бракує й нічого не може бракувати. 
Всі святі, чим вищі вони у славі, тим покірніші в серці, а мені тим ближчі і миліші. 
Тому написано, що вони клали свої вінці перед Богом, поприпадали ниць перед Ягнятком і поклонилися Тому, що живе віки вічні (Од. 5,12). 
Багато людей питається, хто більший у царстві Божому, а самі не знають, чи будуть гідні того, щоб належати хоч до найменших. 
Велика річ бути хоч найменшим у небі, де всі є великими, бо всі синами Божими зватимуться (Мт. 5,5) і будуть ними. 
Найменший стане за тисячу, а столітній грішник згине (Іс. 60,22; 65,20). 
Бо коли учні питалися, хто буде більший у Царстві Небесному, почули таку відповідь: "Якщо ви не навернетеся і не будете, як ті діточки, не ввійдете в Царство Небесне" (Мт. 18,3). 
"Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Царстві Небесному" (Мт. 13,4). 
Горе тим, хто не хоче добровільно упокоритися з малолітками, бо низенькі ворота Небесного Царства не дадуть їм увійти всередину. 
Горе також багатим, що вже тут мають свої втіхи: бо коли убогі входитимуть у Царство Боже, вони стоятимуть надворі і ридатимуть. 
Тіштеся покірливі і веселіться убогі, бо ваше є Царство Боже (Лк. 6,20), якщо тільки по правді живете.

Читання

Ряд.: Ап. Еф. 217 зач.; 1, 7-17.

7. У ньому маємо відкуплення його кров'ю, відпущення гріхів, згідно з багатством його благодаті, 8. що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі. 9. Він дав нам пізнати тайну своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у ньому (Христі), 10. щоб, коли настане повнота часів, здійснити його - об'єднати все у Христі: небесне й земне. 11. У ньому ми стали також спадкоємцями, призначені наперед рішенням того, хто все чинить за радою своєї волі, 12. щоб ми були на хвалу його величі, ми, що вже раніш були свою надію поклали на Христа. 13. У ньому й ви, - почувши слово правди, благо-вість вашого спасіння, в яке ви повірили, - були запечатані обіцяним Святим Духом, 14. що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу його величі. 15. Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса і про любов до всіх святих, 16. не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах, 17. щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об'явлення, щоб його добре спізнати;

Єв. – Мр. 32 зач.; 8, 1-10.

1. За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм: 2. "Шкода мені люду, - ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти. 3. Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека." 4. Тож відказали йому учні його: "З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі?" 5. Він же спитав їх: "Скільки маєте хлібів?" "Сім", - відказали ті. 6. Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові. 7. Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати. 8. І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків; 9. було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх. 10. А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край.