Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Назад
Автор: Credo-Ua

Розпад подружжя: біль, лють і гнів

Дата публікації: 13-02-2012

Перед очевидністю розпаду зв’язку, в який так багато було вкладено, перед мрією, що розвіялася, людина часто почувається «кинутою», ображеною. Найчастіше при цьому також приходять лють і гнів; уберегтися від них дуже важко.

Тому важливо підходити до людини, яка щось таке переживає, без упереджень і не заради того, щоб виголосити їй проповідь на тему «треба було раніше про це думати».

Чимало людей живуть у сепарації з огляду на болісне рішення, прийняте чоловіком або дружиною (які вирішують покинути подружній зв’язок або просять залишити їх у спокої) чи з огляду на знеохочення і розпач (бо вони вже втратили надію, що їхні зусилля і старання можуть покращити становище, яке викликає самі страждання).

Навіть ті, хто вибрав сепарацію з легким серцем і через «дрібні» причини, мусять стикатися з трудом поділу майна, стражданнями дітей, судовими засіданнями: це досвід, який відбивається в людині назавжди.

У такій ситуацій людині потрібно допомогти пройти шлях визволення, перш ніж представити їй практичні поради на майбутнє.

Лікування ран: шлях визволення

Подружня людина, яка живе в сепарації, це насамперед поранена людина, її життя сповнене страждань: фрустрація від зазнаної поразки і від нової життєвої ситуації, в якій до розчарування, болю й люті додається самотність, а також – у разі татусів – розлука з дітьми, як і неминучість покинути помешкання, в якому пройшла чимала частина життя. Нагромадження негативних життєвих моментів стає для людини справжнім ув’язненням, з якого їх потрібно допомогти вийти.

Аби осягнути визволення, така людина має пройти довгий шлях, що складається з кількох етапів.

– Прийняти поразку

Погодитися з цим страшенно важко, бо ніхто не бажає програвати. Але це перший і необхідний крок. Інколи це називають «благодаттю точки нуль». Хто програв, той більше не має чого втрачати; але він може розпочати щось нове. Багато людей через це пройшли. Погодитися з поразкою – боляче і вимагає часу, бо ми інстинктивно бунтуємо проти цього. Однак, прийнявши поразку, ми стаємо здатні до наступного кроку.

– Прийняти самого себе і своє почуття провини

Докори сумління атакують нас зсередини, і можуть зрештою обступити зусібіч і замучити. Коли ж до них вдасться придивитися без відчуття внутрішнього паралічу, вони стають своєрідним багатством: ми матимемо додаткову стратегію для кращого планування майбутнього.

– Погодитися з тим, що потрібно багато часу

Рана така болюча, що хочеться одразу знайти втамування, ліки, знову відчути себе здоровим. Коли це не вдається одразу, ми знеохочуємося. Кажемо: «Все закінчилося… назавжди». Проте відомо, що коли зламаєш руку чи ногу, то потрібно чимало часу на лікування. Такий підхід допоможе подолати страх, що ушкодження невідворотно позбавить нас надії. Видужання – це процес, який вимагає часу. Зазвичай потрібен рік або два, щоб людина, яка живе в сепарації, знайшла новий шлях. Дехто, менш терплячий, подасться навпростець, а не дорогою зцілення; однак це не завжди приносить добрі наслідки.

– Потрібно знайти сенс

Перед лицем болю й відчуття, що не вдалося щось дуже важливе в житті, у людині зроджується сильна потреба знайти сенс свого страждання. Відповідь на питання, чому так сталося, легше знайти з допомогою віри і молитви, черпаючи з Біблії як із джерела знання і втіхи. «Я підкорилася Богові, – каже жінка, що має досвід сепарації, – і це стало моїм спасінням». А якийсь чоловік сказав: «Ніколи не міг би навіть уявити, яке це буде величезне страждання. Однак сама ця подія стала для мене і багатьох інших початком радикально інакшої дороги віри».

