Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Назад
Автор: Архимадрит Боніфатій

Цінність подружжя

Дата публікації: 16-09-2009
Є багато людей, що намагаються насміхатися, чи навіть заперечувати ідею подружньої єдності, яка триває на протязі життя. Такі люди, ви можете бути впевненні не знають, що таке правдива любов! 
Іван Павло ІІ

У момент творення людини Бог подарував чоловікові і жінці унікальну можливість ставати одним тілом та зробив їх співучасниками Свого творіння. Він дав їм можливість множитися, творити нове життя, приводити на світ собі подібних. Про це говорить нам книга Буття: «І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею. 
(Бут. 1, 27-28).

tl_files/articles/wed.jpgЦі слова відкривають для нас важливу ознаку, якою володіє наш Небесний Батько – Господь Бог. «Бог є любов. Він переживає в Собі таїнство єднання і любові. Сотворивши їх чоловіком і жінкою на Свій образ і подобу, Бог вписав у них їхнє покликання, а отже і здатність і належну відповідальність любові і єднання говорить Іван Павло ІІ у своєму апостольському зверненні, «Familiaris consortio». «Кожна із обох статей із рівною гідністю, хоча різним способом, є образом сили і ніжної любові Бога. Союз чоловіка і жінки в подружжі є мовби наслідуванням у плоті великодушності і плідності Творця». Святе Письмо говорить: «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2, 24). 

Якщо поглянути на людське життя у сьогоднішньому світі найбільших нападів та випробувань досвідчує християнське подружжя. І це не є дивно, адже родина є підставою всякого суспільного ладу, його джерелом та найважливішою клітиною не лише суспільства, але й Христової Церкви. Митрополит Андрей Шептицький навчає: «На ніщо не здається одиницям і цілому народові заможність, просвіта та патріотизм, коли не буде в ньому ладу. І так, як той, що хоче збудувати собі хату, кладе насамперед підвалину, — бо від тієї підвалини залежить, чи хата буде сильна, чи зараз розвалиться, — так само той, що дбає про суспільний лад, мусить насамперед подбати про родину». 

Проблема розуміння Тайни Подружжя є очевидною сьогодні, як ніколи, коли «спостерігаються загрозливі тенденції занепаду родинного та сімейного життя, зростання кількості розлучень та тимчасових форм співжиття. При цьому або ігноруються, або ж виразно заперечуються святість та нерозривність подружжя». 

Сучасна психологія нав’язує думку, що краще буде молодим людям пожити «на віру», без шлюбу, щоб начебто краще пізнати одне одного, ніж потім розривати подружжя, травмуючи одне одного. Багато людей домагаються сьогодні своєрідного «права на експеримент» для тих, хто має намір одружитися. Але людська любов не допускає «експерименту». 

Поза тим, що існує неправильне розуміння сутності подружжя серед молодих людей, необхідність переосмислення правдивої причини та природи подружжя полягає ще й у тому, що істинна концепція про подружжя, як це представляє Старий Завіт, Євангелія, послання Св. Павла та Святе Передання в цілому, дуже часто є завуальоване та підмінене багатьма фальшивими ідеями сьогодення. Мас-медіа, порнографічна література, різного роду атеїстичні концепції про подружжя, загальний релятивізм, все це скеровує людину до переконання, що подружжя є людським винаходом, віджилим «продуктом соціального розвитку», а тому всі норми, які врегульовують подружжя, мусять встановлюватися, змінюватися і скасовуватися відповідно до людських бажань, «духу часу» та нових обставин.

На превеликий жаль сьогодні дуже багато людей легковажать цією Тайною не розуміючи її суті, ким і для чого вона була встановлена. Для переважної більшості молодих хлопців і дівчат важко відповісти на запитання: «Чому Ви одружуєтесь?». Дуже часто їхні пояснення зводяться до: «Ну, мабуть, так треба, підійшов відповідний вік, чи батьки наполягають [...]», або ж подружжя часто розуміється як легітимація статевого потягу чи бізнес-контракт, з якого необхідно скористати. Таке споживацьке трактування і спонукає молодих людей дивитись на сім’ю як на одну з багатьох речей, яка радше повинна принести користь, аніж як на покликання до повного взаємовіддання осіб, яке в свою чергу творить союз, що від початку заснований Творцем і наділений Його законами.

