Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Хочу подякувати за ласку і опіку над моєю сімєю Матері Божій і святій Філомені. Одного разу моїй дочці піднялась температура до 39,3. я помастила миром святої Філомени і сталося чудо.Температури не стало.Також допомогло миро святої Філомени від сильної болі

Люба (м. Бережани)

Назад
Автор: nicolasparish.org.ua

Відповідальне батьківство

Дата публікації: 12-08-2010
сім'я

Батьківство – це покликання, як стосується певних дій, прикмет, способу реалізації життя, а не означає посідати щось. Покликання до батьківства не зводиться до того, щоб мати дітей, але щоб виконувати батьківські функції, бути мамою і татом. “За самою своєю природою установа подружжя і подружня любов спрямовані до народжування й виховання дітей, якими вони немов увінчуються” (Gaudium et Spes (Про Церкву в сучасному світі) 53). “Діти є найціннішим даром подружжя і приносять батькам найбільше добра” (GS 54).

tl_files/articles/batiky.jpgПодружня єдність між чоловіком та жінкою і нерозривність подружжя ґрунтується на внутрішній духовній єдності осіб, які входять в інтимне сопричастя життя силою Божественної любові. У подружжя ця духовна єдність в любові висловлюється також і в тілесний спосіб у статевому співжитті. Таким чином, статевий акт, згідно з самою природою, має подвійний характер: єднальний і дітородний. У тілесному вимірі він здійснює єднання в любові чоловіка та дружину, і ця любов спрямована до плідності, до народження нового життя.

Дитина не приходить ззовні, щоб долучитися до взаємної любові подружжя; вона з'являється в самому серці цього взаємного дару, є його плодом і здійсненням. Чоловік і жінка виступають як образ Божий, коли, народжуючи дітей, стають діяльними сопричасниками творчої сили і батьківства Бога (пор.: Еф. 3,14-15; Мт. 23, 9). “У місії подружжя передавати життя і бути вихователями тих, кому вони його дали, чоловік і дружина є співпрацівниками Божої любові і наче її виразом” (GS № 61).

Жодна людина не виникає випадково, вона завжди є ціллю творчої любові Бога. Із цієї фундаментальної правди походить те, що здатність до дітонародження є вписаною в людську статевість, - це, співпраця з творчою Божою силою.

Подружня любов єднає чоловіка та жінку, і вони стають “одним тіло” через їхню відмінність та взаємодоповнюваність. Тілесна єдність є виявом і символом єдності духовної. У момент зачаття паралельно діють Бог і подружня пара: батьки дають тіло, а Бог наповнює життєдайним духом. Дитина – це плід і видимий знак любові батьків, активне прийняття подружжям Божого дару.

Батьківство – це приведення дітей у світ, яке відбувається етапами:

• Прийняття дитини (життя до народження). Приймати дітей навіть тоді, коли вони не є такими як ми сподівалися, навіть якщо ми хотіли бачити їх зовсім іншими, зрозуміти хто вони, допомогти їм стати тими, ким хоче бачити їх Бог, тобто їх любити.

• Опіка над маленькою дитиною

• Духовне народження

• Дати дитині можливість піти в світ, залишити батьків.

В енцикліці “Humanae vitae” Святіший Отець таким чином трактує відповідальне батьківство. Це розпізнання свого завдання в цьому покликані, беручи до уваги різні аспекти:

Біологічний: полягає в тому, щоб пізнати й розуміти основи біологічних законів плідності, які діють у людському тілі і шанувати біологічні закони спільної плідності.

Психологічний: вміння керувати собою, самоопановувати інстинкти силою розуму і волі; любов це не те саме, що секс, це також не тільки почуття і не тільки приємність

Моральний (етичний): це дотримання етичних норм, шанування суті подружнього акту, рішення про більшу кількість дітей, беручи до уваги фізичне, економічне, психологічне, суспільне становище, або з важливих причин, на якийсь час відкласти, з важливих причин, зачаття наступної дитини

Духовний (релігійний): це життя у згоді з Божою волею, пам'ять про безсмертя людської душі, дбати про власне духовне зростання.