– Як Христос на хресті

Образ Розіп’ятого може стати помічним для людини в сепарації. Христову молитву на хресті (Боже мій, Боже мій, чому мене залишив?) можна сприйняти і як крик розпачу або браку довіри, але це певно молитва, оскільки молитвою є і шерег інших псалмів-плачів. Споглядання Розіп’ятого і Його неповинності, духовності, що струменить із Нього, благо, яке таємничим чином випливає з цієї найбільшої жертви, – можуть додати внутрішніх сил, терпеливості й витривалості, попри спокусу, яка підбиває зневіритися в доброму.

Самотність – це тягар

Людина почувається самотньо, бо вона вже не є частиною подружжя. Але також і через те, що не відчуває розуміння і прийняття себе спільнотою, в якій живе. Інколи навіть друзі та близькі не сприймають такого становища. У цей момент група є багатством, разом із молитвою – одним із фундаментальних багатств, які дозволяють пережити час труднощів і спокусу зосередитися на собі. Група може надати підтримку, змогу поділитися своїм досвідом і порівняти його з досвідом інших. Вона може виявитися підходящим місцем, щоб заново відкритися на людей і збудувати нові міжлюдські стосунки в безпечному й відкритому середовищі. Ця душпастирська пропозиція вельми практична і неважка для виконання, оскільки молитовні та інші групи в парафіях постають легко.

У цій фазі видужання дуже дієвою були би присутність когось, хто б терпеливо вислуховував безконечні нарікання чи розпачливий плач. Цінною була би також присутність іншої людини (бажано – тієї само статі), яка вже пройшла частину цього шляху. І не потрібно щоразу мати якісь мудрі слова для відповіді! Вже саме слухання є найкращою терапією.

Однак наше життя не може залежати від інших. Ніхто не може стати цілителем. Бог сам є Спасителем, але Він діє на шляху дуже особистому і внутрішньому. Найкращим товаришем буде не теоретик або охочий стати спасителем, а той, хто допоможе людині, яка живе у сепарації, пройти шлях зцілення самотужки, вивільняючи свої внутрішні сили.

http://www.credo-ua.org/2012/02/58666

Додати власний коментар

*
*
Що є сумою 9 і 6?

Домашня Церква

діти

10 фраз, які не можна говорити дитині

Будь-яка притямна людина розуміє, що при спілкуванні з дитиною треба ретельно як добирати слова, так і фільтрувати зміст сказаного. Фрази «Нащо я тебе народжувала?» і її більш «лагідний» аналог «Звідки ти взявся на мою голову?»...

любов

10 правил любові

Любити – справа непроста. Дуже часто під словом “любити” криється низка стереотипів. Щоб їх розвіяти – публікуємо текст о. Тихона Кульбаки про те, що ж насправді означає “любити”...

любов

Люди одружуються для щастя… А що стається потім?

Люди укладають шлюб у сподіванні, що це зробить їх щасливими. Те, що виростає поміж ними за рік, два або десять, буває неймовірним. Нерідко температура почуттів знижується, і подружжя нагадує двоосібну спілку, покликану до виконання життєвих завдань. Інколи ...

людина

Перед обличчям самотності

Лист жінки з будинку престарілих. Просто прочитайте...

дитина

Як виховувати хлопців?

Мудре виховання — це турбота про тіло і дух, оскільки вихованець не є ані ангелом, ані звіром ...

чоловіки

Чоловік мусить відірватися від матері

Невільницький емоційний зв’язок сина з матір’ю призводить до того, що хлопець почувається загубленим і не має впевненості у власній чоловічості, а також стає надто залежним від жінки. Ця залежність вражає чоловічу гордість...

діти

11 шкідливих фінансових звичок, які не варто передавати дітям

Привчити дитину до ощадливості, вміння рахувати й не тринькати гроші не так уже й легко. Одними умовляннями та виховними бесідами не обійтися. Насамперед діти звертають увагу не на слова, а на дії ...

діти

10 порад для батьків

Потреба відчуття свободи вибору є закорінена глибоко в людській натурі. Вона з'являється ще у немовлят, які реагують сміхом і радістю на ігри, в яких самі можуть встановлювати правила гри. І це повністю природно, що діти прагнуть до незалежних ...