За словами Папи Івана Павла ІІ, подружжя «виділяється серед інших таїнств тим, що це є таїнство реальності, яке вже існує в ході творіння і являє собою той самий подружній союз, який “на початку” установив Творець». Своїм корінням подружжя сягає перших днів людського буття, про його встановлення ми читаємо вже на перших сторінках Біблії (Бут.1:26-27), а також це видно з того, що подружня любов і сім’я є у всіх — у християн і нехристиян, у віруючих і невіруючих. Один із грецьких богословів зауважив, що подружжя — це природня установа, яка за віком така ж як і саме людство. І виходячи з того, можна сказати, що закон подружжя закладений у самій суті людської природи. У Євангелії, взагалі, дуже часто використовується подружжя як символ, наприклад, коли Христос говорить про Свій другий і славний прихід (Мт.52,1-12), коли Він говорить про тайну Свого Воплочення і відкуплення через єднання з людством (Мт. 22,2-14), а у Одкровенні мова йде про подружжя Агнця і Його нареченої (Одк. 19,6-8); тобто подружжя згадується у зв’язку з такими наріжними моментами, як Воплочення, відкуплення, другий прихід, з’єднання душі з Христом у вічності. І у цьому не можна не помітити того, що під покровом подружжя ховається щось таїнственне, небесне, вічне, що шлюб є образом чогось божественного, надлюдського, чого початок є тут, на землі, а завершення і сповнення — на небі, у вічності. Тому апостол і говорить: «і вони обоє будуть одне тіло. Це велика тайна, а я говорю про Христа і про Церкву» (Еф. 5,31-32).
Святий Климент говорить, що «Бог сотворив людину: чоловіка і жінку. Чоловік — це Христос, а жінка — Церква». Шлюб (подружжя) як архитипічний образ вже заздалегідь існує в парі, так як Адам сотворений за образом Христа, а Єва за образом Церкви: «Скажу ще і те, — пише Золотоустий, — що (подружжя) є таїнственне зображення Церкви». А св. Єфрем Сирійський додає: «Від Адама до Господа істинна подружня любов була досконалим (правдивим) таїнством». 

Ось чому, згідно равіністичної мудрості, єдиним каналом сходження благодаті у поган була саме подружня любов. Цим можна пояснити, чому Новий Завіт і давня християнська література відносять вислови із Святого Письма, в яких говориться про подружжя, до Церкви, і навпаки. Згідно апостола Павла, християнська сім’я в ідеалі і є Церква, частина Тіла Христового. Власне на цьому він обгрунтовує такі строгі моральні вимоги щодо подружжя, оскільки християнин, який входить у єдність з Церквою, є храмом Святого Духа, і тому той, хто осквернює своє тіло — відмежовується від Церкви, і таким чином руйнує її (1 Кор. 6,12-20). Тому він і називає християнські подружжя «домашніми церквами».

У розумінні св. Йоана Золотоустого сім’я також є «малою Церквою». Він говорить: «Якщо управлятимемо так своїм домом, то станемо спроможними до управління і Церквою, тому що дім — це «мала церква». Адже для святого Йоан Злотоустого: «Краса жінки та бажання чоловіка не доводять нічого іншого, як тільки те, що вони є сотворені для зміцнення любові». Ця любов — це є сила, яка поєднує чоловіка та жінку у чисту єдність в шлюбі. Це є любов, яка поєднує дві статі в одне лише буття. Такий стан подружнього життя представляє стан щастя та передчуття блаженства.

Встановлене Богом і благословенне Ісусом Христом подружжя, яке відповідає живим і внутрішнім потребам людської природи, воно має високу моральну гідність, яка співдіє гармонійному розкриттю духовних сил та потреб людини. І те, що подружжя саме по собі не є перешкодою до святості, св. Й. Золотоустий доказує такими міркуваннями, що прагнути до моральної досконалості покликаний кожний християнин, незалежно від стану його життя. Тому осуджувати подружжя і вважати його недосконалою формою людського життя може лише той, хто не розуміє Святого Писання та ухиляється від пізнання Істини.

Подружжя має божественне походження, то і укладання його у християнстві звершується за участю Церкви, яка через благословення і молитви священнослужителів сповіщає освячуючу та скріплюючу Христову благодать. Тому св. Йоан Золотоустий так часто, у своїх проповідях засуджував гучні і непристойні забави серед християн при укладанні подружжя, які до того ж займали перше місце перед Таїнством.

Якими є правдиві ознаки християнського подружжя, яким його хоче бачити Бог та свята Католицька Церква навчає. Для кожного християнина надзвичайно важливо знати відповіді, які стосуються висвітлення питання подружжя, це є надзвичайно важливим. Катехизм Католицької Церкви навчає, що подружжя є: 

«Подружній союз, у якому чоловік і жінка встановлюють спільноту життя і любові, нерозривну на все життя, спрямований своїм природним характером для добра подружжя і для народжування та виховання дітей: цей союз між охрещеними був піднятий Христом Господом до гідності таїнства».