Риси “безвідповідального батьківства”

Звістку про поповнення сім’ї, особливо першу, більшість чоловіків сприймає зі змішаними почуттями:

• Гордість – маю власне потомство

• Захоплення – тепер у нас справжня сім’я

• Страх – а раптом дружина перестане приділяти мені увагу

• Радість – вона замкнеться на дитині і перестане мене контролювати

• Стурбованість – доведеться ставати татом, а хто його знає, що це таке

• Сумнів – почнуться пелюшки, безсонні ночі. І навіщо я одружувався?

• Побоювання – а раптом не від мене?

• Напад виробничої активності – тепер треба годувати дітей.

Залежно від реакції на повідомлення дружини про її вагітність, батьків можна поділити на такі категорії:

• Дбайливі – можуть прибирати, попрати, сходити з дружиною на вечірню прогулянку. Попереджають всі її бажання.

• Уникаючі – ці раптом стають трудоголіками. На них несподівано звалюється такий шквал роботи, що переробити все протягом робочого дня просто неможливо. Доводиться постійно залишатися на безкінечні наради, колегії, консиліуми.

• Незворушні – справжнього чоловіка нічим не здивуєш. Жінка повинна народжувати, от хай і народжує.

• Учені – постійно підсовують дружині літературу про правильне харчування, гімнастику для вагітних. Таким чином вони виявляють свою увагу.

За даними соціологів середньостатистичний український батько лише 4 хвилини в день приділяє увагу вихованню дитини. Лише 32% татусів допомагають дітям робити уроки. А тих серед чоловіків, хто доглядає хвору дитину – лише 10%. Лише 24% татусів у своїх обов'язках мають супровід дітей до школи. Можливо, це якраз ті хвилини, коли по дорозі до школи тато ще й “виховує” своїх дітей? Для інших зацікавленість навчанням власних дітей обмежується переглядом табелю.

Бажання мати дитину часто випливає із наступних міркувань, а саме, як батьки сприймають власну дитину:

Дитина плоть від моєї плоті: батьки неодмінно хочуть вкласти у свою дитину сласні життєві цінності. Дитина – продовжувач справи батьків, звичаїв, традицій. Батьки вимагають від дочки чи сина наслідування їх круті повороти в житті. Вони сприймають власну дитину лише як власне творіння. Не маючи поваги до свободи дитини, батьки підміняють любов до неї любов'ю до власних життєвих цінностей.

Дитина – моє виправдання перед людьми: дитина народжується як суспільна необхідність, тому що так прийнято у суспільстві, так нормально. При цьому батьки можуть займатися різними справами, а дитину вони мають як дань загальноприйнятим нормам. Вдягнута як всі, харчується не гірше за інших, досить зайнята: школа, студія, репетитор. Через дитину підтримується імідж самих батьків. При чому саме дитина нічого не означає для батьків. Дитина має добре вчитися, поступити в інститут, влаштуватися на престижну роботу, вміти заробляти гроші, мати сім’ю.

Дитина – моя опора в старості: деякі батьки виховують в дітях чутливість до потреби, здатність до турботи і піклування, вірності лише їм. Це настанова очікування. Постійно ведеться контроль за рівнем турботи, прихильності до батька та матері. Батьки можуть проявляти капризи, невдоволення, демонструвати хвороби і немічність, які культивуються лише з однією метою – утримати увагу та турботу дитини на собі.

Дитина дісталася дорого: якщо дитина в дитинстві багато хворіє, то в материнській душі розвивається сильні навички реагувати на її найменші розлади. Скоро вона перестає розрізняти, де у дитини капризи, а де насправді дитина потребує її участі. Мама стає роздратованою, або до крайності строгою, вимогливою, або навпаки, уразливою; або інакше – підлеслевою, адже дитина для неї – центр життя.

Еротична пристрасть: сьогодні немало матерів, що самі виховують синів, явно чи відкрито страждають цією хворобою. Невдоволеність чоловіком чи його відсутність пробуджують еротичну пристрасть до власного сина. Виражається вона у чуттєвій ніжності, інколи навіть у кокетуванні, яке сама мати не помічає. Якщо є друга дитина, і це дівчинка, то вона буде почувати постійне позбавлення любові. Неувага сина може породжувати материнські капризи, істерики та сцени, які будуть відбуватися, добиваючись прояву синівських почуттів.

