Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Назад
Автор: nicolasparish.org.ua

Відповідальне батьківство

Дата публікації: 12-08-2010
сім'я

Батьківство – це покликання, як стосується певних дій, прикмет, способу реалізації життя, а не означає посідати щось. Покликання до батьківства не зводиться до того, щоб мати дітей, але щоб виконувати батьківські функції, бути мамою і татом. “За самою своєю природою установа подружжя і подружня любов спрямовані до народжування й виховання дітей, якими вони немов увінчуються” (Gaudium et Spes (Про Церкву в сучасному світі) 53). “Діти є найціннішим даром подружжя і приносять батькам найбільше добра” (GS 54).

tl_files/articles/batiky.jpgПодружня єдність між чоловіком та жінкою і нерозривність подружжя ґрунтується на внутрішній духовній єдності осіб, які входять в інтимне сопричастя життя силою Божественної любові. У подружжя ця духовна єдність в любові висловлюється також і в тілесний спосіб у статевому співжитті. Таким чином, статевий акт, згідно з самою природою, має подвійний характер: єднальний і дітородний. У тілесному вимірі він здійснює єднання в любові чоловіка та дружину, і ця любов спрямована до плідності, до народження нового життя.

Дитина не приходить ззовні, щоб долучитися до взаємної любові подружжя; вона з'являється в самому серці цього взаємного дару, є його плодом і здійсненням. Чоловік і жінка виступають як образ Божий, коли, народжуючи дітей, стають діяльними сопричасниками творчої сили і батьківства Бога (пор.: Еф. 3,14-15; Мт. 23, 9). “У місії подружжя передавати життя і бути вихователями тих, кому вони його дали, чоловік і дружина є співпрацівниками Божої любові і наче її виразом” (GS № 61).

Жодна людина не виникає випадково, вона завжди є ціллю творчої любові Бога. Із цієї фундаментальної правди походить те, що здатність до дітонародження є вписаною в людську статевість, - це, співпраця з творчою Божою силою.

Подружня любов єднає чоловіка та жінку, і вони стають “одним тіло” через їхню відмінність та взаємодоповнюваність. Тілесна єдність є виявом і символом єдності духовної. У момент зачаття паралельно діють Бог і подружня пара: батьки дають тіло, а Бог наповнює життєдайним духом. Дитина – це плід і видимий знак любові батьків, активне прийняття подружжям Божого дару.

Батьківство – це приведення дітей у світ, яке відбувається етапами:

• Прийняття дитини (життя до народження). Приймати дітей навіть тоді, коли вони не є такими як ми сподівалися, навіть якщо ми хотіли бачити їх зовсім іншими, зрозуміти хто вони, допомогти їм стати тими, ким хоче бачити їх Бог, тобто їх любити.

• Опіка над маленькою дитиною

• Духовне народження

• Дати дитині можливість піти в світ, залишити батьків.

В енцикліці “Humanae vitae” Святіший Отець таким чином трактує відповідальне батьківство. Це розпізнання свого завдання в цьому покликані, беручи до уваги різні аспекти:

Біологічний: полягає в тому, щоб пізнати й розуміти основи біологічних законів плідності, які діють у людському тілі і шанувати біологічні закони спільної плідності.

Психологічний: вміння керувати собою, самоопановувати інстинкти силою розуму і волі; любов це не те саме, що секс, це також не тільки почуття і не тільки приємність

Моральний (етичний): це дотримання етичних норм, шанування суті подружнього акту, рішення про більшу кількість дітей, беручи до уваги фізичне, економічне, психологічне, суспільне становище, або з важливих причин, на якийсь час відкласти, з важливих причин, зачаття наступної дитини

Духовний (релігійний): це життя у згоді з Божою волею, пам'ять про безсмертя людської душі, дбати про власне духовне зростання.

Риси “безвідповідального батьківства”

Звістку про поповнення сім’ї, особливо першу, більшість чоловіків сприймає зі змішаними почуттями:

• Гордість – маю власне потомство

• Захоплення – тепер у нас справжня сім’я

• Страх – а раптом дружина перестане приділяти мені увагу

• Радість – вона замкнеться на дитині і перестане мене контролювати

• Стурбованість – доведеться ставати татом, а хто його знає, що це таке

• Сумнів – почнуться пелюшки, безсонні ночі. І навіщо я одружувався?

