Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Слава Ісусу Христу! Довгий час мала проблеми з ногами. Зробили операцію на вени. Пройшло паро років після операції і побачила в одному місці почервоніла нога, почула болі. Здавалось таке подібне до відкриття рани на нозі. До лікарів не зверталася. Молилася до багатьох святих. Я маю миро св. Філомени. Помастила ногу миром св. Філомени і почала відмовляти дев’ятницю. Скоро почула полегшення і в цьому місці гарно зажило. Складаю щиру подяку св.  Філомені, Матінці Божій, Ісусові Христові і всім святим.

Горак Надія (Львіська обл., м. Мостиська)

Назад
Автор: Славко Славич

Цінності християнського подружжя як модель суспільного життя

Дата публікації: 22-09-2009

Текст присяги церковного шлюбу містить в собі такі слова як любов, вірність, чесність, послух. Власне ці слова постулюють основу цінностей не лише Християнської родини, але й є частиною вічних та незмінних цінностей, про які маємо важливі і геніальні твердження не лише в словах Христа, апостолів і християнських мислителів від Отців Церкви аж до наших днів; а ці запитання покликані перевірити чи молода людина, бажаючи вступити в шлюб, пам'ятає про ці цінності, і чи готова їх плекати і їх дотримуватися. За цими цінностями стоїть ціла світоглядна система, спосіб мислення, надання переваг, дотримування законів, норм, принципів, заборон. На одній із цих цінностей – любові тримаються закон і пророки. Це відкриває перед нами цілий етичний світ.

tl_files/articles/wed3.jpgФеномени відображені поняттями любов, вірність, послух, присяга передба¬чають у своїй суті спрямованість на зовнішній об'єкт. Любов – на іншу особу, вірність – на іншу особу та на об'єктивно існуючі закони, послух – на істинний авторитет. Будучи проявами духовного життя, ці феномени спрямовують людину не на себе, не на задоволення власних потреб, інстинктів, а спрямовують людину у сферу трансцендентного. Любов передбачає спрямованість на кохану людину в сенсі доброзичливості та єднання. Любов не шукає свого. Любов передбачає спрямованість на пізнання суті любові. Те саме можемо сказати про вірність та чесність, дотримання і практикування яких без пізнання їх суті у чистому вигляді не є можливим. А це знову ж таки спрямованість на зовнішнє. Не на себе самого, а на зовнішнє.

Любов як цементуюча ланка сім'ї має значення не лише для родини але й для суспільства оскільки вона є джерелом такого міжособистісного прояву як солідарність. Солідарність теж характеризується спрямованістю на інших осіб заради їхнього та спільного блага. Ця спрямованість знову ж таки не доцентрова, тобто не „для себе", а „для іншого". Відповідно в Християнській' сім'ї турбота спрямована одне на одного, на дітей і причому з мотивацією „заради іншого", „заради дітей", і знову ж таки з оглядом на суть любові (єднання в доброзичливості) і Христа ради. Нема мотивації „задля власних потреб", „задля власного задоволення" чи „Задля власного самоздійснення". Погляд спрямований на трансцендентне (супруг, дитина, закон любові, ідеал добра, Христос). Віддаючи себе в любові коханій особі, підпорядковуючи себе цінностям та законам добра, людина стає в повній мірі людиною оскільки для того, щоб змогти це зробити людина повинна опанувати себе (стати володарем самого себе) через самосвідомість, розум, воля, серце (почуттєва сфера), тобто душа, ціла людська особистість, інакшими словами проявляє себе як образ Бога.

Сьогоднішній контекст характеризується мотиваційною моделлю „для себе", „для насолоди", „для інстинкту". Саме ці мотиваційні моделі є основою егоїстичного та егоцентричного світогляду, в якому інший має значення лише з огляду на те чи він „для мене чи проти мене". Мислячи доцентрово, егоцентрично, людина стає нездатною створити сім'ю, яка передбачає віддання себе коханій особі, підкорення себе, своїх потреб, своїх емоції і бажань цінностям, іншій особі (коханій особі, дітям), суті любові, законові добра та Христові. Любов та егоцентризм це дві несумісні, взаємовиключні моделі.

Наше суспільство зараз заполонене усякого роду інформацією (фільми, реклами, газети, журнали і т.п.), яка пропагує саме доцентрову модель. „Насолода смаком", „Смакує довше", „Слухай своєї спраги!", „Сила нових бажань", „Відчуй задоволення". Це приклади реклами, яка звертається до фізіологічних потреб в людині і пропонує цілу світоглядну модель – шукати влас¬ного задоволення. Бо смак, спрага, бажання є тільки моїми і ніхто за мене їх пережити та відчути не може. Тому ці заклики спрямовані тільки на мене, і зрештою, замикають мене на собі. Замкненість на собі приводить обов'язково до того, що виникають в родинах в подружжях конфлікти на зразок „Ти не такий, не така" тобто не відповідаєш моїм бажанням, силі нових бажань. Ти „НЕ для моїх" бажань, не приносиш насолоди і задоволення. Значним каталізатором у виникненні конфліктів в родинах є відповідні фільми, які діють на підсвідомість людини особливо дітей та підлітків. Пропагуючи вільну любов, подружжя як щось, що можна поміняти, якщо воно не приносить ДЛЯ МЕНЕ задоволення створює погляд на життя на родину як на інструмент мого задоволення.