Дитина – компенсація за відсутність чоловіка, дружини чи життєву невдачу: прихильність та привя'занність до дитини у цьому випадку може значно порушити весь розвиток дитячої душі, тому що замикає дитину на батьках, послаблює його волю, виховує до егоїзму та себелюбства

Дитина – професійно-педагогічне доповнення батьків: дитина для батьків, це те саме, що і помідорний кущ на городі. З цього куща батьки хочуть мати добрий урожай і для цього пробують різні способи і варіанти його вирощування, так і з дитиною вони чинять так як з предметом своїх педагогічних експериментів. Після прочитання ще однієї книги про виховання дітей, вони маючи нові ідеї, хочуть їх спробувати на власній дитині. Спочатку батьки будуть захоплені ідеєю розвитку пам'яті у дитини, іншим разом – ідеєю трудового виховання, в третій раз – ідея виховання волі через закалювання...

Дитинаспроба укріпити (чи збудувати) сімю: зазвичай зустрічається у жінок, які ставлять собі замету укріпити стосунки в сімї, повернути чоловіка, чи попередити його відхід, “прив'язавшидо себе дитиною, або примусивши таким чином партнера одружитися. Така поведінка матері є основною причиною порушення протікання вагітності, передчасних пологів, відсутності молока у матері, хворобливості малюка.

Дитина як дар Божий: сприйняття кожної дитини з радістю, як знак милосердя Божого та Його благословення. Як плід співпраці між Богом та батьками.

Треба зазначити, що чоловік починає в повноті себе відчувати батьком у трьох випадках:

• Коли почує рухи дитини в лоні матері

• Після народження малюка

• Коли діти вже підросли

Але поки батьківські почуття не прокинулись, ліпше, що можу зробити батько – це любити матір своїх дітей.

nicolasparish.org.ua

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 9 + 1.

Домашня Церква

родина

Родина як шлях у майбутнє

«Шануй отця твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі» – Четверта заповідь є єдиною, до якої додано обітницю. Ця заповідь не накладає заборони, вона просто вказує шлях до щастя не лише у вічності, а й тут, на землі. Але що означає шанувати батька і матір сьогодні? Яким чином не лише виконувати цю заповідь самим, хоч би скільки років нам було, а й навчити цього власних дітей, та ще й так, щоб і вони потім навчили пошани наших онуків?...

родина

Розмова з батьками

Коли батьки готуються охрестити дитину, то єдиною людиною, яка переживає за щось ще, крім приготування до святкового столу та гостини, здебільшого є священик. Чи свідомо вірять у Бога самі тато й мама? Вони та хресні усвідомлюють свої обов’язки щодо передання віри дитині чи, може, просто «родичаються»? Нагодою зрозуміти це та подати відповідну науку є час між зголошенням і хрещенням. Під час Таїнства Хрещення Бог дає дитині велику благодать, і вона діє. Але як не занедбати співпраці з нею?...

дитина

Криза батьківства і Бог

Сучасний світ несе в собі багато загроз. Можна годинами розповідати про різноманітні небезпеки, які чигають на людину майже на кожному кроці. І хоча на частину з них взагалі не варто звертати уваги, є питання, про які навіть ...

пробірка

«In vitro має бути заборонене»

Доктор Тадеуш Васілевскі, один із піонерів запровадження штучного запліднення у Польщі, тепер став радикальним противником цього методу...

сімя

7 принципів щасливого сімейного життя

Добрі батьки не виражають незгоди тільки тому, що дитина не вибирає того, чого б хотіли вони......

Хто не прощає, той гарантує своїй сім’ї катастрофу

Якби батьки мали «заслужувати» пошану від своїх дітей, то майже не було би таких, яких би діти шанували (вже не кажучи про те, що було би, якби то діти мали заслужити любов батьків). Бо коли люди живуть разом, під одним дахом, то неможливо, щоб вони один одного не поранили. Навіть якщо вони люблять одне одного так, як батьки люблять дітей, то це завжди пошкоджена любов, бо обтяжена егоїзмом...

Волю Христа неможливо виконувати вибірково

Хто не поважає Таїнство Подружжя, той девальвує цінність інших таїнств, оскільки не можливим для віруючого вшановувати волю Ісуса «вибірковим чином»...

Чому діти перестають молитися?

Діти крутяться, вертяться і несерйозно поводяться під час молитов, отож побожні батьки,яких це хвилює, можуть вирішити, що краще зовсім не молитися, ніж допустити, щоб молитва йшла з браком серйозності та поваги...