Позначення свят і служб

Велике свято
Середнє свято
Середнє свято
Мале свято
Мале свято
Мале свято

Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Церковний календар

ПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСуботаНеділя
28293031123
4567
8
910
11121314151617
18192021222324
2526272829301

Опис

Картинка приоритету свята Муч. Адріяна й Наталії


Св. Андріян був військовим старшиною і служив при імператорському дворі в Нікомидії. Був одружений з вродливою Наталією, християнкою, але сам був поганином. Одного дня він побачив, як бичували й зневажали двадцятьох трьох християн. Андріяна вразило, наскільки терпеливо зносили вони свої муки. Він попросив, щоб і його ув'язнили. Почувши, що Андріян навернувся до Христа, Наталія негайно прибула до в'язниці, щоб підтримати свого чоловіка.

Коли Андріян відмовився принести жертву поганським божкам, то йому після довгих знущань відрубали руки й ноги, і він помер. Погани кинули тіло мученика у вогонь, який загасила раптова злива. Християни поховали Адріяна в Агріполі поблизу Візантії. Там невдовзі померла і Наталія, яку поховали біля чоловіка. Сталося це 304 року. У VI ст. мощі свв. Адріяна й Наталії перенесли до Риму.

Духовні читання

Ласка Божа не приходить до тих, що думають про земні речі 

Господь. Сину, моя ласка дорогоцінна, її не вдасться тобі одержати разом з почуттєвими речами чи із земними втіхами.
Тому ти повинен відкинути все те, що спиняє ласку, коли бажаєш, щоб вона наповнила твоє серце. 
Шукай для себе самотності, люби бути сам на сам зі своєю душею, не пильнуй пустої розмови, але радше звертайся до Бога гарячою молитвою, щоб міг зберегти сокрушення серця і чисту совість. 
Цілий світ за ніщо май, розмову з Богом став вище над усі речі. 
Бо не можеш зі мною розмовляти і одночасно розкошувати в проминаючих добрах. 
Треба відсторонитися від знайомих і дорогих приятелів і відвернути свій розум від усякої дочасної втіхи. 
Як гаряче закликає святий апостол Петро вірних християн, щоб на цьому світі вважали себе чужинцями і подорожніми (І Пт. 2,11). 
О, яку велику надію матиме той вмираючий, якого вже ніщо з цим світом не пов`язує! 
Немічний розум ще не розуміє і почуттєва людина не знає, що означає мати серце від усього відсторонене і що таке свобода духовної людини. 
Однак, якщо вона хоче стати насправді духовною, то хай відречеться як тих, що далекі їй, так і тих, що їй близькі, і хай нікого так не стережеться, як себе самого. 
Коли зовсім переможеш себе, тоді все інше легше побореш. 
Справжня перемога – це перемога над самим собою. 
Бо хто упокорив себе так, що чуттєвість слухає розуму, а розум у всьому підлягає мені – той справді є переможцем над собою і паном світу. 
Коли бажаєш досягти вершка перемоги, треба рішуче постановити і прикласти сокиру до кореня, щоб видерти і викорінити ту приховану і невпорядковану схильність цінувати себе та свої й земні блага. 
У тому полягає його велика хиба, що чоловік себе самого дуже невпорядковано любить, і все те, на чому йому залежить, треба з коренем вирвати. 
Коли це лихо переможеться і упокориться, зразу ж настане великий спокій і мир. 
Але оскільки мало хто старається зовсім для себе завмерти і щиро зректися себе, люди заплутуються самі в собі і вже не в силі знятися високо духом. 
А хто бажає вільно спілкуватися зі мною, той хай умертвить усі свої лихі і невпорядковані почуття і хай не прив`язується пристрасно ні до якого створіння особливою любов`ю.

Читання

Ап. – Гал. 214 зач.; 6, 2-10.

2. Носіте тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа. 3. Коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, - обманює себе самого. 4. Кожний нехай добре перевіряє своє діло і, якщо він знайде, чим хвалитися перед самим собою, то вже ніяк не перед іншими: 5. кожний бо власний тягар понесе. 6. Нехай учень ділиться всяким добром з тим, хто його навчає слова. 7. Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме. 8. Хто бо для свого тіла сіє, той з тіла пожне зотління; а хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне. 9. Робімо добро без утоми: своєчасно, як не ослабнемо, жатимемо. 10. Отож, поки маємо час, робімо добро всім, а зокрема рідним у вірі.

Єв. – Мр. 29 зач.; 7, 14-24. 

14. І прикликавши знову народ, промовляв до нього: "Слухайте мене всі й розумійте! 15. Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину. 16. Хто має вуха слухати, хай слухає!" 17. І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу. 18. А він і каже їм: "То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити, 19. - воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими." 20. Далі казав: "Те, що виходить з людини, - те осквернює людину. 21. З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, 22. перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. 23. Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину." 24. І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хтонебудь про те, але не міг скритися.