У кожному слові цього визначення сконцентрована глибина вчення Церкви про подружжя, що було об’явлене Господом та передано Церкві Христовій.

У якому лише чоловік і жінка. На питання чому лише чоловік і жінка можуть створити християнське подружжя є те, що основною рисою людської особи, яка відрізняє її від тваринного світу є те, що людина є здатна любити. Любов, про яку йдеться означає не пошук себе і свого задоволення, а повне і остаточне віддання себе іншій особі та бажання добра їй. Так взаємно любити себе, подарувати себе одне одному можуть тільки чоловік і жінка. І будова їхніх тіл, зокрема статевих органів уможливлює їм таке самовіддання, яке у свою чергу веде до зародження нової людської особи.

Встановлюють спільноту життя і любові. Подружжя є найтіснішим і найбільш інтимним людським єднанням, яке включає у себе цілковите самовіддання чоловіка і жінки. Подружжя вимагає один від одного спільного самопідчнення, відання один одному, що створює нерозривну єдність чоловіка і жінки і робить їх одним цілим. Необхідною передумовою для такого самовіддання і прийняття дару подружжя є відмінність – духовна і тілесна – між чоловіком і жінкою. Саме тому, якщо чоловік і жінка є відмінні вони можуть доповнювати себе і стати «одним тілом», що у перекладі із біблійної алегоричної мови означає витворити найвищу духовну та тілесну єдність, яка тільки можливо на природному рівні і тому вони стають одним тілом. 

Нерозривну на все життя. Чоловік і жінка не приєднуються один до одного завдяки емоційному притяганню, чи еротичним притяганням, що є загальноприйнятим уявленням. Бог єднає чоловіка і жінку у нерозривну єдність любові завдяки міцному бажанню бути в єдності один із одним. На відміну від поганського розлучення, де чоловік міг прогнати жінку з будь-якої нікчемної причини, християнське вчення про нероздільність подружжя є церковним захистом гідности, насамперед жінки. Йдеться про високе пошанування родини, бажання забезпечити постійність, подібну до невід’ємної любові Христа до Церкви. Це вчення найбільше прагнув пояснити св. Павло у своєму посланні до Ефесян: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна. Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, себе самого любить. Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою, бо ми — члени тіла його. Тим то покине чоловік свого батька і свою матір, і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло. Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву. Нехай же кожен з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка»

Спрямований своїм природним характером для добра подружжя. Святе Письмо говорить: «І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» (Бут. 2,18). Тому подружжя сотворене для добра подругів, їхнього духовного збагачення і що найбільш важливо – для їхнього спасіння тому, що Християнське подружжя є дорогою до святості вдвох. 

І для народжуваня та виховання дітей. Церковне вчення навчає, що основною ціллю подружжя є спільна любов подругів, і плодом – наслідком цієї любові є народження і виховання дітей, що доповнює подружжя та робить його великим джерелом Божої благодаті.

Цей союз між охрещеними. Подружжя не є контрактом між чоловіком і жінкою, але є священним союзом, адже вони присягають один одному у храмі Божому у присутності священика. Тому цей священний союз дарує подругам можливість отримати Божу благодать, яка допомагає подругам сповняти своє подружнє покликання через ціле життя. Сповнення покликання подружжя є важким завданням, адже недивно, що під час святої Тайни подружжя співається тропар мученикам. Християнські подруги в любові жертвують себе цілковито одне одному, а відтак і Господу Богу. Апостол Павло закликає: «Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбників судитиме Бог» (Євр.13,4). Подружня вірна та плідна любов, робить християнське подружжя нерозривним завдяки Дару Святого Духа, який подається у Святій Тайні подружжя. Святість християнського подружжя досягається через поступове вмирання для себе самого і щораз то повніше відкриття в любові до подруга (подруги), щораз то повніша довіра Богові і Його провидінню та відкритість до сприйняття дару нового життя. Святі подруги не цураються тягарів батьківства і материнства та посвячуються християнському вихованню своїх дітей.

Був піднятий Христом Господом до гідності таїнства. Усе християнське життя несе на собі відбиток шлюбної любові Христа і Церкви. Подружжя у Господі безнастанно підтримує і освячує Святий Дух. Він, як джерело „всіляких дібр і життя Податель”, обдаровує їх своїми дарами для побожного життя в мирі, правді, гармонії і любові. Зв’язок подругів із Святим Духом полягає в їхньому харизматичному служінні Церкві. Полягає воно у будуванні Тіла Христового через віру, спільноту любові, служіння та взаємне освячення. Це Дух Святий чинить, що воскресле життя Христа розцвітає у них.