• Побоювання – а раптом не від мене?

• Напад виробничої активності – тепер треба годувати дітей.

Залежно від реакції на повідомлення дружини про її вагітність, батьків можна поділити на такі категорії:

• Дбайливі – можуть прибирати, попрати, сходити з дружиною на вечірню прогулянку. Попереджають всі її бажання.

• Уникаючі – ці раптом стають трудоголіками. На них несподівано звалюється такий шквал роботи, що переробити все протягом робочого дня просто неможливо. Доводиться постійно залишатися на безкінечні наради, колегії, консиліуми.

• Незворушні – справжнього чоловіка нічим не здивуєш. Жінка повинна народжувати, от хай і народжує.

• Учені – постійно підсовують дружині літературу про правильне харчування, гімнастику для вагітних. Таким чином вони виявляють свою увагу.

За даними соціологів середньостатистичний український батько лише 4 хвилини в день приділяє увагу вихованню дитини. Лише 32% татусів допомагають дітям робити уроки. А тих серед чоловіків, хто доглядає хвору дитину – лише 10%. Лише 24% татусів у своїх обов'язках мають супровід дітей до школи. Можливо, це якраз ті хвилини, коли по дорозі до школи тато ще й “виховує” своїх дітей? Для інших зацікавленість навчанням власних дітей обмежується переглядом табелю.

Бажання мати дитину часто випливає із наступних міркувань, а саме, як батьки сприймають власну дитину:

Дитина плоть від моєї плоті: батьки неодмінно хочуть вкласти у свою дитину сласні життєві цінності. Дитина – продовжувач справи батьків, звичаїв, традицій. Батьки вимагають від дочки чи сина наслідування їх круті повороти в житті. Вони сприймають власну дитину лише як власне творіння. Не маючи поваги до свободи дитини, батьки підміняють любов до неї любов'ю до власних життєвих цінностей.

Дитина – моє виправдання перед людьми: дитина народжується як суспільна необхідність, тому що так прийнято у суспільстві, так нормально. При цьому батьки можуть займатися різними справами, а дитину вони мають як дань загальноприйнятим нормам. Вдягнута як всі, харчується не гірше за інших, досить зайнята: школа, студія, репетитор. Через дитину підтримується імідж самих батьків. При чому саме дитина нічого не означає для батьків. Дитина має добре вчитися, поступити в інститут, влаштуватися на престижну роботу, вміти заробляти гроші, мати сім’ю.

Дитина – моя опора в старості: деякі батьки виховують в дітях чутливість до потреби, здатність до турботи і піклування, вірності лише їм. Це настанова очікування. Постійно ведеться контроль за рівнем турботи, прихильності до батька та матері. Батьки можуть проявляти капризи, невдоволення, демонструвати хвороби і немічність, які культивуються лише з однією метою – утримати увагу та турботу дитини на собі.

Дитина дісталася дорого: якщо дитина в дитинстві багато хворіє, то в материнській душі розвивається сильні навички реагувати на її найменші розлади. Скоро вона перестає розрізняти, де у дитини капризи, а де насправді дитина потребує її участі. Мама стає роздратованою, або до крайності строгою, вимогливою, або навпаки, уразливою; або інакше – підлеслевою, адже дитина для неї – центр життя.

Еротична пристрасть: сьогодні немало матерів, що самі виховують синів, явно чи відкрито страждають цією хворобою. Невдоволеність чоловіком чи його відсутність пробуджують еротичну пристрасть до власного сина. Виражається вона у чуттєвій ніжності, інколи навіть у кокетуванні, яке сама мати не помічає. Якщо є друга дитина, і це дівчинка, то вона буде почувати постійне позбавлення любові. Неувага сина може породжувати материнські капризи, істерики та сцени, які будуть відбуватися, добиваючись прояву синівських почуттів.