Тоді логічним є небажання присвятити себе немічним та безпорадним старшим членам родини, яким природно належиться опіка і догляд та допомога з огляду на закон любові та солідарності (заради ідеї добра та Христа ради). Звідси практика сучасного суспільства усувати тих хто відволікає мене від мене самого, від моїх потреб і бажання насолоди та самоздійснення. Ненароджені майбутні діти усуваються шляхом аборту, а народжені шляхом дит. будинку, бо вони „НЕ для мене" (читай моїх потреб і бажань насолоди). Люди похилого віку усуваються через будинки старих, евтаназію і т.д. З таких родин утікають діти бо не відчувають тієї уваги як їм належиться за тими ж законами любові і за самою природою. Такі родини розпадаються бо потреба і прагнення задоволення завжди можуть відчути сильніший подраз¬ник від іншої людини і потягнутися до нього. Звідси розлучення, розпуста, проституція, порно-продукція, сексуальні збочення...

Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля Мене, той її врятує. Лк. 9.24

Ці слова є основою Християнського світогляду, який заперечує себелюбство і пропонує дієвий приклад любові до інших аж до самозречення у служінні Богові та своїм ближнім. Цей приклад поведінки відображений у житті багатьох подвижників віри. Це один з парадоксів Християнства, але одночасно і одна з незаперечних істин. Будучи однією з підвалин Християнства вона також лаконічно описує мотиваційні стимули двох несумісних моделей поведінки: „задля себе" і „задля іншого". Причому описує не лише ці моделі, але й одразу їх наслідки.

Коли людина ставить за принцип своєї поведінки мотив „задля себе", то вона фактично самоізолюється від інших, самовідчужується від суспільства, від собі подібних; доходить, у кінцевому рахунку, до соліпсизму. Проте людина відчужується не лише від собі подібних і суспільства в цілому, вона самовідчужується від себе самої, від своєї суті. Фактично стається так як сказано в Євангелії „хто захоче спасти свою душу, той її погубить".
Скеровуючи себе до істини, краси, добра заради них самих, людина стає співпричетною красі, істині, добру, вона, у пізнанні і спогляданні немовби робить їх своїми і немовби, набуває сама ознак істини краси і добра. У такий спосіб людина формує свої якісні характеристики, формує себе як духовну істоту. Скеровуючи себе до людей заради них самих у любові до них, людина характеризує себе характером своїх настанов до тих людей. Людина ототожнюється якісно з тим на що вона спрямована. Оте „заради інших" чи „заради цінностей" є дороговказом і гарантом майбутнього і чим вищі цінності чим шляхетніші настанови (а вони, їхня суть, також нетотожні зі мною, тобто трансцендентні) до інших тим повнішою людина стає в якісному вимірі. Чим досконалішими є цілі (а такими можуть бути лише абсолютні трансцендентні об'єктивно існуючі цінності) тим життєвішою є людина. Такою є модель життя.

Якщо ми подивимося на суспільство кероване мотивом „заради іншого" то побачимо, що таке суспільство побудоване на засадах конструктивних, а не деструктивних. У такому суспільстві стосунки між людьми побудовані так, що інший є метою моїх поривань та устремлінь. Він не є річчю, інструментом який сприяє чи шкодить мені, і якого відповідно слід підозрювати, уникати і усувати чи задобрювати підкуповувати підлещувати. Він є метою моїх вчинків. Тобто є отим „значимим", який мотивує мене до дій.

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, додайте 3 й 5.

Домашня Церква

діти

10 фраз, які не можна говорити дитині

Будь-яка притямна людина розуміє, що при спілкуванні з дитиною треба ретельно як добирати слова, так і фільтрувати зміст сказаного. Фрази «Нащо я тебе народжувала?» і її більш «лагідний» аналог «Звідки ти взявся на мою голову?»...

любов

10 правил любові

Любити – справа непроста. Дуже часто під словом “любити” криється низка стереотипів. Щоб їх розвіяти – публікуємо текст о. Тихона Кульбаки про те, що ж насправді означає “любити”...

любов

Люди одружуються для щастя… А що стається потім?

Люди укладають шлюб у сподіванні, що це зробить їх щасливими. Те, що виростає поміж ними за рік, два або десять, буває неймовірним. Нерідко температура почуттів знижується, і подружжя нагадує двоосібну спілку, покликану до виконання життєвих завдань. Інколи ...

людина

Перед обличчям самотності

Лист жінки з будинку престарілих. Просто прочитайте...

дитина

Як виховувати хлопців?

Мудре виховання — це турбота про тіло і дух, оскільки вихованець не є ані ангелом, ані звіром ...

чоловіки

Чоловік мусить відірватися від матері

Невільницький емоційний зв’язок сина з матір’ю призводить до того, що хлопець почувається загубленим і не має впевненості у власній чоловічості, а також стає надто залежним від жінки. Ця залежність вражає чоловічу гордість...

діти

11 шкідливих фінансових звичок, які не варто передавати дітям

Привчити дитину до ощадливості, вміння рахувати й не тринькати гроші не так уже й легко. Одними умовляннями та виховними бесідами не обійтися. Насамперед діти звертають увагу не на слова, а на дії ...

діти

10 порад для батьків

Потреба відчуття свободи вибору є закорінена глибоко в людській натурі. Вона з'являється ще у немовлят, які реагують сміхом і радістю на ігри, в яких самі можуть встановлювати правила гри. І це повністю природно, що діти прагнуть до незалежних ...