Таїнство подружжя потребує праці, аскези зусилля, подвигу з боку самих подругів. Іноді, подружнє життя не свобідне від труднощів, проблем, терпіння чи болю. Але завдяки відкритості до Духа Святого у молитві, подруги можуть подолати клопоти по-дружнього життя. Тайна любові, яка започатковує „домашню Церкву” домагається неначе власної П’ятидесятниці. Саме обряд накладання вінчальних корон під час шлюбу виражає зв’язок таїнства із П’ятидесятницею. У молитві вінчання священик звертається до Бога з проханням зіслання Святого Духа: «Господи, Боже наш, славою і честю вінчай їх» (пор. Пс 8,6; Євр. 2,7; Ап. 21,26). Це призивання Духа Святого, щоб зійшов на подружжя і освятив їх. Слава і честь, про які мовиться у молитві, є дарами Святого Духа. Подруги, стоячи перед лицем Воскреслого, переживають „подружню п’ятидесятницю”. Завдяки цьому подружжя являє образ Царства Божого, перетворюється у шлях служіння Христу і приєднання до спільноти святих.

Церква визнає подружжя таїнством, і це значення подружжя не може бути відділеним від Євхаристії. Євхаристія - весільна трапеза Церкви, літургійне сопричастя між Богом і вірними. У ній доповнюється і стверджується християнське подружжя як зв’язок з Христом, входження з Ним у „Заповіт любові”. Спільна участь подружжя у Євхаристії є тим таїнством, завдяки якому „законне подружжя” преображується у вічний зв’язок любові у Христі. Євангеліє, говорячи про перше чудо Христа у Кані Галилейській (Ів. 2,1-11) підкреслює євхаристійну суть подружньої любові. Як „тайна велика” стає вона символом єдності Христа і Церкви та заповіддю царства Божого. 

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що Подружжя було встановлене і закладнене Богом у самій сутності людини вже від її сотворення. Із втратою Божої благодаті у раю, людина втратила і правильне розуміння подружжя. Отже, головна і основна думка про шлюб є поняття про подружжя як благодатно-таїнственний союз Христа і Церкви.

"Голос Живої Вервиці" № 2 (04) 2008

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, додайте 1 й 5.

Домашня Церква

діти

10 фраз, які не можна говорити дитині

Будь-яка притямна людина розуміє, що при спілкуванні з дитиною треба ретельно як добирати слова, так і фільтрувати зміст сказаного. Фрази «Нащо я тебе народжувала?» і її більш «лагідний» аналог «Звідки ти взявся на мою голову?»...

любов

10 правил любові

Любити – справа непроста. Дуже часто під словом “любити” криється низка стереотипів. Щоб їх розвіяти – публікуємо текст о. Тихона Кульбаки про те, що ж насправді означає “любити”...

любов

Люди одружуються для щастя… А що стається потім?

Люди укладають шлюб у сподіванні, що це зробить їх щасливими. Те, що виростає поміж ними за рік, два або десять, буває неймовірним. Нерідко температура почуттів знижується, і подружжя нагадує двоосібну спілку, покликану до виконання життєвих завдань. Інколи ...

людина

Перед обличчям самотності

Лист жінки з будинку престарілих. Просто прочитайте...

дитина

Як виховувати хлопців?

Мудре виховання — це турбота про тіло і дух, оскільки вихованець не є ані ангелом, ані звіром ...

чоловіки

Чоловік мусить відірватися від матері

Невільницький емоційний зв’язок сина з матір’ю призводить до того, що хлопець почувається загубленим і не має впевненості у власній чоловічості, а також стає надто залежним від жінки. Ця залежність вражає чоловічу гордість...

діти

11 шкідливих фінансових звичок, які не варто передавати дітям

Привчити дитину до ощадливості, вміння рахувати й не тринькати гроші не так уже й легко. Одними умовляннями та виховними бесідами не обійтися. Насамперед діти звертають увагу не на слова, а на дії ...

діти

10 порад для батьків

Потреба відчуття свободи вибору є закорінена глибоко в людській натурі. Вона з'являється ще у немовлят, які реагують сміхом і радістю на ігри, в яких самі можуть встановлювати правила гри. І це повністю природно, що діти прагнуть до незалежних ...