Дитина – компенсація за відсутність чоловіка, дружини чи життєву невдачу: прихильність та привя'занність до дитини у цьому випадку може значно порушити весь розвиток дитячої душі, тому що замикає дитину на батьках, послаблює його волю, виховує до егоїзму та себелюбства

Дитина – професійно-педагогічне доповнення батьків: дитина для батьків, це те саме, що і помідорний кущ на городі. З цього куща батьки хочуть мати добрий урожай і для цього пробують різні способи і варіанти його вирощування, так і з дитиною вони чинять так як з предметом своїх педагогічних експериментів. Після прочитання ще однієї книги про виховання дітей, вони маючи нові ідеї, хочуть їх спробувати на власній дитині. Спочатку батьки будуть захоплені ідеєю розвитку пам'яті у дитини, іншим разом – ідеєю трудового виховання, в третій раз – ідея виховання волі через закалювання...

Дитинаспроба укріпити (чи збудувати) сімю: зазвичай зустрічається у жінок, які ставлять собі замету укріпити стосунки в сімї, повернути чоловіка, чи попередити його відхід, “прив'язавшидо себе дитиною, або примусивши таким чином партнера одружитися. Така поведінка матері є основною причиною порушення протікання вагітності, передчасних пологів, відсутності молока у матері, хворобливості малюка.

Дитина як дар Божий: сприйняття кожної дитини з радістю, як знак милосердя Божого та Його благословення. Як плід співпраці між Богом та батьками.

Треба зазначити, що чоловік починає в повноті себе відчувати батьком у трьох випадках:

• Коли почує рухи дитини в лоні матері

• Після народження малюка

• Коли діти вже підросли

Але поки батьківські почуття не прокинулись, ліпше, що можу зробити батько – це любити матір своїх дітей.

nicolasparish.org.ua

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 6 + 7.

Домашня Церква

шлюб

Як виховати вірність?

Вірність – чеснота, що закладається (або ж ні) ще в дитинстві. Це слово, до речі, походить від «віра». Вірна людина – це також та, яка гідна довіри, якій можна довіритися. Саме такою людиною може й має стати кожен із нас. Бо ми, своєю чергою, покликані допомагати зростати у вірності іншим, насамперед – дітям...

любов

Як працювати разом у подружжі?

Ми працюємо разом уже понад десять років, з них одружені — майже два. І нам ще не надокучило дивитися один одному у вічі, дихати в спину і трапезувати за одним столом тричі на день...

сімя

Навіщо брати шлюб?

У нашому суспільстві краса і велич любові в шлюбі є настільки похмурими, що більшість людей зараз дивляться на шлюб як на в'язницю: звичайну, нудну, правову матерію, яка загрожує любові та руйнує свободу...

родина

Родина як шлях у майбутнє

«Шануй отця твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі» – Четверта заповідь є єдиною, до якої додано обітницю. Ця заповідь не накладає заборони, вона просто вказує шлях до щастя не лише у вічності, а й тут, на землі. Але що означає шанувати батька і матір сьогодні? Яким чином не лише виконувати цю заповідь самим, хоч би скільки років нам було, а й навчити цього власних дітей, та ще й так, щоб і вони потім навчили пошани наших онуків?...

родина

Розмова з батьками

Коли батьки готуються охрестити дитину, то єдиною людиною, яка переживає за щось ще, крім приготування до святкового столу та гостини, здебільшого є священик. Чи свідомо вірять у Бога самі тато й мама? Вони та хресні усвідомлюють свої обов’язки щодо передання віри дитині чи, може, просто «родичаються»? Нагодою зрозуміти це та подати відповідну науку є час між зголошенням і хрещенням. Під час Таїнства Хрещення Бог дає дитині велику благодать, і вона діє. Але як не занедбати співпраці з нею?...

дитина

Криза батьківства і Бог

Сучасний світ несе в собі багато загроз. Можна годинами розповідати про різноманітні небезпеки, які чигають на людину майже на кожному кроці. І хоча на частину з них взагалі не варто звертати уваги, є питання, про які навіть ...

пробірка

«In vitro має бути заборонене»

Доктор Тадеуш Васілевскі, один із піонерів запровадження штучного запліднення у Польщі, тепер став радикальним противником цього методу...

сімя

7 принципів щасливого сімейного життя

Добрі батьки не виражають незгоди тільки тому, що дитина не вибирає того, чого б хотіли вони......